Про агресію Росії проти Грузії та її тодішніх апологетів

   Президент під час виступу у парламенті  зі щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище країни про ті події дев"ятирічної давності відгукнувся так : "У другій половині липня 2008 року проходили навчання «Кавказ–2008». Тоді російські війська, що залучалися до маневрів, замість того, щоб із полігонів повернутися до пунктів постійної дислокації, напали на Грузію. До речі, 2 вересня виповнилося 9 років, як ваші попередники у цій залі, виявивши абсолютну політичну короткозорість і безвідповідальність, провалили постанову про визнання Росії країною, яка здійснила військову агресію проти суверенної і незалежної Грузії".

  Так,   дуже добре пам"ятаю.  Як голова Полтавської   обласної організації НРУ (на той час) в перший день агресії  організовував   біля ОДА акцію протесту, у якій взяли небайдужі полтавці національно-демократичних переконань, члени «Просвіти» та активісти грузинської громади "Георгія" на чолі із Рамазом Заркуа...
Мав переконання, що і ВР засудить агресію вслід за багатьма обуреними співвітчизниками. Адже ж ясно було як Божий день : наступним об"єктом агресії Російської імперії буде Україна! Ох, який був наївний...
Схвалення  проекту Заяви  ВР, що її запропонував  В"ячеслав Кириленко (нардеп на той час,а нині гуманітарний віце-прем"єр)  аж бігом заблокувала  фракція  Юлії Тимошенко. Це та правда, про яку хто забув, а хто й воліє не згадувати...

Але те голосування чітко показало: Тимошенко-агент впливу Росії. Навіть вищенаведеного факту достатньо, щоб так впевнено стверджувати. Хоча при бажанні можна таких фактів оприлюднювати тонами.
       А зараз    відома жінка-політик з косою і у вишиванці через дев’ять років, позичивши в Сірка очі, влаштовує політцирк - заявляє про готовність заради  піару декого зустрічати на кордоні…А дехто довірливий (чи мегацинічний?) радісно те коментує. Але ж не розуміє, що коса чи вишиванка -то ще нічого не значить: варто аналізувати дії, нехай і дев"ятирічної давності, а не теперішні гучні гасла про "зраду" від тих, хто вже давно зрадив Україну-мабуть ще тоді як ЄЕСУ будувала станції метро у Москві при меру-українофобу Лужкову... 9 років тому йшлося про збереження грузинської держави як такої, а зараз спостерігаємо звичайну мишачу політичну возню, політичні амбіції, боротьбу за владу. Але прикро, що обидва не розуміють: є речі вищі за це. Головний порядок денний в країні - російсько-українська війна. Агресія споконвічного ворога триває. Не бачити цього можуть хіба  сліпі й глухі. Відтак, тези, котрі обидва згадані персонажі пропагують є вкрай шкідливими. Мовляв, "головний ворог українців не у Кремлі, а в адміністрації Президента". Мовляв, "головна проблема України - бариги, а не російська інтервенція". Гидко...

   Отож, добре, що Президент  суспільству нагадав цю прикру правду дев"ятирічної давності.

  Бо досі , якщо вірити соціології, через коротку політичну пам"ять чимало українців готові наступити на ті ж граблі.