Вічна пам'ять убієнним комуністичним режимом

Полтавський край – один із найбільш постраждалих від безбожного комуністичного сталінського тоталітарного режиму. Загалом протягом 1937-1938 років на Полтавщині було репресовано понад 10 тисяч громадян.

На справжні катівні, де в страшні часи російсько-комуністичної окупації піддавали фізичним і психічним тортурам тисячі людей, перетворилися спецкорпуси в’язниць у Полтаві, Кременчуці, Лубнах, приміщення всіх райвідділів НКВС. На тюремні камери були перетворені підвали колишнього Селянського банку, де розташувалося обласне управління НКВС у Полтавській області. У тих підвалах виконували і вироки про розстріл. Спочатку тіла загиблих таємно ховали у безіменних могилах на старому міському кладовищі, але коли рахунок розстріляним пішов уже на тисячі, поховання почали масово здійснювати за містом – в урочищі поблизу хутора Триби.

З ініціативи облдержадміністрації й обласної ради  с.Триби, що під Полтавою, зібралися активісти  ГО «Автомайдан», товариства української мови «Просвіта» ім. Тараса Шевченка , представники районної влади, місцевої сільради, , люди, які постраждали внаслідок політичних репресій, члени їх сімей, духовенство. На парапеті Пам’ятного знаку встановили запалені лампадки як символ незгасності вогнику національної пам’яті.

Заупокійне поминальне богослужіння провів Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Української православної церкви  Київського патріархату  владика Федір.

Якщо в часи правління кремлівського  агента Януковича учасники заходу у Трибах мовчки клали квіти і швиденько йшли геть , то цьогоріч відбулася ще й громадянська панахида.
На цьому автор цих рядків наполягав , адже нині слово правди про комуністично-сталінських нелюдів має звучати гучно як ніколи. В час , коли на кордонах України стоять війська російсько-фашистських окупантів , щоб знищити нашу незалежність, маємо навіки засвоїти урок історії : спроби Сталіна та інших кремлівських верховод вбити українську націю шляхом мільйонних репресій і ув’язнень по тюрмах та , як писав Шевченко,  по «сибірах неісходимих»  стали можливими через поразку УНР , через програш визвольних змагань 1917-1922 років. Тепер ідейний послідовник Сталіна – Путін прагне знову знищити українську державність як це вже зробили російські більшовики ,окупувавши УНР і встановивши свою криваву диктататуру протягом понад 70 років на українській землі. СССР- імперія зла -цю аксіому варто засвоїти навіки .   

   Голова Полтавської ОДА Віктор  Бугайчук зазначив, що російський більшовизм, який пройшов Україною та Полтавщиною, залишив свій страшний  відбиток.
«Більшовики рвали все по-живому і думка однієї людини для них нічого не значила. Зараз у світі існує визначення, що більшовизм – це коли 20 дурнів вважаються розумнішими за одного розумного.  Метою російських більшовиків було  знищити всю інтелігенцію, саме тих людей, які були здатні думати та аналізувати. Ми і наші наступні покоління повинні пам’ятати про це, особливо зараз, коли настав час змін. Ми стоїмо на порозі докорінної зміни системи управління державою. Люди повинні усвідомити, що саме вони є господарями своєї землі, а не чекати на президента-месію, який прийде й щось за них зробить. Вічна пам’ять тим людям, які ціною власного життя чинили опір тій тоталітарній системі», – сказав Бугайчук.
До учасників громадянської панахиди також звернувся колишній політв’язень ,дисидент-шестидесятник ,голова крайового товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Микола Кульчинський. Він закликав до національної єдності задля збереження держави ,задля того,щоб на українській землі ніколи не повторилися жахи російсько-комуністичної окупації. А заступник голови обласної ради Володимир Микійчук  наголосив, що саме на цьому місці, де нині знаходиться Пам’ятний знак знищували еліту української нації.
«Знищували художників, митців, поетів, всю нашу інтелігенцію. І сьогодні ми повинні про це пам’ятати як ніколи. Сьогодні, коли Росія посягає на наші кордони та нашу незалежність. Нам потрібно об’єднатися, щоб зберегти цілісність нашої країни. Людям, які стали жертвами політичних репресій  вічна пам’ять», – сказав Микійчук.
Як розповіла 83-річна Наталія Яковенко з Диканьки, батько якої став жертвою політичних репресій, в ті часи вони навіть не знали, що він буз розстріляний. До Пам’ятного знаку приїздить третій рік поспіль, щоб вшанувати пам’ять про загиблих.
«Нам сказали, що батько помер у в’язниці від сухот. Мати дуже тужила, вона навіть не знала, що батька розстріляли. Про це ми дізналися пізніше. Він був у списку тих людей, яких розстріляли в 1937 році. А про те, як його катували, розповів  товариш, який перебував з ним у в’язниці», – сказала Наталія Яковенко. 

  
Пам’ять невинно убієнних вшанували хвилиною мовчання.

( за матеріалами прес-служби ОДА)

Олег Пустовгар, директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації