20.05.2013 | 13:31

Липка нашого кохання

Коли вони одружилися вона подарувала коханому липку.

- Милий, я так люблю липку. Чому немає таких парфумів? Хочу липові парфуми.

Липка схожа на тебе. Ти також моя липка.

Пішла до коридору, зашаруділа газетою, занесла до кімнати крихітний саджанець, сантиметрів з десять. В іншій руці тримала зім’яту промоклу газету.

- Ходила до мами, бачу, на подвір’ї липка проклюнулася. Викопала і принесла до нас. Посадимо у себе біля ґанку. І буде наша липка завжди з нами. Милий мій, милий, це липка нашого кохання.

Липка довгожителька. Кажуть, більше ста років росте.

Ми з тобою також більше ста житимемо! Разом з нашою липкою.

Кинула газету, пригорнулася до милого.

***

Яка ж вона маленька! Тільки би не пропала.

Липку посадили біля ґанку, огородили. Нехай радіє разом зі нами.

***

Липка підростала. Життя бігло.

Невже липка була найращим їхнім подарунком?

Липка була найкращим їхнім подарунком. Її навіть на свята вбирали іграшками, гірляндами.

На Новий Рік липка гірляндувала замісто ялинки.

Життя бігло.

Кохання подарувало двох донечок – одна за одною.

Життя багате подарунками – липка, вони один для одного і донечки.

***

- Як там липка нашого кохання?

Вони повернулися з подорожі. Жадібно вдихали липові пахощі. Гладили стовбур, віти.

- Чаю?

Заварили липового чаю. Присіли на ґанку. Пили чай з медом. Тулилися одне до одного.

***

Липка розрослася, як поважна пані. У затінку під нею змайстрували столика, лавки.

Липова альтанка.

То була липка їхнього кохання.

***

Життя бігло.

***

Сорок років, як вони разом.

Накрили столика під липкою (яка вона величезна! не липка, а ціла липа!), прийшли гості.

Вже троє дорослих онуків.

Наші молодята, як наче першого року. Горнуться один до одного, усміхнені.

Піднімають келихи – за прожиті роки, за здоров’я, за щастя, за кохання.

За липку їхнього кохання.

lipa.jpg

Про автора
Олександр Золотухін
Організатор Дискусійного клубу Полтава
Олександр Золотухін
543
Останні публікації