Про агресію Росії проти Грузії та її тодішніх апологетів
У вересні минає 9 років з часу нападу Росії на Грузію
Президент під час виступу у парламенті зі щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище країни про ті події дев"ятирічної давності відгукнувся так : "У другій половині липня 2008 року проходили навчання «Кавказ–2008». Тоді російські війська, що залучалися до маневрів, замість того, щоб із полігонів повернутися до пунктів постійної дислокації, напали на Грузію. До речі, 2 вересня виповнилося 9 років, як ваші попередники у цій залі, виявивши абсолютну політичну короткозорість і безвідповідальність, провалили постанову про визнання Росії країною, яка здійснила військову агресію проти суверенної і незалежної Грузії".
Так, дуже добре пам"ятаю. Як голова Полтавської обласної організації НРУ (на той час) в
перший день агресії організовував біля ОДА акцію протесту, у якій взяли
небайдужі полтавці національно-демократичних переконань, члени «Просвіти» та
активісти грузинської громади "Георгія" на чолі із Рамазом Заркуа...
Мав переконання, що і ВР засудить агресію вслід за багатьма обуреними
співвітчизниками. Адже ж ясно було як Божий день : наступним об"єктом
агресії Російської імперії буде Україна! Ох, який був наївний...
Схвалення проекту Заяви ВР, що її запропонував В"ячеслав Кириленко (нардеп на той час,а нині гуманітарний віце-прем"єр) аж бігом заблокувала фракція Юлії Тимошенко. Це та правда, про яку хто
забув, а хто й воліє не згадувати...
Але те голосування чітко показало: Тимошенко-агент впливу Росії. Навіть
вищенаведеного факту достатньо, щоб так впевнено стверджувати. Хоча при бажанні
можна таких фактів оприлюднювати тонами.
А зараз відома жінка-політик з косою і у вишиванці через дев’ять років, позичивши в Сірка очі, влаштовує
політцирк - заявляє про готовність заради піару декого
зустрічати на кордоні…А дехто довірливий (чи мегацинічний?) радісно те
коментує. Але ж не розуміє, що коса чи вишиванка -то ще нічого не значить: варто
аналізувати дії, нехай і дев"ятирічної давності, а не теперішні гучні гасла про "зраду" від тих, хто вже давно зрадив Україну-мабуть ще тоді як ЄЕСУ будувала станції метро у Москві при меру-українофобу Лужкову... 9 років тому йшлося про збереження грузинської держави як такої, а зараз спостерігаємо звичайну мишачу політичну возню, політичні амбіції, боротьбу за владу. Але прикро, що обидва не розуміють: є речі вищі за це. Головний порядок денний в країні - російсько-українська війна. Агресія споконвічного ворога триває. Не бачити цього можуть хіба сліпі й глухі. Відтак, тези, котрі обидва згадані персонажі пропагують є вкрай шкідливими. Мовляв, "головний ворог українців не у Кремлі, а в адміністрації Президента". Мовляв, "головна проблема України - бариги, а не російська інтервенція". Гидко...
Отож, добре, що Президент суспільству нагадав цю прикру правду дев"ятирічної давності.
Бо досі , якщо вірити соціології, через коротку політичну пам"ять чимало українців готові наступити на ті ж граблі.