Горішні Плавні-українське місто, а не розсадник «руского міра»?

Процитую з офіційного повідомлення:

«Служба безпеки викрила у Горішніх Плавнях на Полтавщині ще трьох ворожих агітаторів, які проводили інформаційні диверсії проти України. Зловмисники публічно закликали до захоплення окупантами частини українських територій, виправдовували збройну агресію рф та воєнні злочини рашистів, а також популяризували окупаційні угруповання росії. За даними слідства, агітатори поширювали прокремлівські наративи на власних сторінках однієї із заборонених соціальних мереж. Так, одна з фігуранток, уродженка рф, публічно закликала до захоплення українських територій і цитувала жиріновського і медвєдєва, заявляючи, що «Київ треба вичистити від тарганів та повернути додому». Крім того, вона підтримувала путіна, шойгу та лаврова і виправдовувала збройну агресію рф проти України. Інша фігурантка – глорифікувала бійців ПВК «вагнер» та намагалася дискредитувати вище керівництво нашої держави. Вона звинувачувала Україну в «капітуляції перед нацизмом» ще у 2014 році, коли вона розпочала операцію по звільненню Донбасу від окупантів. Ще один прихильник рашизму – захоплювався російськими військами та заперечував збройну агресію рф проти України. На своїй сторінці він намагався дискредитувати західних партнерів нашої держави та вище керівництво України. Під час обшуків за місцями проживання фігурантів вилучено комп’ютерну техніку та мобільні телефони із доказами злочинних дій. Зловмисникам загрожує до 8 років тюрми з конфіскацією майна».

 Російсько-українська має кілька вимірів, не лише збройний. Ще й інформаційно-культурна війна, яка має на меті окупацію свідомості українців шляхом нав’язування шкідливих ідей «руского міра». Поява колаборантів, котрі «грають» на боці кривавої терористичної Москви і яких нерідко виявляють  співробітники СБУ – це не лише відверта зрада своєї держави, але й прямий наслідок колоніальної свідомості.

Виявлення прихильників країни-агресора правоохоронцями–безумовно річ важлива, це ліки від відомих суспільних хвороб. Та у цьому дописі хочу увагу привернути до іншого. Хвороба «малоросійщини», засміченості публічного і інформаційного простору «рускім міром» з’являються не у вакуумі, не на порожньому місці. Шкідливі віруси живучі у сприятливому середовищі. У цьому сенсі місто Горішні Плавні дуже показове. Серед «ліків-вакцин» від колабораціонізму https://blog.poltava.to/pustovgar/14914/ і рашизму, серед  напрямів державної політики національної пам’яті нині вагому роль відіграє деколонізація/декомунізація. Як виконуються ці закони держави України у місті Горішні Плавні? Судіть самі. Далі факти.

Опір козацькій, українській назві міста

Декомунізаційний закон чітко каже: в Україні не може бути пам’ятників, символів, топонімів, географічних назв на честь Всесоюзного ленінського комуністичного союзу молоді (ВЛКСМ) або комсомолу – комуністичної молодіжної організації, підконтрольної КПРС. Всупереч декомунізаційному закону міськвлада намагалася залишити місту стару назву. Навіть пропонували зробити її абревіатурою, мовляв на честь Колективу Молодих Соціально Мотивованих Людей — Справжніх Козаків. Однак у парламенті з таким перейменуванням не погодилися і за пропозицією УІНП присвоїли місту історичну козацьку назву Горішні Плавні. Міський голова  Биков оскаржував це рішення у Вищому адмінсуді, але безуспішно.

Противники козацької назви «Горішні Плавні» ширили міслевірус, мовляв, негоже давати «сільську» назву для промислового міста. Ця теза не витримала жодної критики. Адже навіть побіжний погляд на назви міст у Європі показує, що сила-силенна міст і містечок у країнах ЄС мають схожі назви з Горішніми Плавнями. Кутна Гора, Зєльона Гура, Маріанске Лазнє, Карлови Вари, Бєльсько Бяла, Банська Бистриця, Банська Штявніца, Жяр-над-Гроном, Модри Камень, Спішке Подградьє, Грубішно Полє, Дуго-Сєло. 

В’їзні знаки та написи на будинках зі звеличення комуністичного гітлерюгенду

Масивні в’їзні знаки з незаконною назву Комсомольськ, у якій звеличувався комуністичний гітлерюгенд, вирішили залишити. Мовляв, перейменували на папері, а «рідна комуністична» назва ось вона-«красується» на в’їздах до міста. У 2017 році невідомі зірвали дві літери зі стели. Влада міста витратила 8 тис. гривень на виготовлення нових букв і…відновила ганебну стелу з незаконною назвою. Торік Полтавська ОВА видала  розпорядження №536 «Про демонтаж пам’ятних знаків (двох стел із назвою „Комсомольськ“ при в’їздах у місто Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області)». Міську владу зобов’язали очистити в’їзди до Горішніх Плавнів до 10 вересня цього року. Але розпорядження виконано частково. Одну стелу (з боку села Дмитрівка) аж через сім років після перейменування міста та  із запізненням на кілька місяців від термінів, що були встановлені згаданим документом таки з горем пополам прибрали.

 Втім інша стела, з боку Кременчука, де набагато більший пасажирський трафік досі лишається! Тобто декомунізаційний закон досі ігнорується.

Так само, протягом семи років ігнорувався декомунізаційний закон й у самому місті, де на житлових будинках зберігалися гасла «Слава ВЛКСМ!» і «Слава КПСС». Лише аж у 2023 році після мого звернення на гарячу урядову лінію незаконні зображення  на трьох житлових 5-поверхових будинках зафарбували. Тобто надписи на честь Всесоюзного Ленінського комуністичного союзу молоді (ВЛКСМ) і Комуністичної партії прибрали аж через сім років!

Процитую КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Стаття 436-1. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки", -карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, -караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої".

«Бронепоїзд «Маршал Будьонний»

Торік, 4 вересня, як повідомляла офіційна ФБ-сторінка комунального музею Горішніх Плавнів, відбулося зібрання (чи збіговисько?) біля пам’ятного знаку під назвою «Бронепоїзд «Маршал Будьонний». Квіти до обеліска російському бронепоїзду поклали представники Дмитрівського старостату Горішнеплавнівської міської громади. І, увага!…, учні та вчителі школи! Ось така «деколонізація» і «декомунізація»» Ось такий приклад реального ставлення до Програми патріотичного виховання молоді, затвердженої міністерством освіти! На ФБ-сторінці музею зазначалося: «Перед присутніми виступили староста села Віктор БРИЖАНЬ та керівник Дмитрівського відділу Краєзнавчого музею міста Горішні Плавні Оксана ПРИБУТЬКО. У музеї села Дмитрівка серед постійно діючої експозиції є стенд про бронепоїзд «Маршал Будьонний»».

Яким чином така назва об’єкту досі існує досі у символьному просторі  громади? Це запитання до тих, хто у ній відповідає за гуманітарну політику. Процитую з офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті як центрального органу виконавчої влади: «Будьонний Семен Михайлович (1883–1973) — радянський державний, військовий і партійний діяч. Учасник боїв проти Армії УНР, учасник встановлення радянської влади на території України: упродовж листопада 1919 — жовтня 1923 років командувач Першою кінною армією, що зокрема, брала участь у Київській та Львівській операціях 1920 року, у контрнаступі Південного фронту Червоної армії в Північній Таврії, а згодом — у Перекопсько-Чонгарській операції 1920 року».

Діяч УНР «за бортом»

Попри п.5 закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 столітті» та Постанову Верховної Ради, згідно з яким органи влади зобов’язані дбати про увічнення пам’яті борців за Україну, міський голова Биков проігнорував мою ініціативу  вшанувати у назвах вулиць та меморіальною дошкою пам’ять Івана Кобилка — видатного уродженця громади, військового і громадського діяча, першого помічника комісара шляхів, політв’язня польських, російських і німецьких тюрем, одного із фундаторів вільного козацтва і Корпусу залізничної охорони УНР.

Вулиці і пам’ятники українського міста Горішні Плавні, які є символікою російської імперської політики

Горішньоплавнівська громада є чи не єдиною у Кременчуцькому районі, де станом на 21 січня не перейменовано жодної російської назви вулиць і провулків і де є проблеми зі спорудами звеличення СРСР та російських діячів. Закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»? Ні, не чули…

На всіх меморіалах періоду 2-ої світової війни збережено елементи радянської символіки( герби СРСР, макети ордена Леніна тощо.

У центрі міста,  біля кінотеатру "Юність" зберігається поховання Дмітрія Івановича Пєскова-уродженця села Унимерь, нині Гаврилів-Ямский район, Ярославскої області росії. У  1919 році той вступив у Червону Армію, у складі якої брав участь у встановленні більшовицької влади на чолі з Леніним (1919-1921 рр). Пєсков у часи Сталіна, у 1936 році обіймав вищу керівну посаду в органах СРСР-належав до Президії ЦК профспілки працівників текстильної промисловості;ід час війни між сталінським СРСР і гітлерівською Німеччиною- командир понтонного відділу 248-го окремого моторизованого інженерного батальйону Червоної Армії. Входить до російського і радянського комуністичного пантеону так званої «Великої Вітчизняної війни».Об’єкт є проявом  комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Під час новітньої російсько-комуністичної війни ця персоналія використовується для виправдання агресії. Зокрема, 9 травня 2022 і 2023 року у російському місті Гаврилів-Ям за участю представників від міністра оборони росії Шойгу відбувалися пропагандистські акції зі звеличення Пєскова. 

У селі Келеберда у публічному просторі зберігається поховання Анатолія Перфільєва. Це російський комуністичний військовий діяч періоду радянсько-німецької війни. Закінчив 7 класів школи у російському поселенні Хілок. В 1930-х годах сім’я переїхала до міста Алєксандров Володимирської області (росія), залізничну школу и середню школу в місті Алєксандров (росія); у лавах Червоної армії СРСР із 12 серпня 1942 року. У березні 1943 року закінчив Володимирьске піхотне училище; до війни радянсько-німецької війни між сталінським СРСР і гітлерівською Німеччиною долучився у квітні 1943 року. 9 травня 2022 і 2023 року у російському місті  Алєксандров за участю представників від міністра оборони росії Шойгу відбувалися пропагандистські акції зі звеличення Пєрфільєва. 

Відповідно до закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» під усунення з публічного простору підпадають «пам’ятники, що прославляють чи виправдовують російську імперську політику; увічнюють історичні події, пов'язані із втіленням російської імперської політики; присвячені особам, які брали участь або сприяли реалізації імперської політики».