Про Іноземцева, Мороза, соцпартію й проблеми викорінення колабораціонізму
Один із провідних діячів соціалістичної партії на Полтавщині, колишній перший заступник голови Полтавської ОДА Віктор Іноземцев НЕ сяде за грати за статтею «колабораціонізм». Насправді тема глибша, ніж «м’який» вирок. Ця новина підсвітила проблеми загальноукраїнського масштабу.
ПЕРШЕ. Це ще один приклад, коли між доволі пристойним законом (хоча й тут є куди рости: на мою думку, усі, хто звинувачувались у державній зраді, мають бути позбавлені виборчого права) і його виконанням у сенсі вироків - глибока прірва. Такі «вироки» змушують задуматися: а чи не зростає вірогідність, що непокаране зло множитиметься? Адже безкарність, м’якотілість у ставленні до державних зрадників може спонукати нових ватників до нових «подвигів» заради «расєї-матушкі».
А суть справи така. Днями Октябрський райсуд Полтави виніс вирок уродженцю села Льовшино Большесолдатського району Курської області росії Віктору Іноземцеву. У 2006-му він був обраний депутатом Полтавської облради 5-го скликання по списку Соціалістичної партії. Керував цією фракцією у облраді, обласною Федерацією греко-римської боротьби й Полтавським кооперативним коледжем (пішов з посади у вересні 2018 ). На початку 90-х обирався головою Велико-Багачанської райради від соцпартії, а з 2005-го по червень 2006 року обіймав посаду першого заступника голови Полтавської ОДА.
Іноземцев закликав підтримати російських окупантів та співпрацювати з ними: розмови колабораціоністського змісту зафіксовано 3-го березня, коли був у Великій Багачці, також вмовляв підтримати росію знайомих по телефону; 6-го березня правоохоронці провели обшук і знайшли у помешканні Іноземцева 15 патронів калібру 7,62×39мм, 5 мисливських патронів 16 калібру та 2 пістолетних патронів калібру 9 мм P.A. й пропагандистську літературу держави-агресора. Спочатку слушно інкримінували державну зраду (ч. 1 ст. 111 ККУ). Але, але, але…
16 червня укладає із прокурором угоду про визнання винуватості, згідно з якою, замість державної зради, готовий зізнатися у пособництві — усуненні перешкод у вчиненні російськими окупантами умисних дій, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 110 ККУ). Натомість прокурор мав клопотати про призначення умовного покарання. 27 червня цю угоду затвердили у суді, де визнали винним у зберіганні патронів та УВАГА: не державній зраді, а лише у пособництві в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. Як покарання призначили 5 років ув’язнення, від відбування яких… звільнили з іспитовим терміном в 1 рік, також у строк зарахували місяці, які провів під вартою. Ось так посібник російських окупантів відбувся умовним терміном.
ДРУГЕ. Переконаний, що теперішні дії Іноземцева, задокументовані СБУ - не випадковість. Мовляв, бовкнув щось знайомим, з ким не буває. Ні, все не так просто.
І таких як він в Україні тьма-тьмуща. «Раби, підніжки, грязь Москви» (за Тарасом Шевченком) досі не ув’язнені, вільно ходять по українській землі і лише чекають слушного часу, щоб допомогти путінській імперії знищувати українську державність.
Пригадую останню сесію облради п’ятого скликання. Якраз на Україну насувалася темна ніч мороку політичної кремлівської окупації. Ще б пак - Москві вдалося внаслідок численних маніпуляцій свідомістю привести до влади свого агента януковича. А міністром освіти посадити ще одного -табачніка. Як депутат облради зачитую проєкт звернення із засудженням призначення керувати освітньою сферою українофобу. І тут на сесії прогнозовано на його захист стає Іноземцев, виспівуючи панегірики-оди табачніку.
Понад рік працював із Іноземцевим в ОДА у часи президентства Ющенка. Тоді соціаліст Бульба призначив його першим заступником і підпорядкував управління преси і інформації, яке я очолював, теж соціалісту. Протягом року постійні спроби…ліквідувати управління (якраз тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко видала розпорядження про ліквідацію цих структурних підрозділів ОДА попри їх вагу у сфері інформаційної безпеки). І постійні рогатки на державницькому шляху україноцентричності. Не буду обтяжувати масою прикладів. Ось лише один. Моніторинг відділу ЗМІ засвідчив розпалювання міжрелігійної ворожнечі в обласній газеті Московського патріархату. Поінформував Держкомтелерадіо, адміністрацію Президента, зробив офіційний письмовий припис щодо порушення законодавства. І тут на захист московських попів стає… перший заступник голови ОДА. «Алєжка, што ти завьолся с етімі церковнікамі». Так, російською. Так, саме нею він зазвичай спілкувався попри тодішній статус держслужбовця. Тож мене ніяк не здивувало, що після ухвалення Томосу про автокефалію дехто вже «не словом, а ділом» виступив проти переходу громад Великобагачанської громади з Московського патріархату до канонічної ПЦУ.
ТРЕТЄ. Такі «вироки» викликають скепсис щодо важливих рішень РНБО на чолі з Олексієм Даніловим, законів ВР й відповідних рішень судів щодо заборони проросійських партій, зокрема й соціалістичної. Ну, заборонили. Ну, є рішення суду. І що далі? Адже конкретні активісти – вже не як юридичні особи, а фізичні - цих численних «п’ятих колон» Кремля діють в інтересах держави-агресора. І у цьому випадку бачимо, що діють безкарно!
За десять днів до повномасштабного вторгнення росії низку новиннєвих вітчизняних сайтів облетіла новина із заголовками на кшталт «політичний пенсіонер Мороз опинився на дивані у Лукашенка».
Зустріч багаторічного керівника соцпартії Мороза з проросійським диктатором Білорусі відбулася 14 лютого. Ця подія тоді не стала топ-новиною. І дарма. Зважте, КОЛИ відбувалася зустріч. Ми з вами не знаємо які інструкції з розбудови/розконсервації проросійської колабораціоністської мережі отримав Мороз. І чи взагалі отримував? Зате знаємо, що Мороз у 1994–1998 та 2006–2007 роках працював головою ВР і мав доступ до державної таємниці. Ми не знаємо, яку інформацію за кілька днів до обстрілів України з білоруської території повіз ексочільник парламенту посібнику путіна, білоруському диктатору. Зате знаємо, що та зустріч стала спробою димової завіси для українського суспільства напередодні вторгнення. Недарма ж на зустрічі з Морозом Лукашенко вчергове збрехав, мовляв, все ОК. Не треба готуватися, нападу не буде. За повідомленням інтернет-видання «Главком»: «поточні навчання не загрожують Україні. Самопроголошений очільник Білорусі зазначив, що після їх завершення він разом із президентом Росії ухвалить рішення про виведення російського військового контингенту з території Білорусі».
Отож, на справу соратника Мороза, соціаліста Іноземцева дивитися через провінційні великобагачанські окуляри ніяк не можна.