Розмір тексту

«Любов к Отчизні де героїть, там вража сила не устоїть…»

Знову надворі буяє весна. Ми з нетерпінням чекали її у цьому році, бо ж такою довгою і виснажливою від важких втрат на Донбасі, від невиправданих сподівань, гірких розчарувань здавалася нам ця зима нескінченної тривоги нашої!..

Знову надворі буяє весна. Ми з нетерпінням чекали її у цьому році, бо ж такою довгою і виснажливою від важких втрат на Донбасі, від невиправданих сподівань, гірких розчарувань здавалася нам ця зима нескінченної тривоги нашої!..

         І ось вона – весна!

         Іду вулицями рідного міста, на повні груди вдихаю свіжий аромат розквітлих дерев та мого улюбленого бузку, і, як ніколи до цього, вперше у житті не відчуваю повноти радості від споглядання воскреслої після зимової сплячки рідної землі…

         Бо ж у наше життя тяжкими випробуваннями увійшли проблеми на Сході України. Про це серед квітучого царства нагадують зосереджені обличчя моїх земляків, суворість у погляді зустрічних у воєнній формі воїнів, скриньки волонтерів…

         І я не можу не розмірковувати над нашою історією, зокрема, над місцем нашим, дорогі мої брати і сестри, у тій боротьбі за свободу та незалежність, що її веде український народ. «Адже наша історія, — як пише український письменник Валерій Шевчук, — це не хроніка війни одне з одним, не виклад наших незлагод – це історія будівництва одного з міліардів мікросвітів. А будівником його є не тільки мати, як здавалось мені раніше, – а всі ми, бо ми будуємо дім, у якому нам жити, передусім, - самих себе… Тут потрібна величезна робота душі, аби вистояти перед деформацією і зберегти в собі вічні людські цінності».

         Згодні, що краще важко висловити те, що болить зараз кожній небайдужій душі?

         Ми ж не можемо тільки споглядати і мовчки співпереживати. Бо ж приклад любові до своєї земної Батьківщині дав усім сам Ісус Христос.

         А нині наше величезне Чудо – квітучу, життєдайну Україну хочуть без всякого на те права розділити чужі нам сили!

         Ні! Не можемо ми сидіти, склавши руки! Треба єднатися нам всім, дорогі брати і сестри, у своїй палкій любові до Батьківщини, стати без застережень в її обороні і захисті святих її прав!

         Адже байдужість до долі рідної землі – це перш за все відсутність християнської любові!

На фотографії: У Полтавському військовому шпиталі На фотографії: У Полтавському військовому шпиталі

         Згадаймо Божу заповідь: «Шануй батька свого і матір свою!» А чи ми любимо свою Україну-неньку так, як і належить доброму християнину, чи ми достатньо молимося за неї? Заглянімо собі у серця, дорогі мої! І скеруємо «свій лет на вогник рідного дому…» Його нам ніякі земні блага не замінять.

         Прикладів духовного сподвижництва вже маємо також чимало. Залишається тільки наслідувати їх.

         Настоятель Свято-Вознесенського храму (смт. Котельва) протоієрей Миколай Ковальов. Він вже стає легендарною особистістю. З благословення митрополита Филипа протягом року звершив не одну поїздку у зону АТО. За власний кошт, на власному авто під обстрілами «Градів» знову і знову їде він до наших хлопців. Везе ліки, продукти харчування, необхідні речі і найголовніше – свою готовність знаходитися з ними поруч, аби не залишати їх без Божого слова. Ночує з ними просто неба, живе з ними не один тиждень. І повертається додому, аби зібрати з допомогою прихожан нову гуманітарну допомогу і знову вирушати у нелегку дорогу…

         Мої браття, священики Полтавської єпархії Української Православної Церкви, ні на день не залишають без опікування багатодітні сім’ї переселенців, зранених тілом і душею бійців АТО у шпиталях, збирають та відправляють на Схід України ліки, продукти харчування, речі. «І немає більше від тієї любові, як хто свою душу поклав би за друзів» - гласить заповіть Божа.

Відправка гуманітарної допомоги на Схід України для потреб військових і постраждалих мирних мешканців. Відправка гуманітарної допомоги на Схід України для потреб військових і постраждалих мирних мешканців.

         Тому молімось, аби Господь допоміг нам оборонити нашу землю і припинити кровопролиття на Сході України. І єднаймося у своїй жертовній любові до рідного краю, до нашої багатостраждальної землі!

         Скеровуємось на вогник рідного дому! У нім же живуть наші батьки, і у нім панує батьківський світ – істинний вимір моральних цінностей!

         І тоді обов’язково прийдешні весни порадують нас сміхом спасенних дітей і безхмарним мирним небом!

Великодні листівки вихованців недільних шкіл для військових, що знаходяться у зоні АТО Великодні листівки вихованців недільних шкіл для військових, що знаходяться у зоні АТО

Про автора

Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему