САМОВРЯДУВАННЯ НА ШЛЯХУ ДО «НОВОЇ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ»

САМОВРЯДУВАННЯ НА ШЛЯХУ ДО «НОВОЇ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ»

Реформу децентралізації, якою передбачалася передача влади та фінансів на рівень територіальних громад, за оцінками українських і міжнародних експертів донедавна вважали однією з успішних перетворень в Україні. Проте свідоме гальмування процесу її впровадження (подекуди відкату реформи) за рахунок посилення тиску на органи місцевого самоврядування, може свідчити про ймовірну «зворотність» цього процесу.

Саме завершення реформи децентралізації – це той шлях, який було задекларовано у 2019 році (на початку каденції чинного Президента), а на практиці нова владна команда, намагається зберегти вплив на місцеве самоврядування. Це і окремі законодавчі ініціативи, спрямовані на зміну балансу повноважень між органами місцевого самоврядування і органами державної влади. Зокрема, це такі неоднозначні законопроєкти як «Про місто Київ – столицю України» (2143-3) та «Про місцеві державні адміністрації» (4298). Вони є надзвичайно важливими з огляду на те, що їхні норми кардинально «переформатовують» повноваження та вплив місцевої влади.

На сьогодні відсутній єдиний державний орган, який би міг координувати процес завершення реформи. Натомість, офісом Президента формується фейковий «Конгрес місцевих та регіональних влад», який існує тільки як противага «Асоціації міст України», яку очолює Віталій Кличко.

Рада Європи оприлюднила негативний висновок на вищезгаданий законопроєкт про столицю і видала власні рекомендації щодо скорочення надмірного втручання держадміністрацій у діяльність органів місцевого самоврядування. Лідер «УДАРу» Віталій Кличко надіслав запит до Венеційської комісії (дорадчого органу Ради Європи з питань конституційного права) щодо з/п про Столицю, і нещодавно отримав відповідь з 20-ма сторінками зауважень! Такій самій критиці з боку Ради Європи був підданий з/п «Про місцеві державні адміністрації». Основним предметом різкої критики європейських експертів стало те, що його положення суперечать нинішній Конституції. Бажання провладної монобільшості «контролювати» місцеві державні адміністрації є небезпечним прецедентом, який може вказувати на активний процес узурпації влади в Україні.

Важливим підґрунтям реформи децентралізації в Україні була Європейська хартія місцевого самоврядування. Її головним принципом є субсидіарність. Тобто рішення з відповідних питань мають прийматися на тому рівні, на якому ці питання виникають, а публічні послуги повинні надаватися органами того управлінського рівня, який є найбільш наближений до споживача. Але в українському суспільстві й надалі спостерігається парадокс, коли центральна влада навантажує місцеві громади обов’язками, при цьому обмежуючи місцеві бюджети коштами. Як приклад:

• вже котрий рік не компенсуються мільярдні борги за перевезення в комунальному транспорті пільгових категорій громадян;
• у Держбюджеті-2021 вдвічі було скорочено (на 4,86 млрд. грн.) фінансування Державного фонду регіонального розвитку, а також скорочено освітню субвенцію місцевим бюджетам (на 2,3 млрд грн);
• прямо зараз здійснюється процес передачі майна колишніх райрад до територіальних громад, але без будь-якої компенсації на їх ремонт чи утримання, а тому у більшості випадків процес передачі майна просто «заморожено» на невизначений час.

Важливо розуміти, що спроба нардепів «більшості» проштовхнути недосконалий законопроєкт про столицю є небезпечним прецедентом узаконення центральною владою політичного тиску на місцеву владу. І це небезпечно не лише для Києва. Схожу ситуацію можемо спостерігати й у більшості сіл та міст. На сьогодні маємо лише окремі «дзвіночки» − немає коштів для розвитку, доводиться скорочувати персонал або закривати школи, ФАПи тощо. Вже спостерігається тенденція, коли селищний чи міський голова змушені постійно просити фінансову підтримку в обласної влади, яку вони отримують здебільшого за принципом «політичної лояльності». Це дуже нагадує «старі» часи.

2 грудня 2021 року Віталій Кличко виступив з ініціативою звернення до парламенту щодо ухвалення нового закону про діяльність ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ (ОСН). Це представницькі органи, які формують мешканці міста для вирішення окремих питань місцевого значення. Сюди відносяться будинкові, вуличні, квартальні комітети, а також комітети мікрорайонів, районів у містах. ОСН мають співпрацювати із багатьма установами та організаціями задля вирішення місцевих питань. Вони ж дають можливість усім охочим брати участь у громадському житті свого міста.

 Про наявну проблему у сфері розширення співпраці органів місцевого самоврядування з активними представниками громад говорять й науковці. У своїй монографії «Політико-правові засади бюджету участі в системі демократичних практик» голова Полтавської обласної партійної організації УДАРу, професор Костянтин Іщейкін прямо вказує: «Серед інших перепон у взаємодії між органами публічної влади та організаціями громадянського суспільства і громадянами варто згадати відсутність практик раннього залучення жителів до міського управління».

Архівне фото: одна з багатьох ініціативних зустрічей голів місцевих рад з представниками Кабміну (В’ячеслав Негода) та Бюджетним комітетом, які організував Костянтин Іщейкін.

В умовах наступу, який агресивно здійснюється на місцеве самоврядування, наявність відповідних прав та повноважень у органів самоорганізації населення є дуже важливим. Це – важливий інструмент місцевої демократії. Таким чином, партія «УДАР ВІТАЛІЯ КЛИЧКА» звертає увагу на те, що всі рішення в державі повинні ухвалюватися задля покращення становища окремої людини, окремої громади, а потім і країни загалом.

Місцеве самоврядування України має реалізовуватися в інтересах всіх українців, а не бути втіленням окремого бачення центральної влади. Адже сильна та розвинена країна можлива лише за потужного місцевого самоврядування.

Прес-служба Полтавської обласної партійної організації «УДАР Віталія Кличка»