Гадяцька вишиванка – у Нацпереліку елементів нематеріальної культурної спадщини

Ідея подати матеріали до Національного переліку зародилася у 2019 році. Тоді, за словами начальниці відділу культури і туризму Гадяцької міськради Лариси Труш, Департамент культури і туризму облдержадміністрації дав завдання кожному (на той час району) знайти перлину свого краю.

“Про гадяцьку сорочку на той час мало чули. Більш відомий гадяцький куліш, оскільки наш край має славні традиції козацьких часів. Але відома майстриня Наталія Свиридюк запропонувала нам зібрати матеріали саме про вишивку, підказала цей напрямок”, – розповідає Лариса Труш.

Разом з іншими краєзнавцями, майстрами й місцевими жителями пані Лариса почала збирати матеріали про вишивку. 

“Почали пошукову роботу, вивчати, звідки коріння цієї вишивки, відкрили цілий пласт нашого гадяцького роду. Чому лише в Гадячі була така вишивка? Блакитні нитки продавались на базарах Гадяча євреями, які через свої торгові зв’язки імпортували їх з Індії. Наш край до Другої світової війни на 40% був заселений євреями. Колір “індиго” був недоступний через фарбування натуральними барвниками, фарбник був достатньо коштовний, адже не вирощувався в Україні. А отримати такий колір за допомогою європейських фарбників було неможливо”, – говорить Лариса Труш.

У місцевих жителів залишилося не так багато сорочок, оскільки їх скуповували приватні колекціонери. Але, за словами пані Лариси, їм вдалося зібрати достатньо матеріалів, щоб подати гадяцьку сорочку спочатку до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Це зробили у 2020-му.

“У серпні 2019 року я побувала у Звягелі Житомирської області, на фестивалі “Лесині джерела”. Мені подарували альбом Олени Пчілки, там я повністю побачила схеми гадяцької сорочки, тобто, рід Драгоманових шив і мав такі вишиванки. Дізналася, що у Канаді у приватній колекції є вишита Оленою Пчілкою гадяцька сорочка. Тоді я відчула таке піднесення, потім ми знайшли в районі носіїв елементу та сорочки. Кожен виріб досліджували, дізнавалися його історію, і в 2020-му році вдалося реалізувати наш першу мрію”, – каже Лариса Труш.

Після того, як гадяцька сорочка отримала статус елементу нематеріальної культурної спадщини області, ініціативна група продовжила роботу.

“Ми зрозуміли, що не в усіх населених пунктах Гадяцького району шили сорочку, територіально це більше села Лютенька, Тепле, Плішивець, Сари. У мого колеги, директора будинку культури, було багато сорочок у колекції. Зрозуміли, що маємо запас нашого рідного спадку, щоб влаштовувати виставки”, – розповідає начальниця відділу культури і туризму Гадяцької міськради Лариса Труш.

У січні 2023 року розпочався новий етап – вирішили подати документи, щоб гадяцька сорочка потрапила до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

“Ми побачили, що маємо достатньо сил і відповідаємо тим вимогам, які поставило Міністерство культури та інформаційної політики. Побачили, що є минуле, але є і майбутнє. Проводили майстер-класи, організовували засідання і передали документи. Гадяцька сорочка – наш бренд, наша візитівка, тепер можемо брати участь і в грантах. У задумах провести фестиваль “Сорочка кольору неба” – це робоча назва, але вона нам дуже подобається, бо блакитне небо – мирне, світле. Така сорочка – символ миру і спокою, нашого роду”, – говорить про майбутнє Лариса Труш.

Нагадаємо, що у квітні 2023 року Мінкульт направив досьє трьох елементів для включення до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Серед них і решетилівська вишивка "білим по білому".