Деколонізація топоніміки у Полтаві:процес перейшов з громадсько-наукового рівня на владний

Протягом півтора місяця громадсько-наукова експертна група «Урбаноніми Полтави» аналізувала топоніміку Полтавської територіальної громади. Фундаторами групи стали  професори Леонід Булава

 і Людмила Бабенко, редактор сайту «Історія Полтави» Борис Тристанов, автор цього допису,  директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олександр Супруненко, кандидат архітектури Оксана Бєлявська, кандидат філологічних наук Ганна Радько, голова краєзнавчо-історичного клубу ім. Федора Борківського Ніна Кирпотіна та заступниця голови обласної організації Національної спілки журналістів Олена Вахницька. 

Нарешті процес деколонізації топоніміки перейшов з громадсько-наукового на владний. Прийнято важливе рішення міськвиконкому: всі учасники цієї експертної групи включені до офіційної комісії.

Як повідомляє пре служба Полтавської міської ради: «Під час засідання заступник голови робочої групи Леонід Булава презентував аналітичні матеріали громадської експертної групи з перейменування урбонімів громади. Зокрема, він розповів, що робоча група проаналізувала 509 назв вулиць та провулків громади, з них 384 назви рекомендовано до змін. Окремо було визначено 22 назви, які мають незначні орфографічні помилки, 42 назви мають русизми, 35 граматичні помилки. Також було виокремлено список вулиць та провулків, названих на честь військових і політиків, названих на честь політиків минулих років. З них 78 назв рекомендовано до перейменування. 55 вулиць та провулків названі на честь радянських діячів освіти і науки. Після обговорення та висунення пропозицій, експерти ради Європи розповіли про методики публічних консультацій щодо перейменування вулиць».

Категорії назв вулиць і провулків Полтавської громади, які робоча група пропонує перейменувати:

• з орфографічними помилками, які надало Управління містобудування й доповнила робоча група – 22;
• з русизмами у назвах – 35;
• потребують уточнення щодо людей, на честь яких названі й мають тільки у назві тільки прізвище – 80;
• потребують уточнення іменних персоналій – 32;
• містять назви топонімів у Російській Федерації і державах-членах Організації договору про колективну безпеку – 13;
• названі у Полтаві на честь російських (радянських) військових діячів, героїв війн, політиків чи подій, життя яких не пов’язане з Полтавщиною тощо – 18;
• названі у Полтавській громаді на честь російських (радянських) військових діячів, героїв війн, політиків чи подій – 18;
• названі на честь діячів російської (радянської) культури, освіти і науки у Полтаві – 55;
• названі на честь діячів російської (радянської) культури, освіти і науки у Полтавській громаді – 4;
• відсутні на картах Полтавської громади й підлягають анулюванню – 7;
• відсутні на місцевості і картах, але мають реєстрацію домоволодінь з адресною прив’язкою – 5;
• є на місцевості і топографічних планах, але мають реєстрацію декількох  домоволодінь з адресною прив’язкою – 5;
• потребують перейменування як названі на честь невідомих персоналій або пропагують комуністичну  ідеологію чи радянські міфи у Полтаві – 26;
• названі у Полтавській громаді на честь осіб, інформацію про яких потрібно уточнити – 5.
   

Автор цього допису на засіданні зосередив увагу присутніх на такому.

Один з принципів  – зафіксувати історичні назви. Ось приклад.  Я переїхав до Полтави у 1993 році. Вулицю і зупинку Ленінградську перейменували у 1992 році. Тоді страші полтавці казали подвійну назву-Ленінградська/Сінна. А зараз уже виросло два покоління, яке не знає комуністичної ленінської  назви, усі звиклки до Сінної. Вона, одна з перших перейменувань, найбільше приживалася. Молодь та загалом усі полтавці уже знають Сінну, історичну назву. Можливо, вона так гарно  і прижилася, бо так називалася тривалий час, до приходу більшовиків.

 Увічнення пам’яті шояхом перейменувань топонімів та поширення  історичних знань– не тотожні поняття. Тому балачки про «ви стираєте пам’ять» є поверховими і маніпуляційними. Хтось каже, що «хочуть викинути пушкіна-ватутіна» з історії, але це не означає, що перейменування вулиць має змусити конкретну людину відмовитися від отримання правдивих знань про військові злочини Ватутіна або  критичного прочитання і переосмислення творів  Олександра Пушкіна. Знання про багатьох російських і радянських імперських діячів є важливими, але переосмислення ще важливіше, бо саме присутність у топоніміці,загалом публічному просторі діячів СРСР і російської імперії століттями викорінювали справді  видатних талановитих людей з нашого українського пантеону. Якщо коротко, то вони, роісіяни посідають місця українців.

 Є проблема - топоніміка Полтави нічим не відрізняється від міст держави-окупанта, скажімо Рязяні чи Волгограда. Тож, сподіваюся нас усіх об’єднує тут прагнення вирішити цю проблему. Назви вулиць, площ, провулків, які звеличують, увіковічують, пропагують або символізують державу-окупанта або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, події, її діячів та державну тоталітарну політику та практику мають піти у небуття. Важливо не плутати поширення історичних знань і увічнення пам’яті: історична правда, наукові дослідження, в тому числі й про російських діячів – це важливо,втім пора увічнювати пам'ять видатних українців-борців за незалежність, Героїв російсько-української війни, особистостей, які зробили величезний внесок у розвиток культури, освіти, науки.