10.04.2016 | 22:51

Вулиця Степана Бандери у Полтаві. Аргументи «за»

Лише 4 відсотки пропозицій від Полтавської міської топонімічної громадсько-наукової   групи   щодо  нових  назв  вулиць – це  увічнення видатних Українців, життя і діяльність яких не пов’язані з  Полтавщиною.Наприклад, вулицю, яка тимчасово має ім’я комуністичного злочинця  Калініна, запропоновано назвати на честь видатного поборника Незалежності Степана Бандери.  Чотири аргументи  «за»  у цьому  дописі.

Бандера-символ. Бандера - ідеологічна зброя  під час гібридної  війни

    Нині триває чергова російсько-українська війна. Як і в часи Виговського, згадаймо Конотопську битву.  Як  і в часи Мазепи, проти кривавого збоченця і ката Петра І. Як і сто років тому, лєнінська більшовицька Росія пішла війною проти УНР. Як і в часи Бандери, згадаймо звитягу УПА. Нинішня війна 21 століття має гібридний  характер. Тобто Кремль поєднав  збройний, економічний та інформаційний і культурно-ідеологічний фактори. Символьний простір, назви топонімів - це маркери, які позначають, чия це земля. Отож, в умовах війни з російським агресором «декомунізацію»  впроваджувати  тільки   «для галочки» (тобто, перейменовуючи  комуністичні   назви  на так звані  «нейтральні»  - «ягідні»  чи  «фруктові»)  є рівнозначним свідомому  чи несвідомому  підігруванню   агресору.  «Декомунізація» - це ще й позбавлення колоніальної свідомості, ефективна протидія шкідливим ідеологічним впливам путіністів. Отож, якраз нині важливо показати спадкоємність боротьби за волю України : мазепинці, петлюрівці, бандерівці, щестидесятники-чорноволівці-рухівці, майданівці, «атошники».

 Чи потрібно аж так зважати на думку кількох бабусь з вулиці Калініна, які пишуть гнівні листи протесту в ОДА? На жаль, свідомість цих людей затьмарена комуністичною, а тепер і путінською пропагандою. Їх зробили хворими. Потрібні ідеологічні ліки. Потрібна правда.  Бандера - автор Акту проголошення незалежності Української держави 1941р. У проекті телеканалу «Інтер» «Великі українці» провідник українського визвольного руху посів 3-є місце (261 247 голосів), 16,12 % від загальної кількості людей, які взяли участь в голосуванні. Отже,  Бандера – символ українського опору. Під час будь-якої війни завжди з’являлися символи. Така вже закономірність. Яскравий приклад - Надія Савченко. Прізвище Бандери викликає лють у окупанта? Потоки бруду на нього й далі ллються з російських телеектранів, як в і часи СССР? То маємо зробити навпаки, пошанувавши у назвах вулиць таких ненависних Москві Героїв загальноукраїнського масштабу. На те вона й війна. Культурна, інформаційна.  Війна символів. Війна української історичної правди і кремлівських псевдонаукових  і псевдоісторичних пропагадистських міфів. Чого лише вартий дурнуватий ярлик «фашистський посібник»! І це про людину, яка була затятим борцем не тільки з комунізмом, але й німецьким націонал-соціалізмом, яка сиділа у концтаборі Заксенгаузен,  братів якої –Олександра та Василя - закатували у нацистському концтаборі Аушвіц… Зобов’язані виграти цю інформаційну війну. У мирний час  міг би так не загострювати  тему, але під час війни вислювлюсь категорично: хто проти Бандери - той на стороні  майстрів гібридних антиукраїнських воєн.

                            У гібридній війні – ставка на молодь

  Історичний досвід боротьби за волю України попередніх поколінь, зерна патріотизму і звитяги, які вони засіяли – це один із ключових підмурівків патріотичного виховання молоді. Власне, так і зазначено у концепції патріотичного виховання молоді, затвердженої Кабміном.

    Саме молодь  має бути цільовою аудиторією політики декомунізації. Звісно, потрібно працювати креативно, цікаво і ненав’язливо. Наведу приклад з власного досвіду. У 2009 р. як начальник тоді Головного управління інформаційної та внутрішньої політики ОДА  спробував підійти «без офіціозу» до доручень Адміністрації президента та Українського інституту національної пам’яті відзначити 100-річчя з дня народження Степана Бандери. Тож, запросили до Полтави онука Провідника, якого  назвали  в пам'ять  діда. Молодий журналіст  Степан Бандера  у комунальній агенції поспілкувався з полтавськими журналістами. Випускник Колумбійського університету невимушено, з посмішкою і канадійським шармом  розвінчав  купу совдепівських міфів про свого дідуся. А потім фурор у педагогічному вузі. Можливо, дехто із затьмареною комунопропагандою свідомістю чекав побачити молодика ледь не у есесівській формі… Натомість у вуз завітав приємний інтелігентний інтелектуал у джинсах. Переповнена зала студентів і викладачів, злива запитань, демонстрація Степаном історичних слайдів, і фото, фото, фото  на згадку! http://misto-tv.poltava.ua/news/novini/stepan-bandera-sogodni-spilkuvasya-z-poltavtsyami-onuk-providnika-ukrayinskogo-natsionalno-vizvolnogo-ruhu-20-50-h-rokiv-xx-stolittya-stepana-banderi-u-vivtorok-priyihav-do-poltavi-de-vidbulasya-yogo-zustrich-iz-predstavnikami-zasobiv-masovih-informatsiy-v-oblasniy-derzhavniy-administratsiyi-a-potim-zi-studentami-u-pedagogichnomu-universiteti-pospilkuvatisya-iz-onukom-superechlivoyi-v-istoriyi-ukrayini-postati-vdalosya-i-nashim-zhurnalistam.html

http://old.ukrnationalism.com/_articles/?action=viewArticle&articleId=1517

А потім хвиля обурення від полтавського обкому КПУ, від всіляких масенків та ін.. (де вони зараз? На політичному узбіччі,бо ідея Бандери перемагає!). А потім  публічне незадоволення тодішнього міського голови Полтави на урочистостях з нагоди ювілею надання ПДПУ статусу Національного: «Панімаш, развєлі бандєровщіну»…. Та байдуже! Зерна добра і патріотизму серед майбутніх вчителів  було засіяно! Це  було сім років тому, і онук Степана Бандери  вже тоді сприймався своїми молодими полтавцями «на ура». А нині, після Революції Гідності, коли навіть отой екс-мер під впливом народних настроїв змінив вкотре політорієнтацію, не треба вагатися  і зважати на купку непоінформованих бабусь чи якихось «радників-чорнопіарщиків». Молодь «за», але й просвітницькі інформаційні кампанії не завадять.  Хоча, за соцопитуваннями,  молодь   є  найменш вразливою до інформаційних атак РФ.

Вбити комплекс полтавської провінційності,  або «схід  і захід –разом!»

   «Так,  Бандера – видатний чоловік,  але ж він ніякого стосунку до Полтави не має, називайте вулиці іменами полтавських діячів!», - такі емоційно-провінційні закиди на нашу адресу іноді звучали. Так і зробили. Такі пропозиції передали до ОДА. Але 4 відсотки назв присвятили легендарним  постатям загальноукраїнського масштабу. Адже пора  усвідомити: Степан Бандера  присвятив своє життя боротьбі за СОБОРНУ (ЄДИНУ)  Україну. Не за окрему Галичину. Ні. За український схід і український захід, за Полтавщину  і Волинь, за Чернігівщину і Слобожанщину, за Південь і Північ. Так само соборником був Симон Петлюра. І тому позбавлені провінційних комплексів мешканці Рівного встановили  нашому видатному земляку пам’ятник, назвали одну із центральних вулиць його іменем. Так само є вулиця полтавця Петлюри у Львові та інших багатьох містах Галичини. Вулиця Степана Бандери у Полтаві – це наповнення відомого гасла «Схід  і Захід – разом!» реальним змістом. У Одесі є вулиця Тараса Чупринки - на честь командира УПА Романа Шухевича. Нещодавно у  Сумах  центральну  привокзальну вулицю  з  ініціативи   нардепа  Олега Медуниці  назвали  на честь Степана Бандери. Тепер громадяни РФ , які в’їжджатимуть  у  цей один із найсхідніших облцентрів , усвідомлюватимуть: вони в Україні! Можливо, хто й задумається над брехливістю пропаганди кисельових про «єдіний народ»… Провулок Степана Бандери з’явився у Кременчуці на Полтавщині. Вулиці Бандери вже  є і інших  облцентрах - Житомирі, Хмельницькому, Миколаєві. А ще  у Білій Церкві , Борисполі і Броварах на Київщині, в Умані на Черкащині… Повний перелік, як Бандера крокує Україною,тут.

   Безсумнівно: вулиця Бандери у Полтаві справить деморалізуючий вплив на рештки недобитого «руского міра»  у  нашому місті. Безвідносно до того,за якою б партвивіскою  ці «половинки»  п’ятої колони  не ховалися.

Юридична сторона питання: Степана Бандеру законодавчо визнано борцем за незалежність

    Рівно рік тому ВР схвалила Закон України  «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті». http://www.golos.com.ua/article/254977

   Закон  визнав учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті головними суб’єктами боротьби за відновлення державної незалежності України - борцями за незалежність України. Закон визначив їх правовий стутус.  Борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті, а це, зокрема, й  Українська військова організація (УВО),  Організація українських націоналістів (ОУН), Українська повстанська армія (УПА).

  Президент  Порошенко без вагань підписав цей закон. То, може, годі гратись деяким членам фракції БПП у Полтавській міськраді в антипрезидентські ігри? Навіщо цей цирк  із піар-«опитуванням», незрозумілі намети, адже терміни, що встановлені законодавством (на справжнє, не піарівське обговорення було півроку!), давно минули ?

«Неможливо зупинити ідею час якої настав!» - писав Степан Бандера. Сподіваюсь, жодні піар-акції  не стануть на заваді шляхетній ідеї  увічнення у Полтаві Провідника визвольного руху.

Про автора
Олег Пустовгар
Член Правління Полтавського обласного об'єднання товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка
Олег Пустовгар
154
Останні публікації