Пристрасті довкола вулиці Героїв Сталінграду та вигадки про мілітаризацію топоніміки Полтави

  Нагадаю, що у 2016 році Полтавська ОДА  на пропозицію екс-мера Матковського залишила на мапі облцентру назву "Герої Сталінграду". Чому так сталося? Питання не до мене. Принаймні,  тоді ознайомив керівництво ОДА із офіційним роз’ясненням Українського інституту національної пам’яті: назва вулиці «Героїв Сталінграду» походить від міста, названого на честь Йосипа Сталіна і підлягає перейменуванню відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

На вчорашньому засіданні полтавської комісії при Інституті розвитку міста з перейменувань російських і радянських топонімів я пропонував розглянути мою пропозицію щодо включення до анкети на голосування у Полтавській міській територіальній громаді : перейменувати вулицю Героїв Сталінграду на Героїв полку "Азов".

Цю вулицю і зараз полтавці називають просто, одним словом: "Героїв", частенько чуємо у транспорті: "Ви на якій зупинці виходите? На Героїв!". Тому це той випадок, що до нової назви звикли б швидко. Ну і не варто нагадувати загальновідоме: чимало уродженців Полтавщини у лавах полку "Азов" виборюють незалежність, починаючи з 2014 року. "Азов"-це героїчний захист українського Донбасу від російської навали у 2014-21 роках, це героїчний захист Маріуполя, це бої за визволення Харківщини.

Власне, ця назва-це вже не просто так собі назва одного з добровольчих формувань , а потім-у складі Національної гвардії. Це вже щось на рівні архетипу, національного міфу, загальноприйнятого уявлення про військову звитягу і патріотизм.

І що я почув? Ось такий "аргумент".

 "А чи не занадто ми МІЛІТАРИЗУЄМО полтавську топоніміку? Ми ж розуміємо, що зараз у суспільстві запит на такі назви і люди охоче голосуватимуть за це". 

Ну і ну. У Полтаві щось у межах трьох тисяч суб"єктів топоніміки. На цьому тлі було сказано про тенденцію до мілітаразації у сенсі ймовірності появи півтора десятка назв, що символізують українську звитягу і боротьбу за незалежність! Як можна взагалі у такому контексті тлумачити мою ініціативу, якщо досі жодної вулиці у Полтаві мамаївська влада не перейменувала? Та й по великому рахунку: а що власне поганого у такому народному тренді? Адже фіксація таких топонімів-це, передусім, фіксація народних настроїв, це зріз сучасного виру історії, який буде збережений і переданий з покоління у покоління не лише у назвах вулиць: Героїв сучасної російсько-української війни за незалежність увічнять у меморіалах, документальних і художніх фільмах, книгах тощо. А якщо винести за дужки топоніміку, то пора б збагнути: а може зараз не лилося скільки української крові, якби протягом 30 років мілітаризувалися, розбудовували ЗСУ, виготовляли достатню кількість ракет, танків для себе, а не на продаж у країни Африки та інші з третього світу?

Роман Істомін, ветеран АТО відгукнувся у ФБ на закиди про мілітаризацію так:

 "Невже комусь ще не дійшло, що лише завдяки нашим "мілітарі" Полтава живе? Може було б краще, щоб Полтаву мілітаризували війська РФ? Тоді б усі зустрічали ЗСУ як у Харкові! Ні в кого б не виникало питань, чиїми іменами називати вулиці, провулки, сквери, міста і села!".

Здивований. Говорити нині про мілітаризацію у негативній конотації-це означає (свідомо чи несвідомо це прорекла колега-то вже не берусь судити) лити воду на млин Кремля, українофобії, російської пропаганди.

Що у підсумку? Колективний розум комісії як дорадчого органу спрацював так.

По вулиці Зигіна дати можливість полтавцям підтримати серед низки ініціатив такий варіант назви : Азовців (у анотації буде вказано про полк "Азов", у якому служить чимало полтавців, і багато з них, на жаль, полягли за нас із вами; а ще тут можемо говорити й про ширший контекст, скажімо партизанський антиросійський рух у Приазов"ї).

По вулиці Героїв Сталінграду проголосовано за внесення до опитувальника такі пропозиції:

-вулиця Героїв ЗСУ;

-вулиця Героїв України;

-вулиця Івана Багряного (видатний український письменник);

- вулиця Владислава Козченка народився в м. Полтаві, навчався в школі-гімназії №31 по цій вулиці (є меморіальна дошка). З 2014 р. проявляв високу громадську активність, зокрема, чергував на блок-постах. Навчався в коледжі. У 2016 р., не закінчивши навчання, вступив до ЗСУ (з 2017 року служив за контактом на посаді стрільця-снайпера; молодший сержант). Загинув 07.03.2018 р. захищаючи Батьківщину при ворожому обстрілі промислової зони міста Авдіївки. Має орден «За Мужність» ІІІ ступеня, та відзнаку Президента «За участь в АТО». Похоронений на Алеї Героїв центрального кладовища Полтави;

- вулиця Маріупольська - на честь оборонців Маріуполя, в тому числі й з полку "Азов" та усіх людей, які протягом майже трьох місяців, знаходячись у облозі, героїчно тримали оборону міста.

Принагідно інформую, що комісія підтримала мою пропозицію ВІДХИЛИТИ варіант назви "Битви на Волзі вул.".Невідомий мені полтавець хотів закласти міну на майбутнє: мовляв, вулицю Волгоградську ( є і така у Полтаві!) перейменуємо як алюзію до назви російського міста, а натомість "заведемо" гідронім російської річки Волга. Мовляв, так і ім'я Сталіна прибрали б, і такий термін (битви на Волзі) використовувався при Хрущову.

Але здоровий глузд переміг. Дяка колегам за конструктив.