Всі ми різні, але усі ми рівні!
Сьогодні гостро необхідне включення усіх полтавців у суспільне життя міста, а особливо людей з інвалідністю. Інклюзивний підхід повинен максимально усунути перешкоди для таких містян, адже фатальний випадок чи хвороба не повинні бути перепоною для розвитку та самореалізації людини.
Всі ми різні, але усі ми рівні!
За останні кілька років у сфері інклюзивності об'єктивно можна відмітити позитивні зрушення, проте локомотивом таких змін залишається не стільки міська влада, скільки ініціатива та зусилля небайдужих полтавців.
"Щодня, до мене, як до дитячого лікаря, за допомогою звертаються десятки батьків і малюків - усі вони різні, усі вони з різних причин потребують моєї допомоги, усім потрібні турбота та розуміння. Свого часу, щоб бути ближчою до них я почала вивчати жестову мову. І сьогодні із впевненістю можу сказати, що це було правильним рішенням, адже тепер я, як лікар, можу без бар'єрів спілкуватися із будь-яким своїм пацієнтом", - говорить кандидатка у депутати Полтавської міськради від УДАРу Вікторія Дудник.
Вона додає, що має щиру мрію, аби у Полтаві "усі та усе стали "безбар'єрним". Щоб діти отримували однаково якісну освіту, незалежно від своїх фізичних чи ментальних потреб, однаково якісну медичну допомогу.
"Я хочу, щоб у Полтаві звичний візит до магазину чи лікарні, людини на візку або з порушенням зору не перетворювався на травматичний квест, у якому треба пересуватися нашими тротуарами! Усім полтавцям потрібне комфортне та доступне життя у місті! Це правильно, бо всі ми різні, але усі ми рівні!", - зазначає вона.
