Збиті льотчики Росії
Щойно на марафоні "Єдині новини" переглянув документальний фільм "Збиті льотчики Росії". Він анонсувався як розповідь про спецоперацію Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони під кодовою назвою "Синиця". Йдеться про круту операцію, коли розвідники виманили російського льотчика до України.
Як з"ясувалося, насправді опис операції "Синиця"- лише складова фільму, власне, його завершення. А весь фільм -це оповідь (іноді хронологічно, іноді тематичними блоками, іноді -пряма мова) про перемоги Сил оборони України в повітрі починаючи з 24 лютого (дня початку війни великої інтенсивності, дня вторгнення російських людожерів) і дотепер.
Невдалі спроби росіян знищити українські аеродроми і їх льотний склад у перші хвилини вторгнення. Оборона Києва у повітрі, деморалізація ворога, "Привид Києва", допити полонених російських льотчиків. Оборона Харкова. Інтерв"ю з льотчиками Полтави. Дипломатичні успіхи України, зокрема домовленості щодо передачі західними союзниками винищувачів F-16. Це з "плюсів".
З "мінусів". Не полишало відчуття деякої інформаційної маніпуляційності. Адже у фільмі окреслюються перемоги не лише ГУР, але й ЗСУ, зокрема Повітряних сил. Та у фільмі не побачив ні Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, ні очільника Повітряних сил ЗСУ, ні їх речника Ігната....
Втім повернусь до операції "Синиця". Наприкінці фільму оповідається про те, що завдяки ретельно спланованій та чіткій роботі воєнних розвідників на чолі із Будановим російський пілот перегнав на українську територію вертоліт МІ-8АМТШ ВКС РФ, завантажений компонентами до бойових літаків. Автор циклу "Воєнна розвідка України", знаний журналіст Артем Шевченко наголошує, що операція ГУР "Синиця" була дуже подібною до операції "Діамант", яку провів у 1966 році ізраїльський Моссад, переконавши іракського пілота викрасти на той час найсучасніший радянський МІГ-21.
