Розмір тексту

Літній відпочинок дітей: виховання чи вседозволеність?

Канікули для дітей — особлива радість. Ні тобі уроків, ні домашніх завдань, ні виховних годин і нотацій учителів, ні суворого контролю батьків… Власне кажучи, свобода! Тривалий літній день у дитинстві тягнеться нескінченно, друзі, річка чи ставок, маса улюблених справ— тільки встигай…

Як реагують на це дорослі? Працюючі з ранку до вечора намагаються вирішити проблему бездоглядності чада за допомогою рідні, пришкільного табору чи табору відпочинку. Інші беруть літом відпустку, щоб самим бути з дітьми. Іще хтось наважується залишити дитину саму… Варіантів з нюансами насправді чимало, в кожного свій.

А який же правильний?

Відповідей на це запитання, напевно, стільки ж, скільки й дітей: індивідуальність дитини багато в чому може диктувати необхідні умови її виховання. Але не помилимося, якщо зазначимо корисний за будь-яких обставин чинник: дорослі не повинні лишати дітей без уваги. Ні протягом навчального року, ні на канікулах. З дітьми потрібно спілкуватися, з ними треба грати, розмовляти, співати, вчити вірші, працювати, відпочивати — звісно, в міру вікових можливостей. Інакше дитина відчує свою «непотрібність», наслідком чого може стати її відчуженість, відстороненість, непослух, що ризикує перерости у вседозволеність…Такі діти тепер, на жаль, є в багатьох дитячих колективах, педагог безпомилково визначить їх серед загалу. Їхня поведінка аж ніяк не означає остаточний «діагноз»: невиправні. Ні, з усіма можна й треба працювати. Але не без труднощів триватиме виховання. А головне: неслух має відчути любов батьків і оточуючих.  

На цьому сучасному тлі казкою сприймаються групи дітей, де панує позитив — дружба, радість, щирість, простота. І все ж такі «островки» щастя є. Зокрема на Полтавщині.

Там стрекочуть коники у зеленій траві; сонце грає у піжмурки з хмарками; весела річка журчить свою пісеньку риб'ячій дрібноті, що зграйками виграє у воді на теплій мілині; круторогий красень цап підставляє писок під дитячу руку, що тягнеться через огорожу попестити його; достиглі абрикоси оранжевими боками світяться на смарагдових галявинах; навколо високий ліс струнко, як страж, витягнувся, вітаючи кожного, хто опиняється у його царстві…

До цієї казки щоліта повертаються ті, кому від семи до шістнадцяти… і старше. Вони добре знають адреси: дитячі православні табори «Орлятко» в Карлівці й «Псьол» у Яреськах Шишацького району.

Нічого нового немає під місяцем, говорив мудрий Соломон. Діти знаходять тут друзів, з якими не хочуть розставатися, обмінюються телефонами, електронними адресами, спілкуються протягом року, а влітку приїжджають сюди знову. А одного разу… вони повернуться сюди вожатими і вихователями. Бо тут склалася своя неповторна атмосфера, діти стають м'якшими, стають ніби воском, із якого вмілий майстер може виліпити красиву свічу… Йдеться, до речі, не тільки про воцерковлених дітей. Потрапляють у табір і діти хрещені в Православ'ї, але у вірі не виховані.

«Ви сіль землі… Ви світло для світу… І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить всім у домі» (Мф. 5: 13–15). Ці слова Христові збуватимуться до кінця віку. Тож не дивуймося, що в колі віруючих і діти, далекі від віри, виховуються духовно. Не дивуймося, що своєрідна сімейність атмосфери у православному таборі зріднює не тільки однолітків. Узи справжньої дружби з'єднують дітей і педагогів. А підгрунтя для цього — щирість у ставленні, небайдужість. Що, між іншим, виявляється у пошуках дорослими справ, для дітей цікавих і корисних.

У таборах, треба сказати, сумувати ніколи. Занять і гуртків тут — на всі смаки. Хочеш — вишивай стрічками, хочеш — ліпи з солоного тіста або цукрової мастики, ні — проявляй акторський талант у драматичному та ляльковому гуртках, грай у футбол і волейбол, вправляйся у мистецтві карате кіокушінкай, танцюй і співай, випікай пироги, малюй писанки, ший м'які іграшки.

До слова, якщо хтось думає, що хлопчиків, окрім м'яча, нічого не цікавить, сильно помиляється. В «Орлятку» торік хлопці надзвичайно полюбили готувати на кулінарному гуртку, а в «Пслі» не менше від футболу вподобали малювання вітражів — тобто на склі.

А ще наші діти можуть намалювати душу, знають, хто такі ангели; під керівництвом священиків, які обов'язково опікуються дітьми впродовж кожної зміни, намагаються розібратися в тому, що таке гріх і праведність…

Оздоровлення фізичне — ще одне завдання, яке ставлять перед собою педколективи православних таборів. Зарядка, хороший настрій, рухливі ігри, свіже повітря, фрукти, чиста вода роблять свою добру справу.

Тут бачиш дитинство добре, безтурботне, гамірне, веселе. Незабаром у височінь знов полетять примовки загонів і радісний сміх…

Про автора

Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему