Пророцтво Тараса Шевченка. «І повіє вогонь новий з Холодного Яру»

Урочистості-вшанування борців за волю України в часи легендарного антибільшовицького повстання у 20-х роках пройшли у селах Мельники та Кресельці, що на Черкащині, біля могили Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупаки та на місці його останнього бою поруч з меморіалом холодноярським героям. Пісні визвольних змагань виконали хор «Заграва» та кобзар Тарас Силенко. Протоієрей УПЦ Київського Патріархату відслужив панахиду за всіма отаманами, яких козаки-холодноярці нарекли грізним псевдонімом «Чорний ворон». Присутні також мали змогу переглянути масштабну реконструкцію бою холодноярців із російсько-більшовицькими зайдами та фільм «Юрій Горліс-Горський» про автора документального роману «Холодний Яр». Закладено перший камінь фундаменту «Музею Холодного Яру».

Окремі ЗМІ озвучили цифру учасників у п’ять тисяч. Як свідку і учаснику перелічених дійств така арифметика видається трохи заниженою. Людей було дуже багато! Але як би там не було, тішить інше. Відбувається становлення громадянського суспільства. Попри антиукраїнську діяльність влади російських націоналістів все ж формується національна ідентичність, зокрема все більше люду долучається до справжніх, не сфальшованих комуністами сторінок української історії. Окрім замовлених деякими політичними партіями патріотичного і націонал-демократичного спрямування автобусів, можна будо спостерігати сотні приватних авто, на яких за свій кошт добирались прості громадяни, для яких Україна — це не партпіар і не порожній звук, а патріотичні гасла — не спосіб потрапити до парламенту чи інших органів влади! Тисячі молодих, щирих облич! Вони у Холодному Яру не за покликом політиків, вони самоорганізувались через популярну соціальну інтернет-мережу «Фейсбук». І ще один приклад становлення громадянського суспільства. Головною подією стало вручення письменнику Василю Шкляру Народної Шевченківської премії з формулюванням «За повернення українській нації історичної пам’яті». Громадськість, інтернет-спільнота, інтелігенція, прості читачі зуміли за місяць зібрати понад 255 тисяч гривень. Шкляр має намір витратити цю суму на екранізацію власного роману «Чорний ворон». Про це я вже писав тут. 

До речі, наклад книги сягнув 600 тисяч. Стверджую: така масштабність і чисельність заходів зумовлена не діяльністю політиків, просто Шкляр вже став знаковою і надзвичайно популярною постаттю в українській літературі, він став першим письменником, котрий відмовився від офіційної, отримавши народну премію і воістину народне визнання. «Возвеличу отих малих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю слово...» — Тарас Шевченко. «Слово, моя ти єдиная зброя» — Леся Українка. Про роль слова нашими класиками сказано немало. Але вкотре я переконався у цьому на прикладі шаленої популярності Шкляра (тисячі людей отримували автограф від автора на його книзі — це треба було бачити!) після відвідин масових меморіальних заходів історичного клубу «Холодний Яр» та громадського об’єднання «Холодноярська ініціатива». 

Фільм про народне повстання холодноярців можна переглянути тут.