Конституції України – 25: які реалії Основного Закону країни
Конституція України, як і основні закони інших держав, закріплює найважливіші політико-правові принципи, які відіграють важливу роль у визначенні напрямків розвитку суспільства і держави.
З моменту прийняття 28 червня 1996 року Конституції України розпочався новий відлік усіх процесів державного і суспільного значення. Адже в її основу були покладені загальні світові ідеї конституціоналізму з урахуванням національного досвіду. Конституція України, як і основні закони інших держав, закріплює найважливіші політико-правові принципи, які відіграють важливу роль у визначенні напрямків розвитку суспільства і держави.
Ідеться перш за все про принципи конституційного ладу, які визначають не тільки демократичний напрям національної правової системи України на сучасному трансформаційному етапі її розвитку: пріоритет прав людини, народовладдя, верховенство права, розподіл влад, гарантування місцевого самоврядування тощо. Тим самим вітчизняна правова система була зорієнтована на кардинальні позитивні зміни. Це стало вагомим чинником визнання Основного Закону України одним з кращих конституційних актів на теренах сучасної Європи.
Конституція України є фундаментальним нормативно-правовим актом, який спрямовує розвиток усієї правової системи держави. Однак, з прийняттям Основного Закону конституційний процес в Україні не завершився, навпаки, він характеризується позитивною динамікою. Так, слід зазначити про останні реформи, що передусім ґрунтуються на конституційних засадах. Це реформа правосуддя 2016 року, суттєве реформування конституційно-правового статусу Конституційного Суду України, інституту депутатської недоторканності. На часі завершення реформи децентралізації і внесення відповідних змін в Основний Закон України.
Разом з позитивними тенденціями слід констатувати, що за двадцять п’ять років існування Конституції України багато закріплених у ній положень так і не вдалося втілити в життя. Загальновідомо, що право тільки тоді виконує своє соціальне призначення, коли його норми одержують практичне втілення у суспільних відносинах, поведінці конкретних осіб, тобто тоді, коли воно реалізуються. Тобто, проблемою сучасної української дійсності залишається забезпечення ефективної реалізації конституційних норм.
При цьому важливо, щоб Конституція України у суспільній свідомості розглядалась як цінність, як документ, покликаний створювати передумови для забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Адже демократичною, соціальною та правовою може визнаватись лише така держава, діяльність якої заснована на верховенстві права, законності, гарантуванні прав і свобод людини та взаємній відповідальності держави і особи.
