Як виховані окупанти,кати Бучі і Маріуполя?Про вулиці Лєрмонтова і його описи групових згвалтувань

У Полтаві ніяк не увічнено цілу плеяду українських письменників "Розстріляного відродження", також шістдесятників. На топонімічній мапі обласного центру не знайшлося місця знаковому поету Василеві Стусу-Тарасу Шевченку 20 століття. Зате назви вулиць сповнені російськими діячами культури, науки, освіти. І цим топоніміка Полтави нічим не відрізняється від російських міст, скажімо Разяні чи Волгограда. Це робилося для того, щоб плекати в українцях комплекс меншевартості.

Серед масиву колоніальних російських імперських назв топонімів є і вулиця Михайла Лєрмонтова. На Полтавщині на честь російського трубадура Лєрмонтова нарахував 37 вулиць. Ось так масштабно возвеличили на Полтавщині  засновника російського спецназу, який оспівує групове згвалтування і просто "велікіго руского пісатєля".

Лєрмонтов був юнкером і написав агресивну поему "Уланша", в якій описав групове зґвалтування дівчини своїми колегами по службі-солдатами і офіцерами російської імператорської армії.

Дехто каже: пушкін чи лєрмонтов не винні, шо народився путін. Або іноді можна надибати таку думку:  російська літературу наскільки гуманістична, що не може виховувати вбивць і ґвалтівників. Такі російські наративи, які вприскуються у інформпростір України далі сприяють ще одному ворожому мислевірусу: мовляв, ця війна  є  випадковістю.

Але прочитавши поему "Уланша" авторства Лєрмонтова хочеться помитися. А ще текст дає змогу усвідомити не лише моральну прірву у яку поринув Лермонтов.

У поетичній формі Лєрмонтов возвеличував  російські загарбання, у яких він сам і брав участь. Наприклад, у вірші«Измаил-бей» возвеличує імперські загарбання Росії і пропонує черкесам, яких саме поневолювали росіяни, змиритися з цим і стати хоч рабом, але рабом царя Всесвіту:

«Какие степи, горы и моря

Оружию славян сопротивлялись?

 И где веленью русского царя

Измена и вражда не покорялись?

 Смирись, черкес! 

и запад и восток, 

Быть может, скоро твой разделят рок.

 Настанет час— и скажешь сам надменно: 

Пускай я раб, но раб царя вселенной! 

Настанет час— и новый грозный Рим

Украсит Север Августом другим!»

Напрошується думка: начебто, великий гуманізм російської літератури-це лиш пропагандистська брехня російських імперіалістів.