Денікінець, оббріхувач петлюрівців Булгаков у Полтаві - місті Петлюри? Антиукраїнська провокація?

Чи варто музею Бажана знову наступати на граблі ганебного досвіду музею дальньої авіації?

Полтава вже має гіркий досвід переміщення з Києва до Полтави російських імперських маркерів. Нагадаю, що музей дальньої авіації вже намагався берегти як «зіницю ока» так званий «памятник» російському полководцю, кату українського народу Алєксандру Суворову, який у 1768‒1769 роках придушував Коліївщину— козацько-селянське повстання в правобережній Україні. Для нас як для країни, яка протистоїть російській агресії, це не просто питання символів, а принципово важливе історичне питання. Суворов входить до пантеону героїв СРСР, нині путінської Росії, раніше — Російської імперії. Україна має своїх історичних Героїв. Суворов має явну негативну репутацію в історії України. Тожцей монумент, що стояв на подвір’ї київського військового ліцею імені Івана Богуна, було демонтовано з ініціативи дирекції ліцею та за підтримки УІНП. Але споруду перемістили до Полтавського музею важкої бомбардувальної авіації — філії Національного військово-історичного музею України за ініціативи дирекції музею і  встановилиу лічених метрах від Стіни пам’яті військовослужбовців, правоохоронців та добровольців, які загинули під час відсічі збройної агресії московитів. Тож за наполяганням Інституту нацпам’яті  довелося демонтувати й у Полтаві. Через два тижні у своєму телезвернення диктатор Путін обурився цим, отже все було зроблено правильно. Детальніше тут

Споруда звеличення Булгакова-так само ворожий маркер. Про українофобію у творчості і не тільки

Поштовхом до демонтажу у Києві стали закон «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та рішення Експертної комісії УІНП.

Булгаков в 1919–1920 рр. був військовослужбовцем Добровольчої армії, окупаційної щодо Української Народної Республіки, яку очолював видатний полтавець Симон Петлюра.  Ідеологія Добровольчої армії Денікіна базувалася на ідеї відновлення «єдиної неподільної Росії» та українофобії, а практики були спрямовані на відновлення Російської імперії в кордонах станом на початок 1917 р., а отже, й на знищення відновленої 1917 року Української держави. Гротескно зображені воїни 1-го полку Синьої дивізії, їхня уніформа, зовнішність, пародійні сцени спілкування (оповідання «В ніч на 3-е число»);  сцена біля Софійського собору з негативною характеристикою українських пісень та їхніх виконавців – обмежених і загалом потворних (роман «Біла гвардія»). 

Нарукавний знак у вигляді тризуба, який носив Головний отаман УНР Симон Петлюра, є офіційним елементом айдентики Сухопутних військ ЗСУ. Цей символ, розроблений істориками та художниками, повернувся до українського війська у 2017 році, щоб підкреслити тяглість поколінь. Чи відомо про це пану Бажану, який у ЗМІ себе позиціонує як «парамедик ЗСУ». Чи погоджував він свою «ініціативу» із своїм військовим керівництвом, бригадою ЗСУ імені Симона Петлюри? генштабом ЗСУ? Чи не дискредитують Сили оборони такі «ініціативи»? Який нарукавний знак носить пан Бажан? Петлюріський? Чи булгаківсько-денікінський?  Нагадаю, денікінська армія (збройні сили Півдня Росії, 1919–1920) використовувала кутові нарукавні знаки біло-синьо-червоних кольорів.

Булгаков свідомо паплюжив петлюрівців і гетьмана Павла Скоропадського, тобто вороже ставився до Української держави. Зокрема, у романі «Біла гвардія» М. А. Булгаков не обмежується критикою постаті Павла Скоропадського та його політики, а також інших проявів українського державотворення. Натомість автор виразно демонструє заперечення самої ідеї української державності, несприйняття факту відновлення політичної суб’єктності України та українства як такого. Устами позитивного персонажа Олексія Турбіна крізь призму його ставлення до очільника Української Держави гетьмана Павла Скоропадського М. А. Булгаков так репрезентує своє сприйняття української державності, української мови та України загалом: «Я б вашего гетмана <…> за устройство этой миленькой Украины, повесил бы первым! Хай живе вильна Украина вид Киева до Берлина! Полгода он издевался над русскими офицерами, издевался над всеми нами. Кто запретил формирование русской армии? Гетман. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман. Кто развел всю эту мразь с хвостами на головах? Гетман». При цьому в романі відсутній інший погляд на українську державність, українську мову та в цілому Україну як таку. Отже, цей твір однозначно пропагує російську імперську політику та українофобію. 

Окрім денікінщини, імперської ідеї "єдиної росії" Булгаков прослав і диктотора совєтської російської імперії- СРСР. Написана ним п’єса «Батум» (1939 р.) глорифікувала тодішнього керівника СРСР Йосипа Сталіна (організатора Голодомору-геноциду 1932–1933 років та архітектора «Великого терору» 1937–1938 років). Залученість М. А. Булгакова до глорифікації російської імперської політики підтверджує також і факт його співпраці з організаціями, що реалізовували радянську пропаганду, зокрема з літературним відділом Головного політико-освітнього комітету Народного комісаріату освіти РСФРР. 

Цілеспрямоване приниження української мови, заперечення факту існування української мови як такої, а отже, й української культури. Так, у наведеній вище цитаті з роману «Біла гвардія» російський письменник назвав українську мову «этим гнусным языком, которого и на свете не существует», щодо української мови вжито також епітети «странный язык», «проклятый язык». У 19-му розділі журнальної, ранньої редакції «Білої гвардії» (1925) йдеться про те, що українську мову вигадав В. Винниченко, що цією мовою «никакой дьявол не говорил». Українофобське реноме утвердилося ще за життя М. А. Булгакова: на зустрічі із Й. Сталіним у лютому 1929 р. представники делегації українських письменників критикували увиразнення ідеологем «єдиної неподільної Росії», здійснюване в пʼєсі «Дні Турбіних».

Оповідання ж «Я убив» (1926) відображає ідеологію людиноненависництва, чітко продемонстрованого на прикладі ставлення до українців. У творі пораненого військового, петлюрівця, офіцера Армії УНР  вбиває лікар-парамедик Яшвін, альтер его Булгакова. Булгаков талановито художньо виправдовує тяжкий злочин та доводить абсурдну тезу: лікарську присягу, клятву Гіппократа можна переступити. При цьому українських військовиків, на відміну від винахідливого російського денікінського вбивці Яшвіна, змальовано як винятково агресивних осіб, схильних до ірраціональних протиправних дій. “Одну из пуль я, по-видимому, вогнал ему в рот, потому что помню, что он качался на табурете и кровь у него бежала изо рта, потом сразу выросли потеки на груди и животе, потом его глаза угасли и стали молочными из черных, затем он рухнул на пол.” . Опісля лікар утікає й повертається в уже червоний Київ. Твір закінчуються дуже знаковим діалогом з лєнінцями-червоноармійцями: "Меня остановили, спросили документы. Я сказал:— Я лекарь Яшвин. Бегу от петлюровцев. Где они? Мне сказали:— Ночью ушли. В Киеве ревком.И вижу, один из патрульных всматривается мне в глаза, потом как-то жалостливо махнул рукой и говорит:— Идите, доктор, домой. И я пошел".  Українофобія  оповідання працював і далі працює на створення сприятливого тла для сьогоднішніх закликів у державі-агресорі Російській Федерації до фізичної ліквідації виразників саме української ідентичності.

Так званий «памятник» Булгагову-українська чи російська спадщина?

У соцмережах пан Бажан називає памятник Булгакову українською культурною спадщиною. Це брехня.  Процитую воїна батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ Андрія Іллєнка:

 «Памʼятник Булгакову було встановлено за кошти Дениса Баса (заступник мера Києва Черновецького, та сама «молода команда»). Він ще років 15 тому втік у Москву, де й досі живе і займається будівельним бізнесом. До того він та його колеги з молодої команди активно займалися «будівельним бізнесом» у Києві, перетворивши рогульську хаотичну забудову та знищення історичних памʼяток Києва на корупційну машину. Знищував Київ — а потім звалив у Москву. Цікаво, що це середовище вирішило поставити памʼятник саме Булгакову». 

Звертаю увагу правоохоронних та безпекових органів у Полтавській області, що ініціатива Бажана суперчить духу і букві Закону України "Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу».  У них чітко зазначено положення питання безпеки є прямим продовженням національної безпеки та інформаційного захисту. Позбавлення від маркерів імперського минулого державою Україна розглядається як ліквідація фундаменту для ворожих гібридних впливів та «русского міра». Стаття 3 (Національна безпека та інтереси): Збереження національної пам'ять чітко інтегровано в загальну систему безпеки. Відновлення нацпам'яті, захист державної мови й охорона культурної спадщини визначаються фундаментальними елементами національних інтересів і складовими національної безпеки України". Закон вводить безпекові терміни, спрямовані на протидію ворожій дезінформації. Зокрема, визначаються поняття «історична антиукраїнська пропаганда» (поширення викривлених фактів для дискредитації України) та вперше на законодавчому рівні закріплюється термін «рашизм» (як різновид тоталітарної ідеології). Закликаю правоохоронців дослідити публікації пана Бажана щодо його спробу перемістити російський ворожий імперський маркер Булкагову до Полтави на предмет ознак згаданої пропаганди. 

Раджу пану Бажану зібрати кошти на відправку споруди звеличення російського мерзотника Булгакова до Москви,  а взамін рашисти нехай віддадуть з "Ермітажу" вкрадені знакові артефакти Гетьманщини в  т.ч. Івана Мазепи.  

Переміщення до Полтави може викликати протести, дестабілізацію у місті. А воно нам треба?  Годі провокацій!