Про імперські маркери звеличення царя Петра I та перемоги Московії у Полтавській битві
Щодо цієї статті в інтернет-виданні "Полтавщина" .На жаль, журналіст, готуючи матеріал, не вникнув в українське законодавство. А дарма. Тож залишу ці роз"яснення тут для загалу.
Відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», російська імперська політика – система заходів, що здійснювалися органами управління, групами чи окремими особами, зокрема, й Московського царства та Російської імперії, спрямованих на підкорення, експлуатацію, асиміляцію Українського народу. Згідно з підпунктом «є» пункту 4 частини першої статті 2 цього Закону, символіка російської імперської політики – символіка, що включає, зокрема, пам'ятники. Тож згідно з цим законом уряду доручено переглянути статус пам’ятників і пам’ятних знаків, які є об’єктами культурної спадщини й містять російську імперську символіку.
Чи є споруди звеличення московського царя Петра І і перемоги Московського царства у Полтавській битві символікою російської імперської політики? Так! Чи є ці споруди культурною цінністю? Так! Але так само ствердно можна й відповісти на запитання: чи завдяки цим спорудам ворожа російська імперія закріплювала у свідомості українців свою владу? Звісно, що так! Нагадаю, що саме при імператору Олександру I росіяни промаркували публічний простір Полтави пам’ятником "славє руского оружія" у 1811 році.
Тож як бути у таких конкретних ситуаціях? Відповідь знову ж таки у законодавстві. Реальний механізм Верховна Рада передбачила у окремому Законі «Про внесення змін до Закону України „Про охорону культурної спадщини“ щодо не занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та вилучення з Державного реєстру нерухомих пам’яток України окремих об’єктів культурної спадщини». Ще влітку минулого року цей закон підписав Президент. У цьому законі містяться критерії, за якими Міністерство культури й інформаційної політики зможе вилучати пам’ятки з реєстру або спрощувати процедуру їх видалення з публічного простору з огляду на культурну цінність пам’ятника.
Тож, як слушно зауважується у статті в інтернет-виданні "Полтавщина": "Міністерство культури завершує розгляд проектної документації на імперські пам'ятники у Полтаві. Документи потрібні, щоби розуміти, яку цінність становлять ці пам’ятки".
Безумовно! Так і є. Також у статті поінформовано, що міськвиконком і ОВА зробили свою частину роботи, а саме: виготовлено облікову документацію на Монумент Слави російській зброї у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Спадщина» за 50 тисяч грн та замовлено на споруду на так званому місці відпочинку Петра першого й пам'ятник полковнику армії Московського царства Алєксєю Келіну в Українському державному інституті культурної спадщини.
Авжеж, так і є, правильно. Так вимагає закон!
А звідки ж тоді узялися речення у заголовку і оце речення у статті: "Мова про демонтаж Монумента Слави, пам’ятника на місці відпочинку Петра І та пам’ятник коменданту фортеці Олексію Келіну, наразі взагалі не йде"?
Може, журналіст такий висновок зробив на основі проміжних рішень органів влади? Ні. Може, має якісь невідомі нам інсайди? Ні. Як з'ясувалося, мова йде про приватну думку архітекторки пані Бєлявської. Вона сказала таке: "Не існує жодних процедур щодо подібних дій із такими пам’ятками". Овва! Все якраз навпаки! Вище детально це розжував.
Також пані Оксана сказала: "Питання щодо демонтажу Монумента Слави взагалі не може стояти, бо це пам’ятник культури національного значення, витвір мистецтва". Тут теж неправда і маніпуляція. Чому - пояснив вище.
Ще уточню таке. Щодо пам'яток національного значення згідно із законами «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та «Про внесення змін до Закону України „Про охорону культурної спадщини“ щодо незанесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та вилучення з Державного реєстру нерухомих пам’яток України окремих об’єктів культурної спадщини» рішення приймає Кабінет міністрів ЗА ПОДАННЯМ Міністерства культури і НА ОСНОВІ фахових висновків Експертної комісії Українського інституту національної пам'яті.
Протягом одного року із дня одержання подання: саме такий термін ухвалення рішення Кабінетом міністрів про демонтаж шляхом переміщення з публічного простору у музейний.
Принагідно нагадаю, що Експертна рада Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму вже розглянула питання щодо подальшого існування в публічному просторі м. Полтава пам’ятників, встановлених у часи Російської імперії та пов’язаних з перемогою Росії в Полтавській битві 8 липня 1709 року над союзними військами України та Швеції.
Всі ці імперські маркери є частинами комплексу Історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». В тому числі й полтавський «орел» є об’єктом культурної спадщини національного значення, і витвором мистецтва, яку не можна просто так зруйнувати. Тож, не бачу альтернативи переміщенню ворожих споруд із публічного простору у музейний шляхом створення на території Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви» кластеру, присвяченого російській монументальній пропаганді. Думаю, для туристів було б цікаво довідатися, як протягом століть мізки українців засмічувалися «рускім міром», в тому числі й через створення потужних монументів, які символізували окупацію Гетьманщини-України.
Дивно, що журналіст зробив висновок, що, мовляв, "історики, переконують, що пам’ятник потрібно залишити". Це відверта неправда. Насправді, у Полтаві чимало професорів, кандидатів наук, експертів, які десятиліттями говорять про потребу очищення Полтави від символів на честь петра першого і "слави руского оружія".
Детальніше з цієї теми писав тут
