Пропонуємо реальні законодавчі механізми для працевлаштування учасників бойових дій

Що передбачається нашою законодавчою ініціативою? Законопроєкт №13180 "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння працевлаштуванню учасників бойових дій та забезпечення їх економічної самостійності" містить наступні положення: 

• для роботодавців з чисельністю працівників понад 8 осіб встановлюється обов'язкова квота щодо працевлаштування учасників бойових дій. Це - 5% від кількості штатних працівників (на час воєнного стану - 2%). По факту - кожен роботодавець зі штатом понад 8 осіб повинен працевлаштувати хоча б одного учасника бойових дій;
• протягом 6 місяців роботодавцю за працевлаштування учасника бойових дій за направленням центру зайнятості компенсуються 50% витрат на оплату праці;
• до 1 січня 2028 року встановлюється ЄСВ для учасника бойових дій на рівні мінімального страхового внеску. Це працює аналогічно з резидентами “Дія Сіті”;
• пріоритетність надання державної допомоги для учасників бойових дій при здійсненні підприємницької діяльності, особливо - в сільському господарстві;
• за невиконання квоти на працевлаштування ветеранів передбачено штраф за кожного непрацевлаштованого у двократному розмірі “мінімалки”.

Важливо те, що у квоту враховуються ті працівники підприємств, які були мобілізовані і за якими зберігається робоче місце.

На жаль, чинне законодавство не регулює питання працевлаштування ветеранів, а забезпечує гарантії лише у випадках, коли військовослужбовець отримує інвалідність. Проте обмежуватись лише цим недостатньо, особливо у країні, яка воює, і де кількість ветеранів уже перевищує 1 млн осіб, а в майбутньому зростатиме ще більше.

Тож, по суті, наш законопроєкт запроваджує гарантії для працевлаштування ветеранів війни, аналогічні до тих, що передбачені для осіб з інвалідністю. Адже механізм, запроваджений ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», вже ефективно показав себе на практиці.

Сподіваємось, що цей законопроєкт отримає підтримку серед колег-парламентарів та в уряді, що дозволить якнайшвидше втілити його норми в життя. Це питання вимагає комплексного підходу на законодавчому рівні і відкладати його вирішення “на потім” вже просто неможливо!