Пам’ятники і вулиці на честь російсько-комуністичного військового злочинця Ватутіна

Пам’ятник російсько-комуністичному військовому злочинцю Ніколаю Ватутіну у Полтаві ( на світлині) встановили на вулиці Ватутіна за ініціативи й за вказівкою міського голови Полтави Олександра Мамая ще в часи, коли той належав до партії регіонів і активно підтримував проросійський режим януковича.

Довідково: 

У 1920 р. вступив до Червоної армії. Член ВКП(б) з 1921 р. З 1922 р. командир взводу, потім на командних і штабних посадах. Служив заступником начальника і начальником штабу Київського військового округу. У 1920-21 роках Ватутін придушував український визвольний рух за незалежність України, воював проти загонів Армії УНР на Полтавщині. У 1939 році брав участь у військовій операції  з вторгнення СССР в Польщу, за що отримав Орден Леніна. 

З 1940 р. начальник Оперативного управління та заступник начальника Генштабу РСЧА. Під час 2 світової війни начальник штабу Північно-Західного фронту, заступник начальника Генштабу. З 1942 р. – командувач військами Воронезького, Південно-Західного і 1-го Українського фронтів . 

Важливо знати про його злочини у 1943 році, під час 2 світової війни. Форсування Дніпра і штурм німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва). Радянське комуністичне «геніальне» командування тоді вирішило завалити німців трупами українців. Тільки на одному цьому плацдармі Ватутін поклав у землю десятки тисяч українців.   З огляду на це тодішній командувач Центрального фронту, генерал армії К. Рокосовський сказав на військовій раді: «Це не війна, а геноцид народу». Він спробував через кур’єра сповістити про це Й. Сталіна, але Ватутін заборонив посланцеві повідомляти про це в Генштаб. 

Жахливим  злочином проти українського народу Ватутіна та інших командирів  Червоної армії є те, що на “звільненій” від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї, навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети. Німецькі кулеметники весь час розстрілювали неозброєних людей в цивільному, але на місце одних вбитих, йшли шеренги нових. Це той злочин проти українців, за який персонально відповідальний генерал Ніколай Ватутін. 

Як бачимо, цей російський  окупант використовував солдат української національності як гарматне м’ясо; згідно з дослідженнями доктора історичних наук В. Сергійчука, Ватутін «кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки, особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м’ясу такі генерали як Ватутін вигравали битви». 

На Волині 29 лютого 1944 року червоний російський кат отримав кульове поранення від українських партизанів з УПА і через невдале лікування помер.

До речі, пам"ятник Ватутіну також стоїть у селі Ціпки Краснолуцької громади Миргородського району. Цікаво, що село Ціпки дало Україні славетну родину Чижевських. А яким боком цей росіянин до Ціпок сказати не можу.

Символи комуністичного режиму активно застосовувалися протягом усіх років російсько-української війни, починаючи з  2014 року! Як? Для штучної дестабілізації обстановки в Україні, для виправдання анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Для  збройної агресії та окупації Російською Федерацією частини Донецької та Луганської областей, у межах яких незаконні збройні формування, що їх створила, підтримує та фінансує Російська Федерація, захопили органи державної влади України та місцевого самоврядування, створили окупаційну адміністрацію, позбавивши населення права на демократичне врядування, унеможливили дію Конституції України та законодавства України в цих районах, запровадили квазісудові та позасудові розправи, утримують заручників та застосовують до них катування й нелюдське поводження. Диктатор держави-терориста Владімір путін у телевізійних виступах 22 і 24 лютого ц.р. про оголошення так званої «спеціальної воєнної операції в Україні», а насправді чергового витка російсько-української війни (повномасштабного окупаційного вторгнення) висловив низку негативних, провокаційних пропагандистських тез про процес декомунізації в Україні.

Тож, офіційно звернувся з цього приводу до начальника Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна. Також до міського голови Полтави Мамая О. (без ілюзій) та повторно до Краснолуцького сільського голови Віктора Романенка. Суть звернення проста: ні пам’ятників, ні вулиць на честь російсько-комуністичного злочинця у Полтавській області не повинно бути.