Активісти патріотичних організацій Полтавщини долучилися до позапартійної ініціативи «Стоп реванш»

Як  учасник столичних заходів ініціативи «Стоп реванш»,зауважу, що громадськість прагне привернути увагу парламентарів до законопроектів, які покликані прискорити звільнення України від російської окупації у всіх вимірах - збройному, економічному, інформаційно-культурному, релігійному тощо. Я вважаю, що за останні три роки чинною владою зроблено немало для українізації  країни, для впровадження політики національної ідентичності і протидії  російській агресії. Але, на жаль,  тактика малих кроків не завжди є ефективною. Якщо образно говорити, то пуповину з «рускім миром» не розірвано, а зроблено суттєві надрізи. Мені імпонує позиція національної ініціативи “Стоп реванш”, що цю пуповину потрібно одним різким рухом перерізати і назавжди порвати з російським імперіалізмом. Або він нас знищить, або Україна стане тим чинником, який розвалить Російську імперію.

До речі, одну ключових вимог громадської ініціативи парламент задовольнив: прийнято закон про деокупацію Донбасу. Про нього , які ховаються під маскою псевдо патріотизму вже встигли наплодити купу вигадок і фейків олігархічні партійки, свідомо чи ні ,тим самим підігруючи російським пропагандистам гібридної війни. 

Тож важливо знайомитися із самим законом, а не його інтерпретацією, яка вигідна політикам. Отже, громадська ініціатива «Стоп реванш» вітає такі положення закону.

 Російську  Федерацію визнано державою-агресором і країною-окупантом, яка здійснює збройну агресію та окупувала частину Донецької та Луганської областей.  Саме ця країна-новітня  Російська імперія відповідає за порушення прав цивільного населення  до моменту виведення російських окупаційних військ з території Донбасу. Усі особи, залучені до збройної агресії Росії або до діяльності в окупаційних адміністраціях РФ, мають понести кримінальну відповідальність. Відповідальність за матеріальні збитки у зв’язку зі збройною агресією також повністю покладено на Росію.    Закон  не уточнює окремої дати початку агресії на Донбасі, щоб під час міжнародних судів із РФ не потрапити у юридичну пастку, адже як Крим ,так і Донбас - це українська земля. Російсько-окупаційна війна розпочалася не на Донбасі, а із захоплення Криму. Саме тому у законі  зазначено посилання на закон про тимчасову окупацію Криму, де вказано дату початку війни Росії проти  України загалом – 20 лютого 2014 року. А щодо фіксування дати окупації Донбасу,то це важливо не скільки у юридичному контексті, скільки у історико-публіцстичному. Відтак,  мегаважливим є  законодавче ствердження  факту, що Росія почала військову агресію з Криму, а не Донбасу.

 Отже,складовими етапами російсько-української війни є:

1)    Захоплення Росією Криму

2)    Антитерористична операція(АТО) на Донбасі

3)    Важливо і закономірно, що цим законом скасовується термін АТО ( і справді, часи  проросійських терористів всяких там гіркіних-моторол минули, зараз Донбас нашпигований сучасним озброєнням та військовослужбовцями Збройних Сил Росії. Отож, законом вводиться термін «заходи із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії РФ». Логічно? Вчасно? Звісно. Повноваження з керування військовими і правоохоронними підрозділами на Донбасі переходять від СБУ до генштабу, який очолює Збройні Сили України.Факт виведення російських окупаційних військ має бути зафіксований відповідним указом президента за поданням міністрів оборони та внутрішніх справ. Отже, термінологія щодо «ДНР» і «ЛНР» як терористичних організацій вже неактуальна, юридично вивірене поняття – окупаційна адміністрація.

Як відомо, верхівка РФ істерить про,начебто,порушення «мінських угод» , а путінські маріотнетки   у ВР діє синхронно із своїми ляльководами у Кремлі: Депутати від «Опозиційного блоку» зареєстрували у Верховній Раді проект постанови про скасування рішення парламенту від 18 січня про прийняття в цілому проекту закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» (№7163-П). Як відомо, у разі реєстрації такого проекту постанови відповідний закон не може бути підписаний головою Верховної Ради і переданий на підпис президенту, доки проект постанови не буде розглянутий парламентом і відхилений. Дрібна така пакость,але показова!

Інші законодавчі вимоги ініціативи «Стоп реванш»:

 Закон про колабораціонізм (№7425, №7426, №5086).

Закон про Антикорупційний суд із врахуванням зауважень Венеціанської комісії.
Закони про гуманітарну деокупацію – законопроекти про українську мову, Церкву тощо для комплексної протидії впливу Росії (№4511, №2858, №6623, №5670-Д).

Закони про санкції проти держави-агресора Російської Федерації. Ввести санкції проти російських та проросійських олігархів, притягнути до відповідальності Фірташа, Льовочкіна, Новинського, Медведчука, Ахметова та ін. (№2509, №2607, №5397, №2624, №3779).

На зібранні поширено відозву ініціативи «Стоп реванш». У ній зазначається:  "Ми напередодні подій, аналогічних до зриву підписання Угоди у Вільнюсі. Від нас залежить, яким курсом далі рухатиметься Україна. Шляхом оновлення і опору окупантам, чи манівцями капітуляції і реваншу.  Зрив  антикорупційної  реформи веде до ізоляції держави, а отже до реваншу. Тому ми вимагаємо нормального закону про антикорупційний суд. Нас знову годують казочками про мир на умовах окупантів. Тобто про капітуляцію і реванш проросійського курсу.
США застосували санкції щодо Медведчука, активи Ахметова на Заході арештовані. В Україні ці двоє, плюс всілякі бойки, мураєви, льовочкіни, як вареники в маслі. Хіба це не реванш? Ми прагнемо, щоб вони були покарані, як і колаборанти, що з хлібом-сіллю зустрічали на Донбасі російських окупантів у 2014 році. Більшість обленерго в Україні належить громадянину країни-агресора  Бабакову. В Україні працює безліч окупаційного бізнесу. Ці гроші йдуть і на реванш, і на вбивство українських  Героїв на сході. Ми вимагаємо санкцій і націоналізації майна окупантів. Московська «церква» і квазікультура  руйнують духовний простір нації. Вони готують реванш проросійських сил. Ми хочемо це зупинити».

   Учасники маршу символічно спалили прапор РФ, аби продемонструвати, що в Україні не повинен панувати російський окупант.