Жирік здох, але російський імперіалізм живий
А жирік таки здох!!!! Яка "сумна" новина!!! Тепер, як і очікувалося, багато хто кричить: от якби і путін ще здох! Це все зрозуміло. Так, але трохи не так! Що робити з 83 % росіян, які згідно з даними "Левада-центру" підтримують війну на знищення української нації?
Після сотень років боротьби України за виживання з імперією зла досі чимало цілком не дурних українців вважають, що от подохне путін і імперія зла, країна диких кривавих ведмедів раптом стане країною зайчиків і білочок, такою пухнастою-пухнастою, білою-білою. Помре путін, і тоді й війну припинять, і Крим віддадуть....
Зрозумійте нарешті: ключова біда-це захворювання росіян на страшну суспільну хворобу під назвою "російський імперіалізм"! «Щоб загарбать, із собою взять у домовину». Ці поетичні рядки Тараса Шевченка гарно пояснюють суть кількастолітньої загарбницької політики московитів та нищення ними поневолених народів і культур цих народів.
Йдеться про тривалий історичний проміжок. Російський народ вже давно захворів на оцю страшну суспільну хворобу експансіонізму, нестримного прагнення захоплювати чужі території, інші народи. Ця хвороба почала пронизувати весь їх народ з давніх-давен - з часів Московського улусу Золотої орди. Сучасні росіяни- це нащадки Чингісхана, або як писав російський поет Олександр Блок «…монголи ми, с раскосимі і жаднимі ачамі. Для вас века, для нас єдіний час. Ми, как послушниє холопи, дєржалі щіт мєж двух враждєбных рас». От тоді і з’явився цей вірус загарбництва! Потім у період Московського царства ця хвороба нестримно прогресувала. І захоплення московським царем Іваном Грозним столиці Татарстану Астрахані-далеко не єдиний факт. Звісно, зацементувалася ця хвороба і стала вже невід’ємною частиною національного «я» у більшості рускіх людей - від простого ванюши в руской дєрєвнє до імператорів і імператриць у Санкт-Петербурзі якраз з середини 18 ст.. Саме тоді, через кілька десятиліть після трагічної для Гетьманщини - України Полтавської битви на європейських картах замість географічного поняття «Московське царство» з’явилася назва «Російська імперія». Звіриний оскал російського імперіалізму в СССР або «імперії зла» за влучним висловом Рональда Рейгана - то окрема тема. Не маємо права забути й кривавий злочин останнього кремлівського комуністичного імператора Горбачова: 13 січня 1991 року під час масових виступів за незалежність Литви у Вільнюсі танки СРСР атакували Литовський центр телерадіомовлення та Вільнюську телевежу, тоді російські звірі вбили невинних захисників литовської незалежності. Жодних ілюзій не може й щодо єльцинської Росії. Нагадаю, що саме Єльцин розв'язав першу загарбницьку війну проти волелюбної Ічкерії на чолі із Джохаром Дудаєвим.
Імперія жиріновського-путіна зростала на цьому отруйному історичному грунті.
Отож, голови (цар Олексій, цар Петро перший, лєнін, сталін, брєжнєв, горбачов, єльцин, жиріновскій, путін і т.д) російського імперіалізму - не важливі. Приміром, якщо помре путін, прийде який-небудь директор ФСБ Бортніков. Тобто зміниться голова у тіла звіра, а сам звір, саме тіло буде незмінним.
Сподіваюсь, настануть часи коли цивілізований світ лікуватиме російський народ від вірусу загарбництва. Попереду денаціфікація і делімітаризація росіян.
