«УДАР ВІТАЛІЯ КЛИЧКА» ПРОТИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН
Влада, яка декларує новаторські принципи управління, вдається до кроків, що є характерними для комуністичних режимів.
Практику державного регулювання цін навряд чи можна назвати новою для України. Хоча саме державне регулювання цін для конкретних соціальних груп харчових продуктів у нашій країні було скасоване ще рішенням уряду у липні 2017 року. Та чи є така практика нагальною сьогодні?
Головною причиною зростання вартості продуктів – є практично неконтрольоване здорожчання енергоресурсів. Тому, влада має у першу чергу долати цю причину, а не намагатися боротися адміністративними методами з подорожчанням продуктів, запроваджуючи державне регулювання цін.
Окрім того, Офіс Президента навіть розглядає можливість впровадження «продуктових талонів» у ДІЇ. Пропозиція радника Президента з економічних питань Олега Устенка, щодо потенційного запровадження продуктових карток для малозабезпечених, які можна буде отримати через мобільний застосунок «Дія», взагалі виглядає відірваною від життя. Адже, основна група людей, що потребуватиме такої підтримки, це пенсіонери, які у своїй більшості не мають як цього застосунку, так і смартфонів. А сам термін «продуктові картки» є для них символом продовольчої кризи та голоду.
Водночас меморандум між урядом та українськими виробниками, який мав стримувати зростання цін на газ, не працює. Як результат, уже у січні 2022 року ціни на хліб піднялися на понад 10%. Також, на здорожчання очікують й інші групи товарів. Так само, додатковим ризиком для промисловості, які і так з високими цінами перебувають за межею рентабельності, є впровадження урядом державного регулювання цін на соціально важливі групи товарів. Падіння курсу гривні створює додатковий тиск на українські підприємства, які використовують газ у виробництві.
Водночас навіть у Нацбанку визнають, що наслідки впровадження держрегулювання цін на інфляційні процеси буде досить обмеженим внаслідок того, що поточний інфляційний сплеск насамперед зумовлений зростанням собівартості продукції, а не значним розширенням чи бумом споживчого попиту.
Важливо розуміти, що контроль уряду за цінами є, переважно, хворобою економічно невільних країн. Показовим, у цьому контексті, є приклад Венесуели, де державне регулювання цін під час економічної рецесії, що розпочалося у 2014 році, спустошило продуктові полиці та створило довгі черги у магазинах. Товари першої необхідності потрібно було купувати у сусідній Колумбії. За кілька років у спробі приборкати ціни правлячий режим навіть залучив армію для контролю за постачанням продовольства. Як бачимо зараз, такі заходи не допомогли.
У цей же час в Євросоюзі, підтримка виробників продуктів харчування є досить серйозною. Крім прямих дотацій аграріям, ПДВ на багато продуктів харчування впроваджено нижче стандартного. А під час пандемії його ще знизили. Наприклад, Велика Британія знизила податок з 20 до 5% для закладів сфери розваг, для готелів та закладів харчування. А Німеччина знизила ПДВ з 19 до 7%.
Саме тому, «УДАР Віталія Кличка» закликає уряд відмовитися від заздалегідь неефективних заходів, а розпочати роботу над активізацією ринкових механізмів зниження цін, створенням сприятливого інвестиційного клімату та необхідним стимулюванням вітчизняних виробників продовольчої продукції.
Українська влада має створювати нормальні умови для виробників, а не регулювати ціни на продукти в ручному режимі.
Прес-служба Полтавської обласної партійної організації
