2.11.2016 | 9:32

Вінниця — місто, де не їздять таксі, але проходить економічна школа

Цими вихідними я вперше побував у Вінниці: зненавидів місцеве таксі, побачив непрацюючий фонтан Президента і отримав розуміння економічних аспектів прийняття політичних рішень. 

Коньяк з львів’янами і таксі з Маріуполя

Обвішані сумками і сподіваннями, ми з Романом завалюємося в плацкартний вагон близько півночі. З нами їдуть два львівянина, які півночі пють коньяк, раз за разом передаючи пляшку один-одному. Роман швидко засинає, а я ще довго слухаю шурхіт поліетиленового пакету, в якому вона завернута. Спілкуватися з цими чуваками в мене немає жодного бажання, але декількома словами ми все ж таки перекидаємося:

Дружище, будеш коньяк?

Ні, дякую.

— Ну і який ти тоді дружище?

Вінницький вокзал метушливий і залюднений. Ми зустрічаємо Мері Нацваладзе, яка працює в Південноукраїнському представництві міжнародного фонду «Відродження», і намагаємося разом викликати таксі до готелю. З 10 спроб жодна не увінчується успіхом. Половина номерів не відповідають, а у іншої половини немає машин в нашому районі (хоча, блін, це ж вокзал, де ще їм бути?).

Ранкове селфі на вінницькому вокзалі Ранкове селфі на вінницькому вокзалі

Не знаю, як серед номерів вінницьких служб таксі затесався сервіс з іншого міста, але апогеєм наших нещасть стає виклик машини в Маріуполі. І доки ми бігали біля вокзалу, шукаючи кафе-орієнтир назване оператором, за 900 кілометрів нас безрезультатно чекав біля нього сріблястий «Ланос». Розчарувавшись, ми ловимо якогось «бомбилу» і все ж таки дістаємося до готелю.

Приватизація, Боб Марлі і фонтан Порошенка

Заняття починаються близько другої. «Економічні аспекти прийняття політичних рішень» — освітній проект Центру політичних студій і аналітики «Ейдос». Чому я, людина, яка має дуже опосередковане відношення до економіки, сиджу в навчальному залі? Спробую пояснити.  Через низьку освіченість українців в цій галузі, політики дуже часто і вдало маніпулюють на якихось навколо економічних моментах. Тому я дуже хотів отримати знання і інструментарій для боротьби з політично-економічним популізмом.

Перший день був доволі легким. Спочатку ми слухали лекцію про публічні фінанси від Віктора Тарана. Тут мене вразило дві речі.

По-перше величезна кількість майже неліквідних підприємств і установ, які просто-напросто висмоктують гроші з бюджету (хей, приватизація неефективних держпідприємств, ми тебе зачекалися). По-друге позитивна динаміка зменшення зовнішнього боргу України і бюджетного дефіциту за 2015 рік. Ви знали про ці зрушення? Ось і я не знав. І, мабуть, найголовніша проблема тут  у відсутності ефективної комунікації між владою і українцями. За таких умов навіть такі, здавалося б значимі, здобутки залишаються непоміченим і тонуть у криках любителів вил і іншого сільськогосподарського приладдя.

Потім менеджер проектів КП «Інститут розвитку міст» Наталія Качур презентувала дві стратегію розвитку міста, в якому ми перебуваємо: «Вінниця 2020» і «Вінниця 2030». Вражає системність цих документів. Наприклад, в стратегії розвитку міста до 2020-го року є 5 пріоритетів:

  • Формування сильної місцевої громади;
  • Економічний розвиток, спрямований на високий та якісний рівень зайнятості;
  • Сталий екологічний розвиток і покращення якості надання комунальних послуг;
  • Підвищення якості соціального життя;
  • Збалансований просторовий розвиток.

Наталія Качур презентує стратегії розвитку Вінниці Наталія Качур презентує стратегії розвитку Вінниці

В рамках кожного з цих напрямків встановлені конкретні цілі, прописані необхідні заходи і ключові показники ефективності. Я б, звичайно, додав ще вирішення проблеми з таксі, але це вже зовсім інша історія. Загалом, вражає не тільки така системність в питаннях розвитку міста, але й політична воля місцевої влади, яка всіляко сприяє реалізації стратегії.

Після виконання практичного завдання і вечері, ми з іншими учасники школи йдемо в місто. Фонтан Президента, який був першим у списку вінницьких «must see» не працює, але ми кидаємо монетки з моста, слухаємо, як місцеві вуличні музиканти співають «No woman, no cry» і тиснемо руки всім вінницьким пам’ятникам (а їх тут дуже багато).   

Нічна Вінниця Нічна Вінниця

Загалом, Вінниця дуже чиста і доглянута, але, мені здається, переоцінена в плані архітектури і краси як такої. Без жодної упередженості можу сказати, що Полтава набагато красивіша і має більший туристичний потенціал.

Економіка минулого і майбутнього

Другий день вийшов насиченішим в плані знань і практики. В першу чергу, я дуже кайфонув від лекції Сергія Корнилюка про еволюцію економічної думки. Завжди цікаво дізнаватися динаміку зміни поглядів на ті чи інші важливі процеси. Крім того, тепер в розмові з друзями та колегами я можу хизуватися таким поняттями, як «кейнсіанський хрест» або «асиметрія інформації» і посилатися на «теорію відносних переваг Давида Рікардо».

Я і «мая маладая команда» презентуємо результат виконання одного з практичних завдань Я і «мая маладая команда» презентуємо результат виконання одного з практичних завдань

Далі кандидат економічних наук Анна Корнилюк перейшла до нових тенденцій економічної думки. Не буду перераховувати все (а цікавого було ой як багато), тому що маю надію, що хтось із вас та й поїде на наступний набір цієї школи, але найцікавішим відкриттям для мене стала теорія ігор і більше глибинне розуміння її використання в житті.

По суті, це математичне моделювання оптимальних рішень в умовах конфлікту та кооперації. Застосовувати її на практиці можна як на макрорівні (воєнні перемовини під час Карибської кризи, Brexit, криза мігрантів), так і на мікрорівні (перемовини щодо працевлаштування, досягнення привабливої ціни, угоди зі злиття та поглинання). 

Наступний лектор Володимир Тарнай розповів про бюджетний процес на місцевому рівні і поділився цілою купою класних сервісів для контролю місцевої влади. Наприклад, це портали E-data і Bi Prozorro. Крім того, потрібно вимагати від органів місцевого самоврядування слідування за бюджетним календарем (зазвичай, тут дуже багато процедурних порушень), розміщення на своїх сайтах Реєстрів комунального майна, тощо. Але найголовніше — це активність місцевої громади і реальне бажання змін, а не тільки бігання з плакатами.

Не спати, а про «3200» думати

Мій улюблений момент на освітніх програмах «Ейдосу» — нічне завдання. Всі учасники діляться на декілька команд. Кожна з них отримує свою тему для опрацювання і починається прекрасна подорож в світ «Як же все це зрозуміти за ніч?». Цього разу потрібно було проаналізувати одну з проблемних/спірних економічних реформ в Україні: знайти її плюси з мінусами і запропонувати вихід з ситуації. Моїй команді дісталося нашуміле підняття «мінімалки» до 3200 грн, яке нещодавно анонсував Премєр.

Під час виконання нічного завдання Під час виконання нічного завдання

Не буду нудити і заглиблюватися в результати нашої роботи, тому що скільки експертних думок (при майже повній відсутності офіційної інформації) за раз я ще не аналізував і не співставляв. Якщо коротко, ми виокремили два сценарії розвитку подій. Позитивний з ростом податкових надходжень до бюджету, детінізацією економіки і зростанням внутрішнього попиту. І негативний, коли проситься хештег #всепропало: збільшення тінізації, ріст податків, безробіття і повна економічна «журбинка».

Загалом, рішення з підняттям МДП на сьогодні видається немотивованим і не підкріпленим якимись реальними економічними показниками. Це важливий і потрібний крок, але, є така думка, що він має здійснюватися поступово і йти пліч-о-пліч з постійним моніторингом змін економічної ситуації в країні.

Європейськість і вінницький вокзал

Після презентації нашої нічної роботи і добрячої порції критики від лекторів, ми прощаємося з усіма, закидаємо сумки на вокзал і знову йдемо в місто. До речі, ось тут на вокзалі я і відчув ту сама оспівану-переоспівану європейськість Вінниці. Як не дивно, завдяки його працівникам.

Коли ми приходимо в камеру схову і хочем взяти три комірки для такої ж кількості сумок, працівниця вокзалу просить нас не переплачувати і переконує, що вони прекрасно влізуть в одну. Це дуже дивно в наших реаліях, але бажання допомогти і якісно виконати свою роботу в ній більше, ніж бажання заробити «на дурняк» на людях, які зовсім не розуміють, як працює місцева камера схову і скільки вміщують комірки. І, як на мене, ось ця жіночка набагато більша європейка, ніж будь-хто інший.

Обвішані сумками і задоволенням від сподівань, що збулися, ми з Романом завалюємося в плацкартний вагон близько півночі. Станція прибуття — Полтава Київська.

Про автора
Денис Старостін
Медіаджедай
Денис Старостін
27
Останні публікації