29.11.2016 | 1:58

У Полтаві вшанували діячів Української Гельсінської Спілки - борців із імперією зла - СРСР

З нагоди 40-ої річниці створення Української Громадської Групи (УГГ) сприяння виконанню Гельсінських угод  у Державному архіві  Полтавської  області  урочисто відкрили документальну виставку

«Експозиція має три розділи»,- сповістив учасникам церемонії відкриття виставки-старшокласникам полтавських шкіл та студентам вузів міста  голова Полтавського міського товариства «Просвіта», заслужений працівник культури України, заступник директора Державного архіву у Полтавській області Тарас Пустовіт. 

Розповідь Тараса Пустовіта Розповідь Тараса Пустовіта

Архівні документи про створення та діяльність Української Громадської Групи розміщено у першому розділі. Це — клопотання членів УГГ до Ради Міністрів УРСР про легалізацію діяльності групи у 1977 році, спецповідомлення, доповідні та інформаційні записки часів окупаційного режиму СРСР (йдеться про органи КДБ) , про діяльність членів Громадської Групи, а також фотографії  засновників УГГ. Інший блок джерел розповідає про реакцію вільного світу на діяльність та арешт у СРСР активних членів Української Громадської Групи. Зокрема, фото учасників акції протесту в одному з міст США проти ув’язнення українського дисидента Левка Лук’яненка. У другому розділі — документи та світлини про реорганізацію Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод у політичну організацію “ Українська Гельсінська спілка” (УГС). А ще мовою документів архівісти розповіли полтавцям  про активну діяльність під час національного і державного відродження.

Стенд,що присвячений Оксані Мешко Стенд,що присвячений Оксані Мешко

   Також на виставці просвітяни репрезентували  архівні документи та світлини полтавських дисидентів та активних учасників Руху опору, національно-визвольного руху 1940-1980-их років. Зокрема,  один із стендів присвячено уродженці Полтавщині, політв’язню ,одному із   фундаторів та чільних діячів УГГ Оксані Мешко. До речі, з ініціативи товариства "Просвіта" ,зокрема автора цих рядків та кандидата історичних наук з Полтавського педагогічного університету Тетяни Демиденко полтавську вулицю Клари Цеткін розпорядженням голови ОДА перейменовано на честь Оксани Мешко. 

«Ця видатна діячка УГС не відступилася від совісті та власних принципів, ставши яскравою представницею полтавського краю у національному правозахисному русі. Водночас життя і діяльність нашої землячки ще не достатньо відомі широкому загалу Полтавщини, тож поява в обласному центрі, де вона навчалася в гімназії, вулиці її імені є цілком виправданим і на часі», - переконана Тетяна Демиденко.

  У рамках багатосерійного циклу «Поборники Незалежності»  з ініціативи   товариства «Просвіта», зокрема й автора цих рядків  обласний суспільний телеканал «Лтава» створив короткометражний документальний фільм про цю видатну Українку. 

Довідково: Оксана Яківна Мешко (30 січня 1905, Старі Санжари, нині село Новосанжарського району Полтавської області — 2 січня 1991, Київ) – біолог, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактичний голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років.
Народилася 30 січня 1905 р. в містечку Старі Санжари на Полтавщині. У 1920 р. заарештовано і розстріляно 42-річного батька за невиконання волостю продподатку. Роком раніше було вбито її старшого брата Євгена Мешка, активного члена «Просвіти». Дві сестри – Віра та Катерина, а також брат Іван розійшлися по Україні. Щоб якось вижити у ситуації, що склалася, у 1920 р. переїхала до Полтави, де навчалася у Першій українській гімназії, а згодом почала працювати.
У 1945 році Оксана Мешко з матір'ю, сином та чоловіком поселилися у Києві. Згодом до неї переїхала старша сестра Віра Худенко. Незважаючи на ту обставину, що сестрин син воював у лавах УПА, ризикуючи родинним благополуччям, надала їй притулок. Та за доносом Віру Худенко було заарештовано. Клопоти про сестру вирішили і долю п.Оксани: 19 лютого 1947 р. її теж було заарештовано. Звинуватили у намірах вчинити терористичний замах на Першого секретаря ЦК КПУ Микиту Хрущова і в Лук'янівській в'язниці Москви винесли вирок – по 10 р. виправно-трудових таборів.
До Києва повернулася у червні 1956 р. Повністю реабілітовано її було 11 липня цього ж р. Особлива сторінка в її житті пов'язана з діяльністю Української Гельсінської Групи (УГГ). Стала першою жертвою КДБ серед членів групи. До неї було застосовано один з найжахливіших методів репресивної комуністичної практики 60-80-х рр.– ув'язнення у спеціальній психлікарні. Після звільнення на волі пробула недовго. 12 жовтня 1980 р. КДБ порушив нову кримінальну справу про «антирадянську агітацію та пропаганду». Київський суд розглянув її 5-7 січня 1981 року і виніс вирок: 6 місяців ув'язнення та 5 років заслання. Свій термін ув’язнення і заслання добула до останнього дня.
Упродовж 1988-1989 років мандрувала світом, популяризуючи українську ідею. 2 січня 1991 р. перестало битися її серце.

Про автора
Олег Пустовгар
Перший заступник голови Полтавського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка
Олег Пустовгар
159
Останні публікації