Розмір тексту

Гірка правда про російський імперіалізм

Вчора вітчизняні ЗМІ облетіла вістка про  ймовірність об’єднання проросійських сил. «П’ята колона»  після нокдауну в ході Революції Гідності останнім часом зуміла піднятися,трішки оклигати  і навіть дещо наростити електоральні м’язи . Досі, навіть попри війну із РФ особливістю української політики є не цивілізована конкуренція ідей,концепцій розвитку країни поміж державотворчих правих-консерваторів, лівих-соціал-демократів, центристів-лібералів. Триває боротьба за саме існування держави між україноцентричними силами і проросійськими…Здавалося б, цей жахливий дискурс української політики після подій Майдану, у час агресії Росії  зник,оскільки з’явилася критична маса адекватних українських громадян з усвідомленням,що саме існування в українському політикумі чужорідних ворожих середовищ є аномалією. На жаль, ні,не зник. Тож ,схоже, вибори Президента і парламенту наступного року слід розглядати,передусім  як один із етапів війни з Росією. 

Причин такого стану українського суспільства чимало, це тема окремої розмови. Сьогодні зосереджусь на одній із них. Це брак чіткого розуміння свого ворога. Це розгляд суспільних проблем через  скельця «ліберальних окулярів». Така «оптика» не дає змоги побачити потреби національної безпеки, деокупації інформаційно-культурного простору. Це брак національної пам’яті, відсутність і небажання багатьох опанувати рідну мову, засвоїти замість радянсько-імперських пропагандистських штампів нові знання з історії і культури своєї Нації. Така оптика  обмежується  лише проблемами «прав чєловєка», «свободи слова» тощо. Згадаймо, як дехто захищав російські соцмережі або, начебто, демократичний російський телеканал «Дождь» або ж проросійські пропагандистські ЗМІ різних медведчуків та гужвів.  Згадаймо як на наших очах НСЖУ після обрання Томіленка перетворилася на проросійську структуру. Згадаймо, як на постмамайданній хвилі народилося чимало гасел, скажімо двомовне про «єдіную страну» (так наші ліберали-«корисні ідіоти» помогли адептам «двуязичія» з Мордору).

   А ще  згадаймо появу відомої пісеньки про Путіна. Мої однодумці-читачі блогу, скажуть: так це ж прекрасно, що у фанатському, навколо-спортивному,молодіжному середовищі росте національна свідомость, що молоді люди знають ціну новітньому «царю» Російської імперії. Згоден. Але ось важливий акцент. Після сотень років боротьби України за виживання з імперією зла досі величезна кількість   розумних, ліберально мислячих людей,але вкрай  наївних, вважають, що от подохне путін і імперія зла раптом стане білою і пухнастою, - і війну припинить, і Крим віддасть! Нагадайте, будь ласка, князь Острозький у 1514 році громив під Оршею армію путіна? І гетьман Іван Виговський під Конотопом у 1658 році- теж путіна? А Іван Мазепа і Кость Гордієнко в 1708-09 рр., звісно ж, воювали не з Петром I і Меншиковим, а з путіним? І це ж путін влашував тоді масовий терор , це ж про нього Тарас Шевченко писав: «Батурин славний Москва вночі запалила, і малого і старого в Сеймі утопила»? А  Українська революція та війна за незалежність у 1917-21 рр? Це ж не Лєнін і Троцький послали війська Муравйова і вчинили агресію проти УНР, це ж проти путіна було, правда? І Голодомор-геноцид  та масові розстріли й концтабори у 1930х - це ж вказівки вбивати українців мільйонами з Кремля надходили, і надсилав  їх не Сталін, а путін? І УПА проти путіна, мабуть, воювала, він тоді у Кремлі сидів?  Не Сталін, не Хрущов? А знищували  УАПЦ не «лєнінці-сталінці», а путін? А українських інтелектуалів-дисидентів-шістдесятників мордував по психушках та сибірських концтаборах напевно ж не Брежнєв, а той таки путін? А Василя Стуса замордовано було у російському концтаборі не при Горбачову-останньому генсеку «імперії зла», а при путіну?! І взагалі найбільшу за територією у світі імперію від Європи до Тихого океану створив же ж таки путін? J)).  Бо не може ж бути, от не можуть зрозуміти ліберальні голови, щоб це робив «братній» російський народ, хворий на шовінізм, і різні його царі, генеральні секретарі й та інші мерзотники  на чолі не менш «братньої» російської армії? Так же?!

   Але годі іронії. Зрозумійте нарешті: наш ворог не путін, а російський імперіалізм! Його суть геніально сформулював Тарас Шевченко: «неситим оком за край світу зазирає,щоб загарбать, із собою взять у домовину».  Відтінки і обличчя російського імперіалізму - не важливі. Чи це покійний Нємцов з його і чубайсовою  ідеєю російської енергетичної імперії (сюди хотіли втягнути й вітчизняні електромережі), сформульованою  на початку 2000-х у партії «Союз правих сил». Чи це ксенофоб Навальний, виключений з партії «Яблуко» за зневагу до націй Кавказу, той Навальний, який заявив,що «Крим-не бутерброд, який треба повертати». Чи це канал «Дождь», який, як кажуть «томіленки», «проти путіна»,але ж цей ресурс виправдовував анексію Криму. Імперіалізм взагалі і прагнення підкорити Україну зокрема є невід'ємною частиною суті московсько-петербурзької держави упродовж усіх шести століть її існування. І вплив для всіх інформаційних і політичних рупорів цього імперіалізму на Україну повинен бути зведений до мінімуму, у які б кольори ці рупори не фарбувалися, навіть якщо у ліберальні.

  І не варто сподіватися, що в цьому нам допоможе російський народ,який невиліковно ( а може ще й є шанс,після хірургічного втручання,життя покаже) хворий на зверхність, месіанство,перманентне прагнення "каво то заваєвать","паказать кузькіну мать". Поневолені народи Кавказу, Поволжя, Сибіру - так. Поодинокі порядні люди,на кшталт відомого шахіста Гарррі Каспарова чи покійної Валерії Новодворської - так. США-так. Країни Балтії -так. Інші країни ЄС? Можливо.  Але не основна маса росіян, які завжди любитимуть і захищатимуть свою криваву імперію. Доки вона не розпадеться, саме існування України, життя і свобода кожного з нас - у постійній небезпеці. Чим швидше це ясно і без жодних ілюзій зрозуміє більшість українців - від найвищих посадовців-владних,опозиційних, до останнього маргінала - тим вищі  шанси Української Нації  на життя і свободу.

   Далі мушу нагадати відомі історичні факти. Це лише деякі, найбільш яскраві загарбницькі війни Москви проти України. Це просто до відома всіх чесних лібералів. До відома тих, хто досі,  протягом останніх чотирьох років не спромігся осмислити суть ще однієї війни з Росією. До відома тих, хто після десяти тисяч вбитих українців на Донбасі, після десятків тисяч тяжко поранених і покалічених, після сотень терористичних актів по всій Україні, після двох мільйонів біженців, після кібератак на Україну, після усього отого жаху, який чинить Москва проти нас протягом останніх років досі  щиро вірить у "поганого путіна" й "нормальний російський народ"!!!!

1169 - захоплення, руйнування і пограбування Києва Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським.

1487-1494 - війна Москви проти Литовсько-Руської держави, у т.ч. заграбницькі походи на Київщину, Чернігівщину, Поділля й Волинь.

1500-1503 рр - війна Москви проти Литовсько-Руської держави. Загарбання більш ніж на 100 років Чернігова, Новгорода-Сіверського та інших міст і земель Чернігово-Сіверщини.

1512-1522 - загарбницька війна Москви проти Литовсько-Руської держави. Саме під час цієї війни в 1514 році під Оршею звитяжні воїни Костянтина Острозького розгромили московське військо, на деякий час стримавши експансію мордору на Захід.

1658-1659 рр - загарбницька війна Москви проти України на чолі з гетьманом Виговським.

1665-76 - війна Москви проти гетьмана Дорошенка

1708-11 - війна за незалежність України під проводом гетьманів Мазепи й Орлика, кошового отамана Гордієнка проти російських військ Петра І. Знищення московським військом української столиці Батурина і Запорізької Січі.

18 століття - загарбання більшості українських земель Російською імперією, ліквідація Гетьманщини, знищення Січі.

1914 - загарбання Росією Галичини в ході І Світової війни, масові руйнування й репресії.

1917-22 рр - загарбницькі війни комуністичних та антикомуністичних російських військ проти незалежної України. Окупація більшої частини України більшовиками і її включення до складу СРСР. Встановлення тоталітарного комуністичного режиму, що призвів до репресій, геноциду і непоправних людських і матеріальних втрат для українського народу.

1939-40рр. - СРСР окуповує Галичину, Волинь, Південну Бесарабію й Буковину.

1944-50ті - повторна окупація України військами СРСР, придушення визвольної боротьби УПА за вільну Україну. Збереження радянської окупації до 1991 року.

З 2014 року і досі - збройна агресія Росії проти України, окупація Криму й частини Донбасу.

Пам'ятаймо! Жодних ілюзій не варто запускати у мозок! Інакше він знову наповниться "колорадськими" стрічечками і "жуками". Зарубаймо собі на на носі Істину : Москва - одвічний, лютий ворог України. І в усі віки вона визнає лише два види українців - мертвих або рабів. І ніколи - живими і вільними.Це триває віками. Але це не значить, що так буде вічно. Карфаген має бути зруйновано.Російська імперія має розпастися на дрібні кусочки, скільки б сил і часу на це не пішло.

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

447
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему