Розмір тексту

Проект «Солов’їні стежки Лесиного гаю» у м. Гадяч вартий вашого он-лайн голосу в «Бюджеті участі»

     Започаткована головою обласної ради Олександром Біленьким ініціатива «Бюджет участі» торік показала свою дієвість і стала одним із реальних, а не декларативних (як нерідко у нас трапляється) чинників розвитку громадянського суспільства і його невід’ємної складової - місцевого самоврядування. Цими днями стартувало цьогорічне он-лайн голосування за проекти Бюджету участі Полтавської області.  Запрошую усіх небайдужих патріотичних мешканців Полтавщини підтримати просвітницький проект, що розроблений громадськими активістами з Гадяча. Він спрямований на популяризацію Олени Пчілки - видатної постаті української національного відродження кінця 19-першої половини 20 ст.

Чому важливо вшанувати Олену Пчілку

    Наступного   року  патріотична  громадськість відзначить 170-річницю з дня народження Косач Ольги Петрівни (літературний псевдонім - Пчілка Олена) (17.06.1849, м. Гадяч – 4.10.1930, м. Київ) - видатної діячки товариства «Просвіта», активної учасниці Української революції 1917-21 рр., письменниці, перекладача, фольклориста, публіциста, редактора та видавця, члена-кореспондента Всеукраїнської Академії Наук.


 Сестра Михайла Драгоманова, мати Лесі Українки. Початкову освіту отримала в 1861 – 1866 рр. в м. Києві. Тоді ж увійшла до Київської Громади. Олена Пчілка була справжньою українською націоналісткою - послідовною й непримиренною. Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов справедливо вважав її, цитую : «світлим винятком серед інших тогочасних інтелігентів, чиї скалічені душі, замотеличені дурманом чужої думки і чужої столиці, боялися виступити за рідну націю і культуру». Літературну діяльність розпочала з перекладів  польських письменників. Автор ряду літературних творів, у т.ч. для дітей, праць з української етнографії та ін. Її книжка «Український народний орнамент», яка побачила світ у 1876 році ,  є такою ґрунтовною безпрецедентною працею, містила настільки багатий і систематизований матеріал, що принесла Олені Пчілці славу найкращого знавця української вишивки.   Олена Пчілка у своїй педагогічній, літературній і громадській боротьбі намагалася витворити новий світогляд, зрощений на Українській Національній Ідеї. Педагогічні принципи, що закладені у її твори, цілком годяться і для виховання сучасних дітей: шляхетність, національна свідомість, пристойна освіта, вільне від забобонів мислення. Справді, хіба це  не сьогоднішні, задекларовані Президентом, урядом і парламентом європейські стандарти у сфері освіти?

 Із 1883 року друкувалася в львівських часописах. Разом з Наталею Кобринською брала активну участь у жіночому русі, створювала «Союз Українок». Наприкінці 1890-х рр. разом із родиною переїжджає до Києва, де завідує літературним відділом Київського літературно-артистичного товариства, редагує і видає часопис «Рідний край» з додатком «Молода Україна».  

     Початок ХХ століття приніс Олені Пчілці втрати: 1903 року помер син Михайло, а у 1909 році пережила смерть чоловіка, 1913 року відійшла Леся Українка. Однак письменниця не полишає ні пера, ні просвітянської роботи: організовує дитячий аматорський театр, пише для нього п’єси, публікує статті на захист української мови, культури. Насиченим на події і активну просвітницьку діяльність став перший рік Української Революції: долучається до УЦР і «Просвіти». Протягом березня-квітня 1917 року в Гадяцькому повіті було створено 27 товариств «Просвіти», у травні їх уже було 35. 18 червня сільські товариства «Просвіти» об'єдналися в повітову спілку, головою ради якої й  обрали  Пчілку.Одним з перших україномовних видань на Полтавщині стала газета Гадяцького земства «Рідний край», яку редагувала  Олена Пчілка. До місцевих осередків  «Просвіти» та до початкових шкіл видання надходило безкоштовно. Протягом короткого часу  «Просвіта» відкрила у Гадячі читальню і книгозбірню, якою користувалося більше 800 дітей, школу для дорослих на Заярі (околиця Гадяча-авт.), створила і  демонструвала для гадячан  спектаклі, серед яких найбільших успіхом користувалися  «Мартин Боруля», «Мати-наймичка» та «Хмара». Виручені від спектаклів гроші  передали  робітникам  місцевих  деревообробних підприємств та воякам 663-го українізованого полку для придбання бібліотеки українських видань. 22 жовтня 1917 року в Гадячі відбулося урочисте відкриття організованого Оленою Пчілкою Українського національного хору. Презентацію відвідали  й виступили  з вітаннями голова хорової секції музичного відділу Секретарства освіти УЦР О. Приходько, представник Варшавського українського хору Д. Бутовський, композитор В. Стеценко та етнограф і фольклорист Д.Верховинець.  У 1920 р. арештована в м. Гадяч «вєрнимі лєнінцами» , російсько-більшовицькими окупантами  за звинуваченням у «петлюрівській контрреволюційній діяльності». Сталося це після того як на Шевченківському святі у Гадячі вийшла на сцену й обгорнула бюст Кобзаря синьо-жовтим прапором. Російсько-більшовицький комісар Крамаренко зірвав прапор і кинув його на землю. Тоді пані Олена  підняла прапор і голосно крикнула: « Ганьба Крамаренкові!» , за нею ці слова скандував увесь зал. Після звільнення виїжджає до Могилева-Подільського, але в 1921 р. повертається до Києва. І згодом увійде у вітчизняну історію як  перша в Україні  жінка-академік: із 1921 року стає членом комісії етнографії та історії громадських течій Всеукраїнської Академії Наук.

     Восени 1929 року до неї в двері постукали слуги червоного диявола-чекісти. На той час Олена Пчілка вже не могла підвестися з ліжка. Вони шукали чогось у кімнаті, але не знайшли: «Адєвайтєсь, пайдьом с намі!». «Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують»,- пролунала відповідь. Чекіст зателефонував до вищого начальства: «Старуха бальная і нє ходіт. Што дєлать с арєстованнай?». Прийшов наказ: «Может аставацца».

   Вона зосталася ненадовго. Померла в жовтні 1930 р. Прошу не сприйняти як патетику, але вищеописане засвідчує очевидний факт : Олена Пчілка залишила нащадкам Українську Націю геть в іншому вигляді, аніж прийняла.

Суть проекту

     Не буду приховувати: автор цих рядків був одним з ініціаторів відродження у 1992 році створеного матір’ю Лесі Українки Оленою Пчілкою Гадяцького районного товариства «Просвіта». Тож доля цієї достойної ініціативи мені не байдужа ще й як уродженцю Гадяцького краю.

 Урочище Зелений Гай входить до переліку культурних та туристичних об’єктів міста та області, в ньому щороку проводяться обласний фестиваль «Дивоцвіт Лесиного Гаю» та церемонія вручення Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки.

    У Зеленому Гаю місцеві ентузіасти планують встановити пам’ятник Олені Пчілці. «Він буде виготовлений з бетону, подібно до тих, які вже виготовлялись у Гадячі. Він буде міцний і довговічний. Якість виконання робіт гарантую. Виготовлятимемо не за бюджетні кошти, це буде подарунок громадськості, меценатів,усіх небайдужих гадячан», - розповів відомий на Гадяччині історик, працівник регіонального ландшафтного парку «Гадяцький», ініціатор проекту «Солов’їні стежки Зеленого гаю в м. Гадяч Полтавської області» Олександр Олексійович Зозуля.

Макет майбутньої альтанки з пам"ятником Макет майбутньої альтанки з пам"ятником

    Задля урізноманітнення видів відпочинку на території колишнього  дворища Олени Пчілки громадськість прагне відтворити низку об’єктів, в.т.ч. й автентичних. Нині у Зеленому Гаю м. Гадяч, на жаль, мало  туристично привабливих елементів, які могли б перетворити  місцевість у місце відпочинку та паломництва туристів. Побудова альтанки з елементами декору колишнього будинку, східців та купальні, суттєво б збільшила інтерес відпочиваючих та туристів, збагатила та прикрасила цю місцину у переддень відзначення 170 річниці від дня народження Олени Пчілки. Також впорядкують (за умови позитивного он-лайн голосування) територію колишньої садиби Олени Пчілки у Зеленому Гаю.  Спорудять нові та відтворять втрачені історичні будівлі. А ще хочуть побудувати на схилі пагорбу, від місця колишнього будинку Олени Пчілки до р. Псел, дерев’яні лабіринтові східці, перенести існуючий дерев’яний будиночок до р. Псел. На місці колишнього будинку зведуть  ажурну альтанку. Очікується проведення в Зеленому Гаю планеру художників України з написанням картин, які зображували Зелений гай початку XIX століття.

План заходів з реалізації проекту (роботи, послуги)
1. Очищення території Зеленого Гаю від парослі, підготовка її до виконання запланованих робіт. 2. Спорудження «Купальні» на місці історичної, перенесення та встановлення в комплексі з нею існуючого нині у Зеленому Гаю дерев’яного будиночка; 3. Спорудження дерев’яної альтанки з елементами декору колишнього будинку Олени Пчілки; 4. Спорудження дерев’яних східців від альтанки до купальні, з зонами відпочинку на них. 3. Виготовлення стендів для написання художніх робіт; 4. Проведення планеру художників України; 5. Впорядкування прилеглої території, проведення свята «Дивоцвіт Лесиного Гаю». Проект може бути реалізовано протягом березня – травня , частини червня 2019 року.

                                                  Бюджет:

1) Виготовлення та монтаж дерев’яних сходів (лабіринтом) , з майданчиками відпочинку, з елементами декору колишнього будинку Олени Пчілки. вартістю 30000 грн.

2) Розбір та перенесення існуючої дерев’яної будівлі до річки Псел вартістю 5000 грн.

3) Спорудження помосту купальні з встановленням на ньому дерев’яного будиночка. вартістю 20.000 грн.

4) Побудова дерев’яної альтанки діаметром 4 м, з елементами декору колишнього будинку Олени Пчілки вартістю 65000 грн. (1 по 65000 грн.)

5) Виготовлення декоративних дерев’яних стендів для написання на них художніх робіт. вартістю 10.000 грн.

6) Проведення планеру художників України. Оформлення та закріплення їх робіт. вартістю 20.000 грн.

Загальна вартість: 150.000 грн.

Як підтримати проект

Проголосувати он-лайн усі охочі можуть за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Перший заступник голови Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка

228
Останні публікації:

Полтавщина:

Запропонувати тему