Кому заважав «Світ молоді»?

 Втім, цю нішу поступово завойовувала газета «Світ молоді», яка стала, без перебільшення, одною із кращих молодіжних в Україні. Про це свідчать неодноразово здобуті перші місця на всеукраїнських виставках газетних видань для молоді «Молодіжний акцент», перемоги у всеукраїнських конкурсах на краще періодичне друковане видання для юнацтва. Важливо, що газета була такою собі «творчою віддушиною» для думаючої і талановитої молоді, публікувала її творчі доробки — вірші, оповідання, статті, фотоетюди. А ще знайомила з популярними «зірками» української і зарубіжної естради, лідерами українських етно — рок -гуртів, культивувала здоровий спосіб життя, доносила до юного читача духовні цінності, традиції української нації, справжню, не спотворену комуністично-сталінськими догмами українську історію. Першим засновником «Світу молоді» була комунальна райгазета «Пирятинські вісті». Власне, її редактор Ганна Синяк і була фундатором молодіжки. Саме ця активна і небайдужа жінка постійно не давала спокою ні підприємцям, ні владі, аргументовано доводячи думку про потребу розвивати на Полтавщині молодіжне видання. Наша тодішня проукраїнська команда Головного управління інформаційної та внутрішньої політики ОДА пішла назустріч, хоч це було й непросто. Автор цих рядків загорівся ідеєю Ганни Синяк. 

Тодішній голова ОДА Валерій Асадчев без вагань підтримав потрібну ініціативу. Спочатку розробили проект Програми розвитку інформаційної сфери, де вперше за 20 років передбачили підтримку дитячого журналу і молодіжної газети, що викликало у деяких чиновників ОДА совдепівського розливу непідробне здивування: мовляв, як це так — Пустовгар хоче фінансувати «якісь не такі газети» (поясню: «такими» вважалися лише друковані ЗМІ, де серед засновників органи влади — ОДА й облрада, тобто флюгери, що вірнопіддано співають панегірики будь-якій владі). Тому така бюрократична процедура як «візування» (письмове погодження юридичним відділом та іншими )проекту проходила, м’яко кажучи, важко і навіть нервово. «Найінтелектуальніше» питання звучало приблизно так: а до чого тут дитячий журнал, спортивна і молодіжна газети? Доводилося терпляче, іноді, визнаю, і на підвищених тонах, пояснювати елементарні речі: це практика цивілізованих країн, зокрема ЄС, а завдання влади якраз у підтримці не своїх «рупорів», а суспільно-значущих, некомерційних медіа; до того ж навіть чинний закон «Про друковані ЗМІ» передбачає «адресну підтримку видань для дітей і юнацтва». Але основне випробування чекало нашу команду на етапі схвалення облрадою, яку очолював головний регіонал області Удовіченко. З горем пополам вдалося переконати бізнес-частину «рідної» депутатської фракції «Наша Україна». Потім відбулося масоване «бомбардування» нашого проекту депутатами з ПР і БЮТ, які вимагали вилучити практично всі новації. Що цікаво-чим дорожчу «Тойоту» чи «Мерса» мав обранець, тим більше шкода йому було грошей на некомерційні видання для діток і молоді. На поступки жлобам не йшов, розумів, що це цілковито вихолостить суть програми та й соромно б було потім дивитися в очі Ганні Синяк та іншим ініціаторам прогресивних змін. Зрештою, відбулася зустріч з заступниками голови Марченком і Вороною й тодішнім головою інформаційної комісії Момотом. Петро Ворона переконав тоді мене піти на поступки і зменшити в проекті щорічну підтримку «Світу молоді» зі 100 тис. до 20 тис! Довелося погодитися, керуючись підходом «політика домовленостей — це мистецтво компромісу між бажаним і дійсним». Але на цьому епопея не закінчилася! «Провести» через облдержказначейство ті нещасні копійки (траплялося по різному — коли 20 тис на рік, коли 10) було вкрай тяжко, там теж «не розуміли», чому гроші йдуть не на владні, а на «якісь непонятні газети». Втім, активність і наполегливість взяли гору.

 І ось вчора надійшла сумна звістка: інформаційний простір нашого краю збіднів на єдину на Полтавщині молодіжну інформаційно-пізнавальну газету. Видання «прожило» одинадцять років. У лютому вийшов у світ останній примірник. Через брак коштів «Світ молоді» припинив вихід, щоправда залишився у форматі інтернет-газети. За два останні роки молодіжна газета не отримала з облбюджету ані копієчки. Розумію, що на фоні жахливих хронік «покращення нашого життя вже сьогодні», на тлі зубожіння мільйонів українців ця новина не сприймається як щось ключове, визначальне. Інші ж читачі блогу можуть запитати: навіщо здіймати галас навколо «якоїсь малотиражки, ми про таку й не чули»? Але тренд часу — це нішеві ЗМІ (телерадіоканали чи газети). Приміром, я не читаю автомобільний журнал, не дивлюсь автомобільний канал, однак сотні тисяч чоловіків їх читають і дивляться. Так і в цьому випадку — «Світ молоді» був нішевою газетою, мав дві тисячі стабільних молодих передплатників в області та ще тисячу примірників продавалося через «Укрпошту» у Полтаві та райцентрах. Отже, три тисячі молодих людей, — нехай і небагато, але виявилися позбавленими улюбленої газети. Думаю, Ганна Синяк усвідомлювала, що лише так, маленькими добрими справами можна змінити цей світ, сповнений зла, особливо в інформаційному просторі.

Тож у мене як у громадянина, просто як небайдужої до цієї проблематики людини виникають насамкінець закономірні запитання. Зрозуміло, що такі дії регіоналів цілком «вписуються» у їх системну політику нищення національної ідентичності, і , зокрема, єдиного українського інформаційного простору. Але з іншого боку — невже при майже тримільярдному облбюджеті тяжко було знайти для підтримки молодіжного видання якісь нещасні 20 тисяч гривень?! Ні, не складно, аби бажання, бо зараз вся влада (і ОДА, і облрада) сконцентрована в руках ПР. Чому так легко і невимушено влада допускає помилку за помилкою, ось і цього разу втрачено підтримку, як мінімум, трьох тисяч молодих мешканців Полтавщини? Невже мають рацію ті політологи, які твердять, що єдина надія регіоналів —це адмінресурс і фальсифікації?