Розмір тексту

У Полтаві за підтримки міської влади презентували фільм про Василя Стуса

Днями у полтавському кінотеатрі Wizoria Колос продемонстрували  художній  фільм  про «Тараса Шевченка 20 століття». Саме так іноді називають поета-шістдесятника, правозахисника, в’язня комуністичних концтаборів Василя Стуса. Стрічка «Заборонений»  про  геніальну творчість і кохання,  сторінки життя Героя України Василя Стуса, його безкомпромісну  боротьбу з імперією зла СССР, про смерть у радянському таборі виготовлена і вийшла у прокат за підтримки Державного агентства у справах кіно.  

Аншлаг

Автор цих рядків відвідав презентацію. Певен, що фільм заслуговує на  максимальний розголос.Одним із ключових завдань такого центрального  органу виконавчої влади як Український інститут національної пам’яті (УІНП) є популяризація українського історичного кіно - як художніх повнометражних фільмів, так і документальних.Тож, цей допис має на меті привернути увагу як до постаті Василя Стуса, так і до фільму про нього.

Василь Стус Василь Стус

На екрани полтавських кінотеатрів у широкий прокат цей фільм  вийшов  на початку вересня. «Заборонений» можна  переглянути у кінотеатрах Wizoria, РК «Колос» і Multiplex (ТРЦ «Екватор» по вул. Ковпака на Браїлках). Фільм у кінотеатрі Wizoria - «Колос» (по вул. Гоголя)  можна переглянути о 14:10 та 18:10, ціна квитка становить 80 грн. У Multiplex  заплановано три сеанси (10:50, 14:55, 19:00). Ціни на квитки становлять 55/90 грн (VIP), 80/150грн, 90/160 грн. залежно від часу сеансу.

   Сподіваюся, що поштовхом до походу в кінотеатри і зацікавлення постаттю Василя Стуса стане непересічна подія у культурному житті обласного центру  -  прем’єрний показ фільму, який відбувся за підтримки міської влади і супроводжувався аншлагом. Полтава стала восьмим містом, де показали фільм. Виголошуючи промову на презентації, режисер Роман Бровко висловив переконання, що «для полтавців фільм має стати близьким, оскільки це місто славне письменниками, які відомі на весь світ». Справді, полтавців зацікавив цей фільм! І не тільки полтавців: на сторінці фільму у Фейсбук сповістили, що за перший тиждень прокату  касові збори перевищили  2 млн 368 тис. 719 грн - досить пристойний результат! «У вас місто чудове, фантастичне, з великою цікавою історією, тут жило багато письменників, котрі відомі у всьому світі. Тобто, я прекрасно розумію, що кіно про Стуса, який був не просто поетом, а виражав через свою творчість ставлення до тогочасного світу, вас так само зачепить, як і в багатьох інших містах. Це кіно базується на багатьох перевірених фактах. Перед тим, як знімати, наші автори провели титанічну роботу, об’їхали багатьох дисидентів-шістдесятників - свідків тих подій, і намагались відтворити на екрані достовірні події»,  – цитує  Романа Бровка Полтавська обласна комунальна агенція«Для мене було і є за честь втілювати образ Василя Стуса. Це дуже велика відповідальність. Сподіваюсь, що мені вдалось на екрані виправдати ваші сподівання. Як добре, що зараз інші, світліші часи, аніж тоді, коли жив Стус», – цитує обласна комунальна агенція  виконавця  головної ролі Василя Стуса Дмитра Ярошенка. По завершенні перегляду полтавці стоячи аплодували фільму і його авторам впродовж усього часу, поки йшли титри. 

Про скандал, що передував прем’єрі фільму та архівні дані

    Бажання тисяч людей переглянути цю історичну драму  викликане не лише постаттю Стуса. Ще в процесі зйомок спалахнув скандал.  Зі сценарію тоді прибрали сцену з Віктором Медведчуком. Серед епізодів картини мало бути судове засідання проти Василя Стуса. Його «захисником» виступав призначений державою адвокат Віктор Медведчук - кум Путлєра. «Продюсерам подзвонили з «адміністрації Медведчука» і сказали, що якщо вони хочуть дозняти картину, не хочуть провокацій, то потрібно прибрати сцену суду над Стусом», - повідомляв два роки  тому  у Facebook акторГеннадій Попенко. Після резонансу і заяв тодішніх урядовців, зокрема й віце-прем’єрів В’ячеслава Кириленка і Павла Розенка автори  дозняли видалений зі сценарію епізод про кума президента держави-агресора.

    Епізод базується  на  розсекречених  даних з  архівів спецслужб, зокрема з матеріалів справи, яку завів Слідчий відділ Комітету державної безпеки УРСР 13 травня 1980 року. Ці дані яскраво показують  поведінку адвоката Віктора Медведчука на суді поета-страдника. Його звинувачували у тому, що виготовляв, зберігав і розповсюджував «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад». Як повідомляв сайт «Історична правда»: «Василю Стусу  інкримінували написання листів правозахисникам Андрію Сахарову, Петру Григоренку, Левку Лук'яненку, Анні-Галі Горбач з Німеччини, члену  «Міжнародної Амністії»  Кристині Бремер, лист до Президії Спілки письменників України, віршів «Безпашпортний закріпачений», «Існує тільки дві форми», «Ось Вам сонце, сказав чоловік з кокардою», «Колеса глухо стукотять».  У вересні 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою «міжнародного адвоката», залученого з організації  «Міжнародна амністія»  чи «Пен-клубу». Пояснив: «Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен».

   Адвокат Віктор Медведчук взявся за справу 24 вересня 1980 року. Тоді ж написав заяву про надання дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним «для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде». Деталі їхньої розмови невідомі. Ця інформація захищена адвокатською таємницею.  «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу. Він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. Василь Стус відмовився від цього адвоката», - пригадував видатний філософ і дисидент, політв’язень  Євген Сверстюк.  29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді. Процес відбувався в закритому режимі. На засідання не допустили навіть дружину Стуса. Свій захист Стус здійснював самостійно. Заявив відвід всьому складу суду, посилався на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об'єктивно. Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій — комісії з прав людини ООН, «міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія».  «Я вимагаю, щоб у судове засідання мали доступ представники зарубіжної і радянської преси, а також ті особи, які хочуть бути присутніми у судовому засіданні», - сказав Стус. Медведчук не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного. Заявив, що покладається «На розгляд суду». Тому прохання поета відхилили. «Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації», - заявив Стус.  Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса, бо така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов'язкова, бо «підсудний не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити». Тут Медведчук теж погодився. Після роз'яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач «на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою». Заслухавши обвинувальний висновок Стус сказав: «В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю». Виходячи з цього, захисник мав би будувати свою стратегію захисту. Але горе-адвокат обирає інший шлях. Стус відмовляється давати покази, обирає тактику мовчання та ігнорування. Один зі свідків обвинувачення — Сірик Микола Іванович — стверджував, що начебто зустрічався з поетом у штрафному ізоляторі, коли той відбував попередній строк. «Я пришел к выводу что Стус откровенный враг Советской власти", — заявив Сірик. Далі стверджував, що Стус йому говорив, "что украинцы хотят выйти из "оккупации" России. Стус предлагал вести против Советской власти террористические акты", "он призывал меня вести против Советской власти агитацию и пропаганду аж до террора, что все средства против Советской власти хороши». На це Стус обурився: «Сірика я не знаю, це провокатор. Я з ним не знайомий і ніколи й словом не обмовився». Медведчук тим часом мовчить. Він не ставить цьому свідку жодного запитання. Зате при допиті відомої активістки  дисидентського руху Михайлини Коцюбинської, яка дала позитивну характеристику Стусу, він запитав про те, як свідок  може  охарактеризувати  політичні погляди  Стуса, а також про вірші поета, які мають антирадянську спрямованість. «Я не буду відповідати ні на які питання в цьому суді, який Стус не визнає чинним. Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних», - каже інший свідок Світлана Кириченко. За це суд оголосив ухвалу, якою порушив кримінальну справу відносно Кириченко. Вона отримала 3 місяці виправних робіт та постійне переслідування.  Далі суд перейшов до стадії, начебто, дебатів. Прокурор Армасов попросив для «особливо небезпечного рецидивіста» 10 років позбавлення волі та 5 років заслання. «Товариші судді! – взяв слово Медведчук. - Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною. При обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий».

Актор Роман Халаїмов, який зіграв  молодого Медведчука Актор Роман Халаїмов, який зіграв молодого Медведчука

 Василю Стусу слова не дали. У розписці, складеній дисидентом після ознайомлення з вироком написав: «До протоколу вважаю за необхідне внести такі уточнення: Я вимагав розглянути в судовому засіданні головне питання — злочин скоєний КГБ УРСР перед Українським народом та його культурою. Я вимагав судити КГБ УРСР як терористичну організацію; я вимагав оголосити та надати мені для користування Загальну декларацію прав людини, прийняту ООН, матеріали Хельсінкських домовленостей — і суд, і протокол обійшли ці вимоги. Суд ухилився від розгляду питання про застосування до мене фізичних тортур в СІЗО КГБ 07.08.1980, а в протоколі не зазначив ні про мої вимоги судити винних у розправі, ні про саму наявність таких заяв — вимог; Мені не дали виголосити своєї звинувачувальної промови - останнього слова, суддя заборонив мені говорити».

                                                    Про фільм

   1965 рік. Молодий поет Василь Стус не може миритися з безправним становищем українців у Радянському Союзі та кидає виклик тоталітарній системі. Він говорить про те, про що мовчать мільйони. Незважаючи на постійний тиск і погрози, Стус не припиняє боротьбу навіть у засланні. Фільм «Заборонений» - це реальна історія нескореного поета, історія кохання і зради, людської гідності та підлості.  

кадр з фільму кадр з фільму

   У драмі  майже з стовідсотковою точністю відтворено сцену кадебістського судилища над Стусом. Але фільм цінний не лише цим. Сильні сцени з тюремного життя.  «Є інформація, що хтось приїжджав до Стуса у в’язниці, намагався переконати, змінити його відношення до системи, піти на певні компроміси. Є свідчення дисидентів, що Стус дуже жорстко відмовляв і ставив крапку розмові. Бо він був тією постаттю, яку не можна було скрутити і говорити з позиції сили. Агент КДБ дуже хитромудра. Тоді вже зрозуміли, що його не можна знищити фізично, а лише переконаннями, аргументами», – цитує Полтавська обласна комунальна агенція Романа Бровка.Варто розуміти: образ Віри Холод, агента КДБ, є вигаданим. У фільмі вона робить вигляд, що прагне зрозуміти Стуса і підмовляє його підписати зізнання.

Актор Дмитро Ярошенко і полтавські просвітянки Катерина Дрозд і Аліна Сказко Актор Дмитро Ярошенко і полтавські просвітянки Катерина Дрозд і Аліна Сказко

     У фільмі є місце любовній історії Василя Стуса та Валентини Попелюх, яка згодом стала його дружиною, взаємини його з шістдесятниками, присутній ключовий момент — участь в акції протесту під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна», після чого його відрахували з аспірантури. Показано ув’язнення у Пермському таборі,  намагання передати на волю збірку віршів «Птах душі».

  Як на мене, пристойно  відтворено  атмосферу дисидентського руху як  протестного, антикомуністичного. У цьому фільмі Василя Стуса показано як одного із  його символів. Фільм базується на достовірних фактах, обговореннях, емоційних діалогах з тими, хто пережив ті часи. Це і Маргарита Довгань, яка знала Стуса за життя, і Левко Лук’яненко, Василь Овсієнко, які сиділи разом з ним у Пермському таборі і були свідками останніх днів його життя. У драмі  втілені реальні дисиденти-шістдесятники Алла Горська, Михайлина Коцюбинська,  Левко Лук’яненко, Іван Дзюба, режисер Сергій Параджанов, письменник Павло Тичина.

   А ще легендарний В’ячеслав Чорновіл. А ще - дисидент-шістдесятник, театрал, один із засновників Руху, депутат Верховної Ради  Лесь Танюк, у якого на початку 2000-х я мав честь працювати помічником-консультантом. Змішані почуття при перегляді. З обома мав честь співпрацювати і творити нову державу. Тоді це була просто робота, нехай і така, що відповідала світогляду. Але тільки зараз, коли бачиш образи цих людей у художньому фільмі, вповні усвідомлюєш: треба постійно дякувати Богу за миті щастя, за те, що дав можливість знати і спілкуватися з людьми з великої літери, за доторк до Історії.

      У фільмі звучить поезія Василя Стуса. Різна-громадянська і лірична.

«Кубло бандитів, кагебістів,

злодіїв та ґвалтівників
у стольному засіли місті
як партія більшовиків».

«Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб».

    Кінокритики, експертне середовище  чимало пишуть і говорять про «плакатність» низки епізодів. Так, згоден, можливо. Але все ж  думку треба базувати на власних враженнях, а не чужих!  На фільм треба йти, треба дивитися! Особливо важливо, щоб стрічку побачила молодь.

                                                        Анонс

    Найближчим часом очікується низка презентацій книги авторства редактора сайту «Історична правда» Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Пан Вахтанг завітає  і до Полтави. Презентація  у Полтаві відбудеться  за підтримки  Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП. Стежте за повідомленнями у ЗМІ та на моєму профілі у Фейсбуку.

Корисні    посилання

    Біографія і творчість Василя Стуса

  Документальний фільм «Просвітлої дороги свічка чорна»

Інтерв'ю з  авторами сценарію  Сергієм Дзюбою та  Артемієм Кірсановимпро ідею та сенси фільму.  

При  підготовці  статті  використано матеріали  з сайту «Газета по-українськи» та інформацію й фото комунального агентства «Новини Полтавщини» 

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

260
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему