Розмір тексту

14 жовтня - День захисника. З цієї нагоди УІНП відкриє виставку «Мазепинці. Петлюрівці. Бандерівці»

Свято встановлено Указом Президента  «Про День захисника України»  у 2014 році на відзначення  героїзму захисників незалежності. У цей день українці пошановують воїнів, які в різні часи обороняли і обороняють нашу державу. Національні традиції  успадкували бійці сучасних Збройних сил, які захищають Україну від російських окупантів. Цей матеріал про  спадкоємність наших тисячолітніх військових традицій та про головний захід УІНП з нагоди свята.

Про тисячолітню історію свята : часи Русі, козацтва, Гетьманщини, визвольних змагань 20 століття

14 жовтня церкви східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Його суть – ідея заступництва Божої Матері над християнами.

У часи Русі військове мистецтво набуло значного рівня. Наші предки залишили про себе пам'ять як про хоробрих воїнів. Ушанування Пресвятої Богородиці як захисниці від ворогів має глибоке коріння і в Україні. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах на вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що перемогам над половцями завдячує Богові і заступництву Пречистої Діви Марії.

Традиція вшанування Покрови як покровительки війська зберігалася в українському козацтві. Це свято було одним з найголовніших для козаків. Тоді ж виник новий тип ікони – «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці зображувалися українські ієрархи, гетьмани та козаки. Також саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких обирали нового гетьмана або старшин. За козацької доби військо було не лише армією, але й стало основою української держави. Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. У час правління гетьмана Івана Мазепи найактивніше розвивалося будівництво церков та іконописання, пов’язане із Покровою. Завдяки шанобливому ставленню козацтва до Покрови в народі це свято асоціюється з військовою честю, звитягою, мужністю, захистом рідної землі.

 У добу Української революції 19171921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Тодішнє політично-військове керівництво спиралося на військово-козацькі звичаї попередніх часів. Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький «відбиток» є й у таких назвах: Січові Стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво. Козацькі військові традиції в добу Української революції простежуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги «Хортиця», «Запорожець», «Полуботок» та інші), назвах кораблів (крейсер «Гетьман Іван Мазепа», канонерський човен «Запорожець»). Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-«мазепинка», чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець. Історичним спадкоємцем козацької державності – Гетьманщини XVII–XVIII століть став Гетьманат 1918 року. Тоді Українську Державу очолив Павло Скоропадський – «Його Ясновельможність Пан Гетьман». Вже сама назва посади мала натяк на титулатуру козацької держави. Зв’язок із попереднім етапом державності підкреслювали форми документів, які застосовував гетьман – грамоти, закони, універсали. В часи Гетьманату була зроблена спроба відродити козацький стан.

 У Другій світовій війні українці воювали в лавах Червоної, Української повстанської та багатьох арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Їхня стратегічна мета – відновлення української державності.

 УПА також наслідувала козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року. У постанові Української Головної Визвольної Ради йдеться: «У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА». Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920–1930-х років. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона осіб.

Національні традиції сучасної армії

Наше військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима більше 5 років досвіду боїв російсько-української війни. За цей час  проведено низку важливих реформ Збройних Сил, армія професіоналізувалося і стала однієї з найважливіших інституцій країни.

 Також реформувалася ідеологічна підготовка особового складу в умовах протидії збройній та інформаційній агресії російського ворога. Відновлення питомо українських мілітарних традицій та посилення ідеологічної складової патріотичного виховання особового складу сформувало у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за захист України.

Армія береже бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому згідно з Указом Президента Петра Порошенка у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених підрозділів минулого: 24-та окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила, 72-га ОМБр імені Чорних запорожців, 93-тя ОМБр «Холодний Яр», 30-та ОМБр імені князя Костянтина Острозького, 55-та окрема артилерійська бригада (ОАБр) «Запорізька Січ», 26-та ОАБр імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського, 7-ма бригада тактичної авіації (БрТА) імені Петра Франка, 299-та БрТА імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.

 «Слава Україні!» почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: «Козакам слава!». Звертання «Слава Україні! – Героям слава!» затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання «Слава Україні! – Героям слава!» як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

 Згідно з Указом Президента Володимира Зеленського 28-й окремій механізованій бригаді присвоєно почесне найменування «імені Лицарів Зимового походу» (на честь Героїв рейду армії УНР по тилах білогвардійських і російсько-більшовицьких військ),  92-га окрема механізована бригада отримала почесне найменування «імені кошового отамана Івана Сірка», 17-й окремій танковій Криворізькій бригаді присвоєно почесне найменування «імені Костянтина Пестушка» (борець з російським більшовизмом, головний отаман Холодного Яру, отаман Степової дивізії), а 456-й бригаді транспортної авіації присвоєно почесне найменування «імені Дмитра Майбороди» (загиблий військовий пілот сучасної російсько-української війни).

 У затвердженій в 2017 році новій уніформі і знаках розрізнення Збройних сил України використали окремі елементи уніформ періоду 1917–1921 років. Найпомітніший –  нарукавний тризуб. Нову форму почесної варти розробили за взірцем одностроїв Сердюцької дивізії часів гетьмана Скоропадського.

«Мазепинка» – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. «Мазепинки» почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року «мазепинка» є офіційним головним убором Збройних сил України. Нарукавний тризуб – нарукавні знаки розрізнення, що носили на одностроях вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. «Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку», – йшлося в наказі Петлюри від 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб  легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв. 

14 жовтня  вітаємо всіх захисників  незалежно від статі

    Поряд із чоловіками на захист Батьківщини ставали жінки. До прикладу, дослідники встановили  ім’я  Харитини  Пекарчук, яка воювала в Армії УНР. Христина Сушко - головна лікарка бригадного шпиталю 6-ї Січової стрілецької дивізії. Маючи чисельні поранення, не залишала фронтової служби. Засновниця і голова правління таборової філії Української спілки військових інвалідів, член проводу Союзу Українок.

    У Легіоні Січових стрільців була Жіноча чота, співорганізаторкою якої була розвідниця Ольга Басараб. Сотні жіночих імен можна знайти серед героїв- бійців УПА. Ганна Попович - підпільниця, легендарна зв’язкова УПА. Двічі намагалася накласти на себе руки, але залишилася живою і пережила своїх катів. Ганна прожила 89 років. Перебувала в підпіллі 11 років - до 1954-ого. Відбула 8 років заслання.

    Яна Червона - волонтер, старший солдат, навідник-кулеметник 46-го  батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна».
Пішла на фронт у 2016 році. Підписала контракт із ЗСУ незабаром після того, як Міноборони скасувало обмеження на заміщення жінками бойових посад. Перед цим були участь у Революції Гідності  й активна волонтерська діяльність. Загинула 2 квітня 2019 року на позиціях ЗСУ в районі села Новозванівка на Луганщині від прямого влучання міни в бліндаж під час російського обстрілу взводного опорного пункту з 82-мм та 120-мм мінометів.

В сучасній українській армії кожен десятий боєць – жінка. Вони пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли спеціальності снайпера, кулеметника, розвідника, механіка, інструктора, медика. За останні 10 років кількість жінок в українському війську зросла у 15 разів. Тому 14 жовтня ми вітаємо всіх захисників України, незалежно від статі. 

У Полтаві експонуватиметься виставка «Фактор свободи. Мазепинці. Петлюрівці. Бандерівці». 

   Протягом століть щира любов до України і прагнення свободи надихали наших захисників і лякали ворогів, які робили все для дискредитації лідерів українського духу. Найвищим проявом такого ідеологічного протистояння стали Іван Мазепа, Симон Петлюра та Степан Бандера. Їхніми іменами в різні часи Росія таврувала всіх, хто прагнув волі і незалежності Україні. До Дня захисника України Український інститут національної пам’яті підготував і безоплатно передав у всі регіони України, зокрема й до Полтави для експонування інформаційно-просвітницькі стенди «Фактор свободи» про ідентифікацію українського руху в різні часи. Урочиста церемонія відкриття виставки відбудеться у вівторок, 15 жовтня о 11-00 годині. Організатори: Полтавський краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського, Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень визвольного руху, Полтавська обласна рада, Департамент культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Департамент інформаційної діяльності і комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації. Автори виставки: Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович, Олеся Ісаюк, Богдан Короленко, Максим Майоров, Віталій Огієнко, Ярослав Файзулін, Олена Шарговська, Вікторія Яременко, Ярина Ясиневич. Над проектом працювали: Зоя Бойченко, Наталія Іванченко, Петро Клим, Володимир Поліщук, Оксана Полтавець, Назар Ясиневич. Вхід вільний.

Чому це цікаво?  Вперше в історії  історичних виставок  України застосовано використання адаптації популярної соцмережі  Фейсбук : розробники   спробували уявити, який вигляд могли би мати Фейсбук-профілі у Мазепи, Петлюри, Бандери, які місця користувач соцмережі побачив би на їх аккаунтах у Фейсбуку, які локації показала би їхня гугл-мапа, кого б вони зафрендили, показати світло та тіні їхніх ключових рішень. Виставка  розповідає про трьох українців, чиїми іменами називали цілий народ – Мазепу, Петлюру та Бандеру і  дає можливість по-новому переосмислити їх  історичну роль.У виставці йдеться про “виклики” напередодні боротьби Мазепи, Петлюри і Бандери, про їхні відповіді і команди, які разом відстоювали нашу свободу. Цілі покоління їхніх послідовників називали мазепинцями, петлюрівцями, бандерівцями. З вуст прихильників і ворогів ці імена звучали однаково пристрасно, перші вкладали в них захоплення і гордість, а другі – страх і ненависть. Вони досі так звучать. Свободолюбність, завзятість, незламність в українцях досі означують як мазепинське, петлюрівське, бандерівське.

За матеріалами Управління популяризаційної роботи УІНП 

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

260
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему