ВР прийняла у першому читанні проєкт Закону про засади держполітики нацпам"яті

Законопроєкт має на меті всебічне законодавче регулювання питань, пов'язаних із формуванням та реалізацією державної політики національної пам'яті Українського народу.  Важливо, що проєкт закону має на меті врегулювати на законодавчому рівні правовий статус Українського інституту національної пам’яті як центрального органу виконавчої влади. Щоб, незважаючи на жодну кон’юнктуру у внутрішній чи зовнішній політиці, нікому не спадало на думку зазіхати на статус і повноваження цієї інституції, важливість якої для єдності й безпеки нашої держави добре розуміють як українські патріоти, так і вороги України.

Проєкт Закону України про засади державної політики національної пам’яті Українського народу  передбачає фіксацію УІНП  в системі органів влади, надання Українському культурному фонду права підтримувати проєкти і програми зі збереження національної памʼяті, встановлює УІНП повноваження надавати офіційні розʼяснення та рекомендації із проблемних питань увічнення памʼяті про Другу світову війну та Голодомор-геноцид, а також нарешті законодавчо визнає (окремим рядком в законі «Про національну безпеку України») відновлення та збереження памʼяті Українського народу одним із фундаментальних безпекових інтересів держави. 

Серед ключових визначень наведених в проєкті:

Війна за Незалежність України – 

боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року, яка розглядається як наслідок імперської політики Росії, спрямованої на заперечення української державності;

Державна політика національної пам’яті Українського народу;

Злочини проти Українського народу – 

геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним і націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами;

Історична антиукраїнська пропаганда – 

поширення неправдивих історичних даних для глорифікації імперських та тоталітарних режимів, а також заперечення злочинів проти Українського народу;

Рашизм – 

гібридна тоталітарна ідеологія режиму держави-агресора, що поєднує російський шовінізм, імперіалізм, комуністичні та нацистські практики та інше.

Запровадження закону має на меті подолати імперсько-тоталітарну спадщину, зменшити розбіжності у сприйнятті минулого, а також усунути вплив держави-агресора росії в інформаційній, освітній і культурній сферах, що сприятиме зміцненню єдності українського суспільства перед обличчям агресора.

Нагадаємо, що у травні цього року Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики (голова Микиита Потураєв) одноголосно підтримав цей законопроєкт.

Почали готувати цей проєкт закону, коли УІНП очолював Володимир В"ятрович, роботу над ним продовжили за головування в УІНП Антона Дробовича і врешті зараз коли керівником є Олександр Алфьоров його подали від депутатів з різних фракцій. Тож це хороший приклад інституційної памʼяті в питанні національної памʼяті.

 Важливо, що проєкт закону має на меті врегульовути на законодавчому рівні правовий статус Українського інституту національної пам’яті як центрального органу виконавчої влади. Щоб, незважаючи на жодну кон’юнктуру у внутрішній чи зовнішній політиці, нікому не спадало на думку зазіхати на статус і повноваження цієї інституції, важливість якої для єдності й безпеки нашої держави добре розуміють як українські патріоти, так і вороги України.