Розмір тексту

Бережуть російські впливи? Влада Полтави порушує ст.41 мовного Закону

Використання російськомовних слів чи коренів у назвах географічних та топонімічних об'єктів в Україні є порушенням законодавства.Про це йдеться у Рекомендаціях Уповноваженого із захисту державної мови  Тараса Креміня.

"Збройна агресія російської федерації проти України актуалізувала необхідність якнайшвидшого подолання наслідків російського імперського минулого та тривалого лінгвоциду Росії проти української мови (зросійщення), одним з проявів якого є закорінення у назвах географічних об‘єктів та об‘єктів топоніміки населених пунктів російськомовних слів", – підкреслив Тарас Кремінь.

У законі про українську мову передбачено, що назви об'єктів топоніміки населених пунктів мають бути державною мовою. А саме: географічні назви; сквери; бульвари; вулиці; провулки; узвози; проїзди; проспекти; площі; майдани; набережні; мости та інші об’єкти.

Цитую дослівно законодавчі норми. Статтею 41. «Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки» Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено таке: 

1. Географічні назви, а також назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів виконуються державною мовою; 

2. Назви об’єктів топоніміки не перекладаються іншими мовами, а передаються в офіційних документах, засобах масової інформації, картографічних, довідкових, енциклопедичних, навчальних та інших виданнях за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою.

А що у Полтаві? Що міська влада, очрлювана мамаєм? Анічогосінько! Закон зневажено. Міська влада береже російські впливи як зіницю ока? Як казала безсмертна тьотя Мотя із "Мини Мазайла" класика "Розстріляного Відродження" Миколи Куліша : "прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной." Комісія з питань найменування та перейменування елементів міського середовища та інфраструктури, увічнення пам’яті осіб та подій не роглядала ці питання попри те, що мовний закон Верховна Рада схвалила ще у 2019 році.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Полтавська міська влада досі не перейменувала топоніми з назвами, в яких російські слова механічно «перекладено» на український лад:

- вулицю «Уютна» на вул. Затишна;

- пров. Бумажний на пров Паперовий;

- вулицю Опитна на вул. Дослідна;

- пров. Рельсовий на пров. Рейковий;

- вулицю Янтарна на вул. Бурштинова.

Ось таке коїться у місті, яке народило зачинателя української літературної мови, автора безсмертної "Енеїди" Івана Котляревського.

Полтава - це нині мирне місто, де, попри українофобські владні витівки, на відміну від міст окупованих інша ситуація. А от у тимчасово загарбаних  російськими військами селах і містах  Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей, а донедавна (під час окупації ) й у окремих містечках Чернігівської   та Сумської областей росіяни вбивали і катували вчителів української мови, бібліотекарів, україноцетричних громадских активістів. За даними ГРУ Мінборони окупанти повсюдно вилучали і вилучають , а потім спалюють україномовні книги. У Херсонській області переслідування за мовною ознакою та утиски української мови є регулярними.

Але навіть ці обурливі факти для декого досі не аргумент. Передчуваю галасування окремих мудрагелів : "ще не на часі!", "є питання встократ важливіші", "зараз головне - Перемога!, а не мова", "ви раскаливаєтє общєство"  та ін. Однак, мушу нагадати аксіоми, про які говорю все свідоме життя, принаймні останні 30 років так точно.

«Нації вмирають не від інфаркту. Спершу їм відбирає мову», - ця крилата фраза  належить  видатній українській письменниці Ліні Костенко. Це фактор безпеки. Без української мови не може бути України. Недарма протягом століть російський імперіалізм вбивав українську мову.

Ця війна -за ідентичність. Виконання обіцянки путіна на окупованих територіях про так звану "денацифікацію"  вияскравлює звіриний оскал саме російського імеперіалізму, прагнення вбити національне "я" українців, бажання знищити все, що означає поняття "національна ідентичність". Власне, це і є реальна мета чергової війни росії проти України. 

Отож, хотілося б, аби міський голова Полтави Мамай та його заступниця з гуманітарних питань пані Тарашевська дослухалися до Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя. 

На його думку "мотивів скоєння російськими окупантами масових воєнних злочинів та геноциду проти українців сьогодні, як і впродовж багатьох століть, є ненависть до всього українського, будь-яких проявів національної самобутності та національної свідомості. Українська мова, як головна ознака української ідентичності, важливий чинник українського націєтворення завжди була для російських імперців однією з перших цілей для знищення, ключовим об’єктом політики лінгвоциду. Тотальна, багатовікова, кривава заборона мови в публічній сфері передбачала знищення нашої нації

Рішенням Конституційного Суду “мовне питання” визначено одним із головних політичних інструментів геополітичної експансії російської федерації в сучасних умовах. Недавні публічні заяви ворожих політиків та їхніх пропагандистів про “денацифікацію”, “дебандеризацію”, “деукраїнізацію”, “деєвропеїзацію”, що визріли на фоні масових звірств російської армії в Маріуполі, Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, - чергове тому свідчення. 

Саме тому КСУ ствердно наголосив, що “загроза українській мові рівносильно є загрозою національній безпеці України… Захист державної мови є легітимною метою, для досягнення якої використовуються засоби, що є найбільш раціональними для конкретної ситуації”.

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

442
Останні публікації:

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему