Голодомор не зламав
Під таким гаслом цьогоріч по всій Україні влада і громадськість вшановують мільйони невинно убієнних у 1932-33 роках. Адже пережите не знищило українців ані фізично, ані духовно! Адже українська нація вічна і незнищенна!
Голодомор-це геноцид української нації, спроба кремлівських верховод вбити наш народ. Інститут національної пам'яті підготував до роковин голоду добірку історій про людей, які зуміли реалізуватися, попри травму пережитого у 1932-1933 роках. Наводжу у цьому блозі уривки із цієї добірки. Йдеться якраз про видатних мешканців Полтавщини, котрим поталанило вижити у роки страшного лихоліття, організованого за вказівкою з Москви.
Василь Барка (1908-2003), письменник, перекладач.
Родом із Полтавщини, вчителював на Кубані, де у 1932-1933 роках опинився на межі голодної смерті. Голодомор описав у романі "Жовтий князь" - основою для сюжету стала реальна історія української родини, яка вижила. Французька “Ле Монд” у 1967 році визнала його "найкращим твором у повоєнній Європі на одну з найважчих тем". До речі з ініціативи аавтора цих рядків, а також воїна російсько-української війни Юліана Матвійчука та голови Полтавського міського товариства «Просвіта» Тараса Пустовіта голова ОДА Валерій Головко вулицю Щорса перейменував на честь Василя Барки.
Катерина Білокур (1900-1961), художниця. Пережила Голодомор у рідному селі на Пирятинщині.
У 1946-1947 роках родина Білокур знову голодувала. Під впливом побаченого Катерина написала картину "Цар-Колос". Пабло Пікассо під враженням її творчості сказав: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!". З ініціативи Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної комісії , зокрема й представників «Просвіти» вулицю Червонозаводську перейменовано на честь Катерини Білокур.
Олесь Гончар (1918-1995), письменник, громадський діяч. Народився у селі Ломівка (тепер у межах міста Дніпро). Дитинство провів у селі Сухе Кобеляцького району Полтавщини. Підлітком завдяки бабусі пережив Голодомор. Його повість про події тих років "Стокозове поле" не друкували, а згодом "виправили" до невпізнання. Свої переживання того часу письменник згодом вилив на сторінках власного щоденника. З ініціативи Полтавської міської громадсько-наукової топонімічної комісії , зокрема й представників «Просвіти» вулицю Енгельса перейменовано на честь Олеся Гончара. З ініціативи автора цих рядків рамках проекту «Поборники незалежності» «Лтава» створила докфільм.
Анатолій Дімаров (1922-2014), прозаїк. Народився на хуторі Гараськи на Полтавщині у заможній родині місцевого вчителя. Їх розкуркулили, батьки змушені були розлучитися. Щоб вберегти дітей від репресій, мати змінила їм прізвище. Дімаров був одним із перших письменників у підрадянській Україні, хто почав писати про колективізацію, розкуркулення, Голодомор. За роман "Біль і гнів" отримав Шевченківську премію. Справжнє прізвище - Гарасюта - назвав тільки після відновлення незалежності України. Частину літературної експозиції Полтавського краєзнавчого музею присвячено саме Анатолію Дімарову.
«Просвіта» запрошує усіх своїх прихильників, усіх небайдужих патріотів України пошанувати пам'ять жертв голодомору-геноциду 1932-33 рр. Закликаємо долучатися до заходів облдержадміністрації. У Полтаві відбудеться скорботна хода від Театральної площі до Свято-Успенського собору УПЦ Київського Патріархату, де буде проведено панахиду. Початок заходу о 15.45; о 16.00 — загальнонаціональна хвилина мовчання та акція “Запали свічку”.
