Субсидування друкованих медіа: світова практика і європейський досвід або «слово не горобець»

На кількох сайтах він, ІМХО, образив тисячі журналістів, які чесно і професійно працюють у комунальних  газетах і журналах,  безапеляційно порівнявши ці ЗМІ із телеграфом і голубиною поштою! Припускаю, що народний обранець образив і сотні тисяч читачів, які купують або передплачують  державні чи комунальні ЗМІ. «Комунальні і державні ЗМІ — це спадок від радянської епохи. Якщо газета не може себе прогодувати через підписку та рекламу — значить її колектив не може надати суспільству цікавий інформаційний продукт і, за правилами ринку, вона повинна зникнути. Ви ж не користуєтеся телеграфом чи голубиною поштою?», - ось таке неординарне і щонайменше дискусійне і неоднозначне твердження пролунало від цього діяча, який має вищу освіту. А ще він піддав сумніву потребу популяризації всеукраїнських газет - парламентської «Голос України»,  Кабінету Міністрів «Урядовий кур’єр», «Слово Просвіти» (підтримувалася Мінкультури в рамках Державної програми розвитку української мови); та  потребу фінансової підтримки літературно-мистецького журналу Полтавської обласної спілки письменників, обласного журналу   «Відкрита влада», обласної газети «Зоря Полтавщини», обласного дитячо-юнацького журналу  «Діє -  слово. Літературна криничка для дітей та юнацтва».

Нижченаведена інформація – уривки з моєї магістерської роботи «Управління інформаційною сферою в розрізі інформаційної безпеки. Регіональний аспект».

Світова практика свідчить, що в розвинених країнах поряд із лібералізацією, створенням сприятливих економічних та політичних умов для розвитку інформаційної галузі посилюються важелі впливу держави в цій сфері. Органи влади виступають найбільшими виробниками інформаційного продукту. У США понад 60% відомостей про діяльність держави продукується самою державою, установлено суворі обмеження з видачі ліцензій на іноземне мовлення на території країни. Ізраїль та США практикують формування закритих статей держбюджету для інформаційної сфери. Державний інформаційний арсенал провідних країн сягає до 40% і успішно функціонує поруч із суспільними та комерційними ЗМІ.

 У всьому світі існує стійка практика державної підтримки суб'єктів інформаційної діяльності. В Австрії, Франції, Нідерландах, Норвегії, Швеції уряд з метою забезпечення плюралізму думок надає субсидії газетам, які відчувають фінансові труднощі. У кожній країні надання фінансової допомоги регулюється спеціальним законодавством, але найбільш зручною є шведська система регулювання інформаційного ринку.  

Підтримка друкованих ЗМІ. Виокремлюють такі форми державного втручання в економічну діяльність газет:

- привілеї: спеціальні програми підтримки, які надають понижені цінина послуги органів державної влади (понижені тарифи, звільнення від ПДВ);

- субсидії: безпосереднє вкладення державою коштів до бюджету газетних компаній для зниження виробничих витрат;

- регулювання: діяльність держави в управлінні ринком, яка передбачає контроль за власністю газетних підприємств і створення антимонопольного законодавства.

Швеція застосовує звільнення від ПДВ на продаж газет або знижені тарифи; Австрія, Данія, Нідерланди, Норвегія - понижені тарифи на поштове розповсюдження; Франція, Фінляндія — понижені тарифи на перевезення залізничним транспортом та літаками; Австрія, Данія,  Нідерланди  —  понижені тарифи на телефонні послуги; Данія, Нідерланди, США — державна реклама та ін..

Парламентська асамблея Ради Європи визнала, що преса може потребувати субсидій.  У ЄС створено систему державної підтримки преси. Найбільш вдалим є, певно, приклад Швеції. Тут  запроваджено  державні субсидії видавництвам: кредити з позичкового фонду, знижки за спільну реалізацію, дотації і зменшення податку на рекламу для менш конкурентоспроможних газет. Це дало наступний результат: якщо до субсидування у Швеції закрилося 77 газет, то після запровадження субсидій — лише одна. Допомога надається переважно за рахунок невеликого спеціального податку на всі носії реклами. Пільгами користуються видання, які мають менше ніж 2 тис. передплатників. Якщо газета виходить із кризи, субсидії скасовуються. Надання субсидій передбачає дотримання певних вимог: газети мають спрямовувати гроші на створення редакційних матеріалів та виходити хоча б щотижня. Крім того, у Швеції існує система підтримки видань, які тільки-но почали виходити. Загалом на підтримку преси у Швеції виділяється близько 0,2 % видатків бюджету.

У Фінляндії  також  запроваджено систему субсидій пресі, що перебувала в скрутному економічному становищі, а також виданням політичних партій. Робилося це заради збереження незалежних від комерційного контролю видань. Фінський досвід вирізняє адресна допомога газетам політичних партій, причому газети отримують дотації пропорційно представництву відповідних партій в парламенті країни. Крім того, існує також система пільг для всіх видань, які опинилися у складному економічному становищі.

Система газетних субсидій діє у Норвегії, і її мета — вберегти газети від зникнення. Субсидуються газети, чий тираж не перевищує 6 тис. примірників. Прямі субсидії становлять лише невелику частку загальної суми, яка виділяється на газети. Так,  прямі субсидії протягом стабільного бюджетного року складають  суму, еквівалентну 20 млн. дол. США, тоді як усього попереднього року на газети було виділено 8 млрд. крон. За даними норвезьких дослідників, без системи субсидій неминуче зникло б чимало великих і дещо менше другорядних газет. У Норвегії ж  існують цільові позички і дотації на доставку та адресна допомога  інформаційним агентствам. В Австрії для щоденних газет встановлені пільгові тарифи на поштові послуги. 

Навіть ті країни, що декларують відмову від прямої державної підтримки преси,  намагаються полегшити становище газет, які перебувають у кризі. Наприклад, у Данії, де уряд принципово не втручається у справи преси, з 1970 р. і дотепер  через Фінансовий інститут преси газетам надаються прямі дотації, а також здійснюється технічна модернізація поліграфічного виробництва, створюються нові газети.

 У Франції ст. 39 Генерального кодексу податків Франції передбачено надання пільг при інвестуванні преси — частина прибутку, що інвестується у придбання обладнання для медіа, звільняється від оподаткування. Законодавчо встановлено пільгові ставки податку на додану вартість для преси. У надзвичайно вигідному становищі опинилася тут регіональна преса. Якісна преса (тобто така, де реклама не перевищує третину, подаються власні інформаційні коментарі; яка становить інтерес для широких кіл читачів) за умови дотримання цих вимог упродовж року також користується податковими пільгами. Всі видання, що мають пільги з податку на додану вартість, повністю звільнені від податку на заробітну плату. До того ж, французькі газети мають пільгові телефонні, телеграфні й поштові тарифи. Приміром, поштові розцінки залежать від ваги та технічних характеристик газети. Якщо газета важить понад 200 г, а реклама займає до 10 % площі, доставка коштуватиме 10 % звичайного тарифу. Для газет вагою до 70 г знижка становитиме 50 % і т. д. Для того, щоб на пресу не впливали коливання цін на ринку газетного паперу, діє Спілка кооперативів споживачів паперу, яку очолює призначений урядом комісар. Також існує Всезагальне товариство з розподілення паперу, яке субсидує виробництво та імпорт паперу. Низькі ціни на папір (завдяки спеціальним виплатам) підтримує центральне бюро газетного паперу. Своєрідною субсидією є урядова реклама.

Висновок: 1)Вільний ринок у сфері ЗМІ - вигадка лібералів, проза життя інша. У гуманітарній сфері ліберальні догми, здебільшого,  приносять тільки шкоду. Досі українські журнали і газети шукаємо у кіосках чи на розкладках мало не зі свічкою в руках. Лише політика протекціонізму як невід’ємна складова ідеологій націоналізму і консерватизму може дати результат.

2) чи вибачиться Каплін перед тисячами журналістами із друкованих ЗМІ - покаже час, але дуже хотілося б , щоб він у цій ситуації діяв не зарозуміло, не зверхньо,  а знайшов у собі мужність перепросити за завдану образу, адже , як кажуть у народі, «слово не горобець».

Олег Пустовгар, Директор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА.