Студентський парк імені Дмитра Юденка
Сьогодні сесія Полтавської міськради змінила назву Студентського парку на парк Студентський імені Дмитра Юденка. Таку рекомендацію приймала наша топонімічна група при Інституті розвитку міста. Ініціювали увічнення пам'яті родина Героя, ветерани російсько-української війни та депутат облради, голова Полтавської крайової "Просвіти" імені Тараса Шевченка Микола Кульчинський. Дякую міському депутатському корпусу і в.о. міського голови Катерині Ямщиковій Katerina Babich
Це справді важливо: пошановувати наших Героїв, захисників України від новітнього московського варварства не лише у назвах вулиць , меморіальними дошками, документальними фільмами, але й означувати їхніми іменами міські культурні простори, в тому числі й паркові зони.
І це вже продовження традиції - тепер у Полтаві є Сонячний парк імені Євгенія Брахи, також поруч із педагогічним університетом і міськвиконкомом студентський сквер імені Героя України Андрія Орлова. І от студентський парк імені Дмитра Юденка.
Дмитро Юденко родом зі Скороходівської громади. Разом зі своєю родиною проживав у Полтаві. З Дмитром як громадським активістом заприязнився під час подій Революції Гідності у Полтаві. Це дуже світла, патріотична людина. Саме завдяки рішучості і сміливості таких як він і вдалося тоді скинути московське ярмо режиму Януковича.
Опікувався патріотичним вихованням молоді, відстоював інтереси громади, завжди був в епіцентрі суспільного життя міста. Дмитро був дуже творчою особистістю. Любив малювати і навіть пісні писав свого часу та романтичні вірші.
Дмитро як доброволець став на захист України з перших днів війни, під час АТО Дмитро служив в лавах «Азову». Молодший брат — Євгеній Юденко загинув під час АТО: бойова машина військових 93 окремій механізованої бригади підірвалася на фугасі 21 липня 2014 року біля села Піски на Донеччині. В АТО/ООС Дмитро Юденко служив два з половиною роки.
Коли повернувся у мирне життя став співзасновником громадської організації «Єдність і братерство», яка організовувала військові вишколи для добровольців. А у 2017 році Дмитро заснував і став одним із чільних лідерів ГО "Вороскол".У цій ГО активно займався військово-патріотичним вихованням молоді, військовою підготовкою цивільного населення, призовників. Завше наголошував, що війною малої інтенсивності (АТО/ООС) не обмежиться, що москалі підуть на Україну великою повномасштабною війною, що ця війна ще, на жаль, набере обертів і хотів докласти максимум зусиль, щоб кожен міг захистити свою родину, домівку, країну.
У 2022 році закінчив Полтавський національний педагогічний університет за спеціальністю «Психологія».
Брав участь у протестних акціях, зокрема, 5 квітня 2017-го під час протесту проти мамаївських забудов кафе в арці в будинку на Соборності, 27, Дмитро Юденко отримав від криміналітету, "тітушок" ножові поранення.
Після повномасштабного вторгнення приєднався до територіальної оборони, відновився на службі, спочатку у 144-му батальйоні 116-ї бригади Полтавської ТРО. Певний час воював із росіянами на Харківському напрямку.
Потім Дмитра Юденка ("Демона") як досвідченого воїна запросили побратими, з якими він у 2014 році був в складі «Азову», долучитися до новоствореної і на сьогоднішній день вже легендарної третьої штурмової бригади.
За час служби Дмитро неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, отримав орден «Лицарський хрест добровольця», почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, нагрудний знак «Учасник АТО», медаль «За незламність духу», відзнаку «За участь в Антитерористичній операції», відзнаку Полтавської обласної ради, нагрудний знак «За вірність народу України».
6 травня 2023 року Дмитро Юденко героїчно поліг у бою із російськими окупантами на Бахмутському напрямку. Поховали Героя на Затуринському кладовищі в Полтаві.
«Чесний, принциповий, справедливий, мужній і відважний. Найкращий чоловік і тато. Справжній воїн, завжди вірний своїм ідеям та українському народу», – розповіла дружина загиблого Тетяна. «Діма Юденко – видатний син України, який зробив для неї стільки, що важко описати словами, – так написав про свого побратима захисник України Тарас Сварог Лелюх.