Чому недостатньо бути просто релігійною людиною?

Про молитву митаря та фарисея

У Божому Слові Лука розповідає про двох людей, які прийшли до храму помолитися.

Один з них — митар. Це, напевно, найгірший член стародавнього ізраїльського світу, — сучасний податківець, який працював на окупанта — Римську імперію. Митники збирали податок з людей і в державну казну мали здати фіксовану суму. Все, що отримали зверху, залишалося їм. Таких митарів вважали зрадниками національної ідеї і релігійної ідентичності.

Фарисей служив найкращим прикладом релігійного чоловіка. Це світоч, людина вчена та досить порядна. На таких рівнялися, вони добре знали Святе Писання.

Але у ці двоє людей по-різному молилися.

Митар та фарисей (джерело — firtka.if.ua)

Цитую: «Фарисей, ставши спереду, молився так: "Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю".

А митар стояв віддалік. Він не смів навіть очей звести до неба; але, б’ючи себе в груди, говорив: "Боже, будь милостивий до мене, грішного!"»

Чому фарисей, дотичний до храму, Святого Писання, який мав гарне релігійне виховання, молився так?

Чотири запитання про сповідь, які варто задавати собі

Якось мене запитав один високопосадовець, бачачи як розпалася одна родина: «Чому так відбувається? Вони з одного релігійного середовища, разом ходять до храму, слухають одні й ті ж проповіді». Відповідь проста. Людина може бути релігійною, але не духовною. Релігійною людина вже народжується. Навіть атеїст має поняття про Бога.

Стародавній історик Плутарх, коли їздив і дивився на різні народи, міг не знайти у людей суспільної організації, законів, буття. Але там завжди можна було відшукати місце, де приносять жертву богам.

У чому полягає релігійність? Церква говорить, що потрібно хоча б раз на рік у Великий Піст піти до сповіді. Інша людина скаже, що варто часто ходити до сповіді — хоча б раз на місяць. Але ми повинні себе запитувати: «Чому я йду до сповіді?».

Коли я став священиком, поїхав на велику парафію, де було багато молоді, кілька служб на день, храм наповнений, люди стоять на вулиці. Але часто приходили такі, які розказували, що у них поганий зять, теща, які є гріхи у чужих людей. Коли запитуєшся, а чи маєте якісь гріхи, то кажуть: «Ні, у мене все добре — не вкрав, не вбив». Тому варто собі ставити запитання:

• Чому йду до сповіді?
• Чи я людина релігійна, чи хочу зробити крок у напрямку духовного навернення?
• Чи хочу сповідувати зовнішні обряди, бо так вчить Закон?
• Чи в тому бачу глибший підтекст, що міняє і мене, і світ? 

Що робити з нашими мінусами?

Релігійна людина, коли настає проблема, може вирішити її в нехристиянський спосіб. Але щоб ніхто не дізнався, інакше буде соромно.

Що є головним джерелом нашого духовного життя? Свідомість. Доки людина не почне себе запитувати: «Для чого? Чому я це роблю? Що це вирішує у моєму особистому житті?».

Людина може бути релігійною все життя. Але наше завдання — з релігійності перейти на стежку справжнього духовного життя. Навіть коли помиляємося, розуміти, що можемо відновитися і стати на добрий шлях. Наші мінуси потрібно перетворювати в плюси.

Що від нас чекає Господь?

Пригадую, як мені розповідали історію про екзарха Донецько-Харківського Владики Степана. Коли до нього приходила людина, яка хотіла стати священиком, він запитував: «Чи ти служив в армії? Чи вмієш грати на гармошці?». Здебільшого кандидати відповідали «ні». Тоді Владика казав: «У тебе уже два мінуси».

Владика Степан (джерело — preobrazhennja.org.ua)

І от я прийшов до Владики. Він поставив ці питання і сказав свою звичну відповідь. А я відповів: «Знаєте, Владико, мінус на мінус дає плюс». Навіть наші недоліки можна перетворити на сильні позитивні сторони.

На низ скотитися легко. Але щоб підніматися вгору, варто багато працювати. Навіть щоб залишатися на певному рівні і не спадати вниз, потрібно прикладати зусилля.

Господь чекає на нашу щиру молитву і відкрите життя, яке ми співставлятимемо з Божим Словом. Навіть ті речі, які здаються неможливі, можемо зробити з Його поміччю, якщо довірятимемо. Господь чекає на наш розвиток у духовності.