15 років тому росія вторглася до Грузії:фотоспогад та історичний урок для українців

15 років тому росія вторглася до Грузії. Війна відбулася в серпні 2008 року. 7 серпня російські війська незаконно перетнули російсько-грузинський державний кордон через Рокський тунель. Росія звинуватила Грузію в «агресії проти Південної Осетії» і розпочала повномасштабне наземне, повітряне і морське вторгнення в Грузію, включаючи її безперечну територію, 8 серпня, назвавши це операцією «примусу до миру».Росіяни воювали з грузинськими військами в Південній Осетії та навколо неї протягом кількох днів, поки грузинські сили не відступили.

Російські та абхазькі війська відкрили другий фронт, атакуючи Кодорську ущелину, яку утримує Грузія. Російські військово-морські сили блокували частину узбережжя Грузії в Чорному морі. Російські ВПС атакували цілі як у зоні конфлікту, так і за її межами. Це була перша війна в історії, в якій кібервійна збіглася з військовими діями. Під час і після конфлікту також велася інформаційна війна.

Ще тоді українські патріоти попереджали: сьогодні Грузія-завтра Україна! так і сталося. Ще тоді українські патріоти закликали зміцнювати ЗСУ, інтегруватися до НАТО, зрештою, усвідомити що то за звір такий-російський імперіалізм.

Тоді президент Ющенко активно підтримав грузинський народ, разом із президентом Польщі Качинським відвідав Тбілісі, виголосив промову на центральній площі столиці Сакартвело. А ще Україна тоді надала озброєння збройним силам Грузії. На жаль, фракція БЮТ тоді заблокувала парламентську заяву солідарності і підтримки Грузії.

Про цей історичний урок для нас, українців, відомий історик і нардеп Володимир В"ятрович написав так: 

"Знов не пропустити грузинський урок.Нині всі Україні згадують про початок війни Росії проти Грузії. Слушно згадують, як про дуже чіткий сигнал нам. Прикро, але тоді його зрозуміли надто мало українців. Але ще більш прикро, що про ці події нині не дуже хочуть памʼятати в самій Грузії.Хай це теж буде для нас уроком - Росія не просто йде війною проти своїх сусідів, вона потім витирає цю війну із свідомості її жертв. Це допомагає їй потім після війни досягнути того, що не вдалося військовими методами. Нині ми впевнені, що ніколи «не забудем, не пробачимо», але щоб реалізувати кожне з цих «не» потрібні зусилля. Натомість забуття може відбутися саме по собі, а при сприянні Росії воно може відбутися дуже швидко. Як в Грузії. Не стати такими для нас означає не лише перемогти у цій війні, але й ретельно зафіксувати її в спогадах, фільмах, памʼятниках, топонімах. І робити це треба не після перемоги, а вже зараз, бо це те, що наближає її."

15 років тому я був головою Полтавської обласної організації Народного Руху України. Як її очільник і депутат облради того скликання ініціював мітинг солідарності і підтримки грузинського народу. Активну участь у мітингу взяли небайдужі полтавці та члени грузинської діаспори Полтавщини на чолі із Рамаз Заркуа