Українські жінки не лише берегині, а і Героїні

25.02.2022 року пішла  добровольцем до військомату в місті Лубни і наша Героїня, в минулому помічник депутата ВР України минулого скликання Костянтина Іщейкіна, голова партії "Удар" по Лубенському  району з 2008 року по 2020 рік, а на даний час заступник голови партії по місту Лубни Надія Пунько. Але в цей день вона не змогла пройти медичну комісію, так як стояла величезна черга з добровольців. Наступного дня, о 8 годині ранку Надія вже була у військкоматі.  Її відразу взяли, навіть медичну комісію не проходила. Потрапила Надія, з позивним "Багіра", до батальйону 147 ЗСУ ТРО 116  Полтавська бригада.
3 липня 2022 року батальйон в якому несла службу Надія перебазували в Гадяч. Там підрозділи будували укріпрайони.
26 листопада 2022 року перебазували в Сумську область до кордону з Курською і Білгородською областями.
7 січня 2023 року керівництво повідомило, що їх перекидають під Соледар та Бахмут. Доукомплектували і 13 січня виїхали в заданому напрямку. 14 січня вночі прибули на місце дислокації. Їхні роти зайняли позиції на нулі - Соледар, Миньківка, Красна Гора ...
В січні, починаючи з 22 числа, батальйон поніс втрати - це були перші 200-ті і 300-ті. Першим 200-тим став командир ... Через два тижні вивели на ротацію. А 26 лютого 2023 року повідомили, що знову заводять в Донецьку область під Авдіївку. Де перебувають по цей час.

"24.02.2022 року мій старший син Богдан, який працює в  поліції міста Київ, став на захист столиці. Молодшому сину в цей же день прийшла повістка з військкомату, а 25.02.2022 року молодшого сина призвали до лав ЗСУ. Сини навіть не відмовляли мене не йти, так як знали, що це безнадійно. У  нас у місті було сформовано два батальйони, але ми з молодшим сином потрапили в різні батальйони.
Я йшла до лав ЗСУ на такому душевному пориві, я не могла змириться з тим що мої діти в будь-яку хвилину можуть загинути, що мою землю топче і звірствує окупант, а я буду стояти осторонь.
Коли потрапили на нуль - це був для нас величезний шок і перші дні море сліз, адже наш батальйон складається з жителів міста Лубни та ближніх сіл. Ми всі практично один одного знали. І бачити той весь жах без емоцій було не можливо.
Я сама участі в бойових діях не приймала, але якби довелося стріляти в окупанта, то навіть не роздумуючи нищила б тих гадів за наших хлопців і те, що вони зробили з нашою країною. Після реабілітації обов'язково повернуся до своїх, до військової родини, щоб продовжувати боротьбу до самої перемоги. Мій син говорить, що ми зупинимося лише в Криму після звільнення нашої землі і знищення ворога",- розповіла наша захисниця Надія Пунько

Батальйон в якому проходить військову службу Надія налічує найбільшу кількість жінок - повари, медики, логісти, стрілки ... І всі вони справжні Герої.
Наразі Надія перебуває на реабілітації після довготривалого лікування, але подумки вона зі своїми побратимами і чекає того дня коли повернеться до військової служби.

Віримо в Перемогу і воїнів ЗСУ!

Прес-служба Полтавської обласної організації «УДАР Віталія Кличка»