23.11.2012 | 16:46

Підсумки цьогорічних парламентських виборів: помірний оптимізм

19 грудня розпочне роботу новий парламент України. Позаду виснажлива виборча кампанія. Нині у політологічно-експертному середовищі активно обговорюються результати виборів. Звучать різні оцінки. А серед багатьох (не всіх, звісно) пересічних виборців знову запанував песимізм. «Голосували за опозицію, так шо з того - все одно та банда і далі заправлятиме, більшість у них», - іноді приблизно такі фрази можна почути у транспорті чи деінде. Цей допис у моєму блозі - спроба додати оптимістичних кольорів до похмуро-осінньої політичної барви, адже парламентські вибори вияскравили й цілу низку оптимістичних тенденцій.

Опозиція перемогла по багатомандатному округу

         Цифри, офіційно оприлюднені ЦВК говорять самі за себе і є достатньо переконливими. Об’єднана опозиція «Батьківщина» (ОО), «Свобода» і УДАР набрали в  сумі набагато більше, ніж біло-блакитні. Співвідношення не може не радувати: 51 % ОО, Свободи і УДАРу до 30 % у ПР. Навіть якщо до ПР доплюсувати  13 комуністичних відсотків,  все одно розрив становить сім відсотків. Тобто очевидною є перевага України української, України, яка прагне до цивілізації і європейських стандартів.

          Зрозуміло, що якби вибори проходили за пропорційною системою, згідно з попереднім законом, то опозиційні сили мали б змогу сформувати свою більшість у Верховній Раді. Передчуваю закид : та ж опозиція також голосувала за той неоднозначний закон! Мені легко відповідати на це. По-перше, не вся опозиція: наприклад, Олесь Доній, полтавець Микола Кульчинський, партгрупа «За Україну!», зокрема й В’ячеслав Кириленко, Ксенія Ляпіна, Іван Стойко та ін. не підтримали «мажоритарщину». По-друге, впевнений, що спільне з ПР голосування опозиціонерів за зміну виборчої моделі було великою помилкою. У нас  ще й близько немає тієї політичної культури, яка панує у США чи Великій Британії, де діє мажоритарна система. До того ж, в  сучасній Україні більшість громадян олігархи довели до стану зубожіння. Бідні люди  ладні хоч на виборах отримати подачку від владних корупціонерів, які, наче мухи на мед, злітатимуться на одномандатні округи. Така ганьба триватиме ,доки в Україні не буде 50 відсотків середнього класу заможних людей, котрі з презирством ставитимуться до підкупу на виборах і завдяки своєму соціальному статусу матимуть  імунітет до  подібної передвиборчої корупції.

Влада ще рік тому бачила, що пахне смаленим, і тому "протягла" виборчий закон, яким введно змішану мажоритарно-пропорційну систему. Завдяки такому "фінту" Янукович сформує більшість, але вже зараз очевидно, що це буде піррова перемога.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D1%80%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0  Отож, одне із ключових завдань, яке нині стоїть перед опозицією - виправити свою помилку й домогтися схвалення нового закону, який має запровадити пропорційну систему із відкритими списками. Зрештою, це обіцянка, дана  під час  президентської кампанії   Віктором  Януковичем. При  політичній волі з боку влади і опозиції  реформування виборчого законодавства є цілком ймовірним , тим паче, що серйозні інтелектуальні напрацювання вже є. Наївні європейці навіть повірили у обіцянку Януковича, оскільки ЄС ще два роки тому виділив 2 мільйони євро на розробку відповідного виборчого кодексу, такий проект розроблено вітчизняними та європейськими фахівцями.   

Доволі успішно виступила об’єднана опозиція, і це не зважаючи на ув’язнення Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, на зливу чорного піару на державних телеканалах, на терор, влаштований владою щодо спонсорів та  рядових активістів. 25,5% - непоганий результат. Головні складові успіху такі. Безумовно, спрацював ефект об’єднання восьми партій («Батьківщини», «Фронту Змін», «За Україну!», Руху та ін. ) в одну силу. Під час  багатьох публічних «круглих столів»  чітко  сформульовано відповідь на запитання «чого ми хочемо?» та «що ми зробимо?» через ключові положення  програми, зокрема в частині реформування освіти, медицини, гуманітарної сфери.  Якісна телерадіореклама, просте, зрозуміле гасло «Ми їх зупинимо!», біл-бордова і медійні кампанії показали виборцям, що вагалися, справжню злодійську суть олігархічного режиму.

До речі, за даними ЦВК вдома голосувало 5 % українських громадян (раптом захворіли, бідняги, якраз 28 жовтняJ))). Можливо, саме тут, як кажуть, «собака заритий», може, саме тут варто шукати причини відставання ОО від ПР у чотири з половиною відсотки?

Приємно здивував пристойний результат «Свободи». Голоси за націоналістів - це адекватна відповідь патріотичних українців на владну політику  українофобії. Це голоси проти руйнування Табачником єдиного україномовного освітнього простору, проти  нахабної русифікації, апофеозом якої став маразматичний «закон» (ставлю у лапки, бо приймався той антиконстуційний псевдозаконодавчий «шедевр» з грубими порушеннями регламенту ВР) Ківалова-Колєсніченка, це протест проти  обридливих політичних візитів Патріарха Московського Кіріла задля пропаганди «руского міра», це несприйняття мільйонами українців підлої політики нищення національної пам’яті. Зрештою, це голоси «за» концепцію національної держави, як це й передбачено Конституцією.

Оптимізму додає те, що сумарний результат опозиції за пропорційною системою засвідчує дуже великі шанси перемогти Януковича. До речі, сайт ЦВК зафіксував ще одну гарну тенденцію: порівняно з виборами 2007 р. за ПР у 2012 р. проголосувало на два мільйони менше, зокрема в Донецькій і Луганській областях на півмільйона менше! Якщо така динаміка збережеться, то  нашому «проФФесору» не допоможуть навіть наймасштабніші фальсифікації! Опозиція впевнено може дивитися у майбутнє, але без рожевих окулярів, адже  на найближчі два з половиною роки стоять серйозні виклики. У 2015 році перемога не забариться, але для цього треба зберегти і примножити нинішню популярність, поглибити об’єднавчі процеси, не допустити розколу у  своєму середовищі (а те, що влада робитиме все можливе і неможливе, застосовуючи весь арсенал спецслужб та ін., аби посіяти неприязнь між провідними опозиційним колонами - тут і до ворожки не ходіть), унеможливити  «тушкування», вести постійний щирий і зрозумілий діалог зі своїми виборцями.

«Чортова дюжина»

     Маю на увазі результат голосування за КПУ. Аж 13 %  «совків» - ця цифра ще буде предметом окремого допису у наступному блозі. Запитань немало: чи можна КПУ вважати лівою партією? Чи  є КПУ комуністичною по суті, а чи тільки по назві? Можливо, таке волевиявлення - це рецидиви, що тягнуться ще з часів  імперії зла – СССР? Не виключаю, що дехто може  сприйняти слово «совок»   як образу. Відтак  цитую «Вікіпедію». «Совок — це людина, котра оцінює інших людей, явища та оточуючий світ, користуючись незмінною системою міфів, привнесеною із Радянського Союзу. Вона вірить у ці міфи, як у релігійну доктрину. «Совок» має заповіді, але не Божі, а радянські, і з їх допомогою вимірює все навколо себе. «Совок», навіть коли має у руках історичну чи документальну правду у вигляді фактів, все одно буде їх заперечувати, вважаючи, що його усталені міфи вищі за правду життя».

Полтавщина послала біло-голубих у нокдаун

Саме так, використовуючи боксерську термінологію, можна підсумувати вибір мешканців нашого славного козацького краю. Судіть самі. Факт номер 1. Об’єднана опозиція «Батьківщина» впевнено посіла перше місце, набравши 30,14%: це означає, що кожен другий виборець області проголосував «за»! Сумарно  ОО, «УДАР», «Свободу» на Полтавщині підтримали 58% проти 21 % за Партію регіонів! Полтавщина не впала у летаргічний сон, як це здавалося після останніх президентських і місцевих виборів. Адже це край, що входив колись до Гетьманщини, край, де ряд міст мали Магдебургзьке право, край, який дав Україні і світові Івана Котляревського, Панаса Мирного, Олену Пчілку, патріарха Мстислава, Симона Петлюру, край, котрий породив чимало селянських отаманів, які зі зброєю в руках давали відкоша російсько-більшовицьким зайдам. Центральна Україна прокидається, і не виключено, що знову, вже у 2015 році, саме голоси центральноукраїнських областей стануть тим визначальним  осиковим кілком  у серце остогидлого прокремлівського режиму. Факт номер 2. «Гречка» спрацювала не всюди. І це додає оптимізму. Олігарх –регіонал, олійний магнат, мільярдер Андрій Вєрєвський зазіхнув на п’ять округів області, але на трьох отримав відкоша. Як не задобрювали ГО «Наш дім-Полтава» та «Моя Полтавщина» полтавців гречкою, тушонкою, безкоштовними екскурсіями до Харкова, але вони, сякі-такі, «невдячні» послали «благодійників» на три веселі букви, масово підтримавши опозиційних кандидатів – Тараса Кутового, Сергія Капліна, Юрія Бублика. «В наших широтах за свободовцев не голосуют», - так відгукувались про  перспективи останнього не лише  політики з владного табору, таку фразу чув і від відомого УДАРівця-екс-кандидата до ВР. Що ж, виборці розставили все на свої місця.

Банкрутство ідей «руского міра» 

Двадцять один рік незалежності дається взнаки. Українське суспільство стало набагато зрілішим і патріотичнішим. Партії , що відверто зафіксували в своїх програмах приєднання України до «єдіной і нєдєлімой Росії», партії, що взагалі не визнають українців як націю зазнали нищівного фіаско. «Русь Єдина», «Рускій блок», «Народно-трудовий союз» сумарно не набрали навіть піввітсотка. Цікаво, що на відміну від виборів до ВР у 2007р. Партія політики Путіна цьогоріч  взагалі не брала участь, не дожила, напевне, почила в Бозі…

Вибір столиці

Опозиція перемогла у ВСІХ тринадцяти столичних округах! І це попри мільйони доларів, вкинутих владними кандидатами у технологію підкупу. Якщо на Полтавщині «гречка» спрацювала у двох округах, то в Києві - в жодному! Що ж до пропорційної складової, то тут взагалі вражаюча ситуація - Об’єднана опозиція - 30,96%, УДАР - 17,32%. «Свобода» набрала набагато більше (17,32%), ніж  ПР. Остання ганебно фінішувала з 12 відсотками. Висновки напрошуються самі собою: у Києві біло-блакитний звір конає в муках, досвід багатьох країн засвідчує, що програш владою столиці означає, рано чи пізно, поразку в масштабах усієї країни.  Креативно відгукнувся на результати виборів у столиці постійний учасник передачі каналу ТВі  «Вечір з Миколою Княжицьким» http://tv.tvi.ua/program/vechir-z-mykoloju-knjazhytskym.html , гумористичний гурт «Веселий песець». Хлопці дотепно переробили відому пісню «Як тебе не любити, Києве,мій!». Відео можна переглянути тут https://www.youtube.com/watch?v=RJORzKScdVA

ПР остаточно укріпила за собою імідж «підрахуїв»

28 жовтня все пройшло тихо-мирно. Міжнародні спостерігачі заявили, що вибори в Україні пройшли без значних порушень, опозиція підтвердила дані паралельного підрахунку з даними екзит-полів. Начебто, все гаразд. Аж раптом у ПР з’ясували, що попри шалений адмінресурс не те що конституційної, а й переконливої (це якщо без КПУ) більшості-то немає!  Не допомогло й одностайне «голосування» психічно хворих й ув’язнених, котрих змусили кидати бюлетені за ПР.  І  пішло-поїхало! На тринадцяти округах розгорнулася справжнісінька фальсифікаторська вакханалія. Погрози вбивством членам ОВК , викрадення чиновниками ОДА бюлетенів, проставляння у бюлетенях кількох галочок, щоб зробити їх недійсними, використання «ручних», куплених суддів, які, позичивши в Сірка очі, відміняли результати голосування саме на тих дільницях, де перемагали опозиціонери, ну і «Беркут», який бив протестантів і силоміць забирав виборчу документацію, що підтверджувала перемогу народних кандидатів. Дійшло до того, що ОВК і ЦВК не визнали перемогу навіть тих кандидатів, які випереджали  своїх найближчих конкурентів з відривом у 10 чи 12 тисяч голосів! Все це відбувалося на очах у всієї країни - слава Богу, ще не цілком зліквідована свобода преси. ПР навіть не наблизилася до рівня європейської політичної культури і нагадує неандертальця з дубинкою. Вдало висловився відомий блогер Роман Шрайк: «у нормальних країнах поведінка політиків представлена як шахова партія, у нас одноходівки, це як пес, що бачить кусок м’яса, хапає його і все, яка тут комбінація? Оці округи - ті самі шматки м’яса для голодного пса, влада інстинктивно до них ставиться: можна вкрасти - вкрадемо». І сміх, і гріх! Демонструвати у 21 столітті простий як двері підхід «сила є - розуму не треба» -означає виглядіти жалюгідно не лише в очах світової спільноти (між іншим, негативна реакція Заходу, зокрема очільників ЄС, США, НАТО на шабаш регіоналів не забарилася), але й в очах мільйонів співвітчизників. Життя , зокрема, помаранчеві події, так нічому й не навчили ПР: як були фальсифікаторами-«підрахуями», так ними й лишилися.

        Водночас опозиції вдалося домогтися повторних виборів у п’яти округах. Та найоптимістичніше те, що переважна більшість українців перестали боятися владу. Вона може викликати огиду чи сміх, а от страх  зник. Отже, не за горами нові перемоги.

Олег Пустовгар,

голова обласної організації партії «За Україну!»

Про автора
Олег Пустовгар
Член Правління Полтавського обласного об'єднання товариства "Просвіта" ім.Тараса Шевченка
Олег Пустовгар
154
Останні публікації