Розмір тексту

Героїчна сага "Тарас Бульба" у Полтавському театрі

Цьогорічний театральний сезон Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М.В. Гоголя відкрив ще 24 серпня героїчною сагою «Тарас Бульба» за історичною повістю Миколи Гоголя. Святкування 30-річниці відновлення незалежності було насичене цілою низкою заходів, тож тоді не встиг відвідати. Оце нарешті у неділю, 19 вересня переглянув прем'єру. 

Добре, що автори п'єси не пішли [хибним шляхом російського комуніста і режисера Володимира Бортка, який ще у 2009 році створив художній фільм у класично-імперській парадигмі. Адже, на відміну від Бортка, полтавцями було взято за основу справжній, нецензурований варіант твору Миколи Гоголя.

У своїй статті журналістка Лідія Віценя цитує письменника Василя Шкляра, котрий переклав повість із російської:

«Більшість українських читачів навіть не підозрюють, що вони ніколи не читали справжнього «Тараса Бульбу». Річ у тім, що цей шедевр Миколи Гоголя вперше побачив світ 1835 року в його збірці «Миргород», але, як ми знаємо, не кожен шедевр задовольняє офіційну критику. Занадто українською видалася ця повість великоросам-бєлінським, і вони почали домагатися, аби Гоголь її спотворив на їхній копил. А саме – «усіліл общєрускій ідейний смисл». І ось 1842 року в другому томі його «Сочинений» раптом з’явився новий варіант «Тараса Бульби». Твір побільшав на три розділи, деякі його фрагменти, зокрема батальні сцени, набули ширшої деталізації, зазнала змін і кінцівка повісті. Та водночас серед тих доповнень з’явилися свавільні вкраплення «общєруского ідейного смисла», які, пам’ятаю, зачіпали за живе навіть мою ще школярську гордість. Ну, не міг я зрозуміти, чому це наші козаки помирають за «рускую землю», а щирий козарлюга Бульба, згоряючи в лядськім вогні, пророкує: «Уже и теперь чуют дальние и близкие народы: подымается из Русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!..». Таких чужорідних наголошень у першотворі не було. Але імперська критика, втішно потираючи долоньками – «Ай да Гоголь, ай да сукин сын!», – канонізувала саме цей варіант і занесла його до реєстру класичної російської літератури. Ось так і мандрує від видання до видання (вже понад півтора сторіччя!) глашатай московського самодержавства Тарас Бульба, який поклав свою буйну голову за «рускую землю»…Ще два роки тому справжнього «Бульби» в Україні не можна було знайти вдень зі свічкою, і, щоб видати його, нарешті, в перекладі нашою мовою, оригінал довелося розшукувати в Санкт-Петербурзі. Знайшли, переклали і видали. І що? Ніхто, навіть жоден із тих чудних патріотів, що вважають Гоголя українським письменником, ані писнув. Мудріші ревнителі «общєруского ідейного смисла» також затямили, що найліпша антиреклама – мовчання…Але хто зовсім не зміг стримати своїх емоцій, то це наш любий дипломат Віктор Черномирдін. У журналі «Стиль и дом» російський посол на запитання про секрети дипломатії раптом вибухнув тирадою: «К примеру, попробует молодой человек, учащийся почитать недавно изданный здесь, в Украине, перевод повести «Тарас Бульба» на украинский язык. И что он прочтет? В зтом «переводе» выброшенны все упоминания Руси… И он будет думать, что так Гоголь написал. А Николай Васильєвич этого не писал. Не мог писать! Вот такие «дипломатические» переводы – это уже подлость». Та залишмо на сумлінні Віктора Степановича те, що міг чи не міг Микола Васильович, а разом з тим пробачимо йому і «підлість» перекладача. Посол же хотів як краще… Головне, що Гоголь не спалив свого першого «Тараса Бульбу», як це він зробив, приміром, із другим томом «Мертвих душ». У першому варіанті повісті він навіть самого Бульбу не спалив у лядськім вогні. Але то вже інша розмова…».

Виконавці головних ролей у виставі: Тарас Бульба – заслужений артист України Олександр Любченко, Остап – Тарас Краюха, Андрій – Олександр Бородавка, мати – заслужена артистка України Катерина Філатова, Кошовий – Сергій Озерянко, Кирдяга – народний артист України Василь Голуб, козак Могила – заслужений артист України Богдан Чернявський, воєвода – Володимир Філатов, панночка – Юліана Романова, козак Шило – заслужений артист України Володимир Морус, старий козак – заслужений артист України Олег Шеремет.

Отже, раджу відвідати.

Про автора

Олег Пустовгар

Олег Пустовгар

Регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області

269
Останні публікації:
}

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему