Кадри вирішують все?
Так як я і обіцяв, і так як просить громадськість Полтавщини, та вже й не тільки Полтавщини, хочу викласти своє бачення кадрової політики Удовіченка Олександра Васильовича, голови Полтавської ОДА, або, як він любить себе називати, губернатора Полтавської області. Хочу нагадати деяким негострим, що губернатор – це вища посадова особа області, штату, провінції, яку ОБИРАЄ НАРОД. Як в цивілізованих країнах США, Китаї, та як було донедавна, і в нас. Обраний губернатор, звичайно, на голову вищий будь-якого призначенця тому, що за ним стоїть його виборець – НАРОД. Але обраний губернатор більш незалежний, навіть перед Києвом. Тому і зникла ця норма про виборність губернаторів з наших законів. Згідно закону, у голів обласних адміністрацій повноважень майже немає ніяких. Просто здійснює загальний нагляд та загальне керівництво. Акцентую на слові «загальне». В повноваженнях так званих губернаторів областей немає, наприклад, права чи обов’язків викликати до себе на наради ту ж міліцію, прокуратуру, СБУ, суди, та давати їм якісь вказівки, вимагати звітності, давати рекомендації. Так само і щодо санітарної, ветеринарної, карантинної, природоохоронної, фінансової інспекцій, державного архітектурно-будівельного контролю, інспекції по контролю за цінами, інспекції по стандартам, антимонопольної служби тощо. Проте, всі ці служби періодично збираються або самим головою ОДА, або його шістьома заступниками, і таки ж отримують рекомендації та вказівки.
Наскільки професійно? Ну, ви ж читали «професійні вказівки» Удовіченка правоохоронним органам, зокрема начальнику УМВС в Полтавській області Федосову. Виникає питання, чому ніхто з них не встане на нараді та не скаже, що не хоче слухати цю «негострість»? Мовляв, «я не ваш підлеглий, а ви взагалі нічого не розумієте в моїй службі!» Після чого встав та гордо покинув приміщення. Чому такого ніколи не було? Є таке слово «погодження». Жоден з чиновників (керівників) не може бути призначеним на посаду без так званого погодження з головою ОДА. Тобто, кожен претендент на посаду повинен зайти до голови ОДА, «помуркотіти» та запевнити в особистій відданості йому. Злі язики поговорюють, що даний акт «мурликання» супроводжується актом передачі енної суми вічно зелених купюр. Та по-друге, часто, а в Полтавській області дуже часто, на керівну посаду з ініціативи ОДА висувається людина з явно компрометуючими діяннями, і мета одна – цей чи ця ніколи не огризнеться, ніколи на демарші не піде тому що не тільки рило, а, навіть, хвіст та копита в пуху.
Ось тільки два приклади, при тому не найяскравіші, кадрових досягнень Саші Удовіченка за останній час. І не треба мені розповідати, що кадрові та конкурсні комісії прийняли такі рішення. Удовіченко добре знав від мене та від інших про факти, які просто зобов’язаний був перевірити та не допустити таких призначень.
Начальник відділення в Полтавській області Антимонопольного комітету Оніщенко Володимир Михайлович подав на конкурсну комісію два дипломи – Луганського Міжнародного Всесвітнього супер-пупер-університету та Полтавського кооперативного Університету.
Ректор першого університету відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за віртуальний університет та видачу фальшивих дипломів. А ректор Полтавського Кооперативного Університету Нестуля, отримавши від Оніщенка так званий Луганський диплом (підроблений), знаючи історію в Луганську, і тому, можливо, не зробив перевірки на справжність диплому, прийняв заяву від Володимира Оніщенка на отримання другої вищої освіти. Але й тут Нестуля злукавив і через рік замість того, щоб вчитися два роки, видає Оніщенку Володимиру другий диплом про вищу освіту.
Освіта Оніщенка – писав я губернатору – «рубщик м’яса». Де філейка, де грудинка, де ошийок – тут він розбирається, базара немає. Я зараз можу виставити десяток парубків з Лубенського м’ясокомбінату, які до цього часу щиро вдячні своєму наставнику Оніщенку Володимиру, який розповідав, що ковбасу краще виносити на спині, вирізку в халявах чобіт, печінку під руками, а копчені язики, я вибачаюся, в матні. Проте і «Кар’єра Никодима Дизми» Болеслава Пруса і «Фінансист»відпочивають порівняно з кар’єрою сурового хлопця з обвалювального цеху Володимира Оніщеннка. Кинувши м’ясокомбінат, він заснував фірму «Лубни-Агроторгсервіс» та ще десять фірм, в назвах яких були обов’язково присутні назви «АГРО» або «ТОРГ». Одна з них оголосила про початок страхової діяльності та про виплату трьохсот відсотків річних. Це, мабуть, була одна з перших пірамід. Кажуть, що сам Мавроді приїжджав та знайомився зі схемою облапошення народу. Тоді Оніщенко заробив свій перший мільйон доларів, а громадяни міста та району в мить стали жебраками. Після даної оборудки Вовка Оніщенко вирішив зайнятися сільським господарством. Умовив селян Назарівки та Шершнівки передати йому в оренду земельні паї, але відразу ж «гавкнули» майнові паї – вирізався скот, вирізався метал, незрозуміло куди поділися величезні врожаї, тому як селяни отримували на паї мізер. Коли ситуація стала революційною, Володька збагрив земельні паї селян агрофірмі «Нафком». Кажуть, за дуже-дуже велике «спасибі» з багатьма нулями. В крайньому разі, громадськість Лубенщини відзначила, що Оніщенко та його син почали їздити на найкрутіших автомобілях в Полтавській області. Після цього жорстока доля закидає Володю Оніщенка виконавчим директором Оріхівського цукрового заводу, і тут завод пожалів, що з’явився на цей світ. Але найбільше пошкодував про це призначення власник заводу Міхайлевіч, який довірливо надав право фінансового підпису шустрому рубщику м’ясця та знавцю філейки. Загадковим чином з заводу безслідно пропало рівно тисяча тон цукру. Володя повірив якійсь фірмі, а та в свою чергу виявилась фіктивною. Тобто Володя тут ні при чому. Це так він пояснив Міхайлевічу. Той не повірив, та кажуть, що піджопниками вигнав прониру Оніщенка з Оріхівки. Я все це писав до прокуратури, а прокуратура порушила відносно Оніщенка більше п’ятнадцяти кримінальних справ, але після мурликання Вовки Оніщенка з прокурорами чарівним чином припинялися. Тоді я звернувся до вищої посадової особи області Удовіченка Олександра, який тоді був чи то головою ОДА, чи то головою обласної ради, я вже точно не пам’ятаю. І ви знаєте, мій лист, який я передав з рук в руки Удовіченку, таки подіяв. Відбулася зустріч між Удовіченком та Оніщенком, після чого Оніщенко миттєво вступає до Партії регіонів, потім очолює її районну організацію, потім продає всі маєтки в Лубнах та Лубенському районі та переїжджає в Полтаву. По рекомендації Удовіченка його обирають членом полтавського бюро та першим заступником Удовіченка як голови партії. Підкреслюю – це після того, як Удовіченко дізнався про «трудові подвиги» Оніщенка та про його ОСВІТУ. Враховуючи думку Лубенців про Оніщенка, я вже не кажу про думку Назарівчан та Шершнівчан, таку кар’єру рубщика м’яса з Лубен в Партії регіонів можна розцінювати як пряму диверсію Удовіченка проти Партії регіонів. Ну а викрутаси з дипломом, про що я йому особисто повідомляв, є нічим іншим як злочином, а крім того, не додає авторитету Партії регіонів України. Спасибі, що в нас є некорумпована структура СБУ, яка за моїм письмовим повідомленням з даного приводу відкрила кримінальне провадження. Так що є всі надії сподіватися, що вслід за луганським «ректором» в «Карпатиліспром» поїде за державний кошт рубати смереки і Володя Оніщенко. Тим більше, що до сокири йому не звикати. А поки що він улюблений заступник Удовіченка Саші по партії і ділиться з ним своїм багатим досвідом.
Чим закінчиться кримінальна справа відносно Оніщенка, я повідомлю окремо.
Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів Полтавської області очолює Конотоп Наталка. Правду скажу: очолює вона з переривами – то посидить в Полтавському СІЗО, то знов очолює, то знову посидить, то знову очолює. Кримінальна справа порушена за декілька фактів отримання хабарів. Є речові докази, є ряд керівників (поважні й шановані люди), які розповідають, як Наталка вимагала та брала хабарі. Знаючи про те, що Наталка добре вміє брати хабарі, мабуть, Удовіченко вирішив, що вона – цінний кадр. Тому що Полтавська ОДА жодного разу не поставила питання про негайне звільнення з посади Конотоп Наталки. Вона ходить на наради до «губернатора» одна з перших, добряче вітає з усіма святами, тому, вважає Удовіченко, вона просто незамінна.
Чи не здається вам, читачі, що щоб наблизитись до Удовіченка та отримати керівні посади, потрібно вчинити декілька злочинів та стати дуже багатою людиною? А потім, звичайно, цілувати та цілувати нашого Удовіченка (Брежнєв та Хонеккер відпочивають), та розповідати, який він розумний та працьовитий.
Допрацювався він до того, що в Полтаві (в місті, де триста тисяч населення) при Саші-губернаторі виявили хлопчика-Мауглі, який жив в собачій будці, і який отримував тепло та їжу тільки від Сірка. І наступне: весь світ облетіла дика звістка, що на Україні, і якраз в Полтавській області, апробували на дітях ліки та вакцини зарубіжних фірм без належної сертифікації з метою перевірки на піддослідних Полтавських дітях. Звичайно, були виступи чиновників, що, мовляв це неправда. Проте, за ці два місяці від тієї страшної звістки я говорив з десятками тисяч людей, і абсолютно всі вірять, що таке було. За мільйонні бариші в лапи полтавських чиновників… А знаєте, чого не було? Аргументованої відповіді колегії Полтавської ОДА.
Тому наступна стаття «дедушка Саша Удовіченко та діти». Ну, пам’ятаєте про «дєдушку Леніна та діток»? Їх батьків, білогвардійську сволоту, він дав вказівку розстріляти, а їхніх діточок чайком, гарячим-гарячим. Тим більше, як доповідають з місць, в деяких садочках в очікуванні Удовіченка уже змушують вчити ось цей перелицьований пріснопам’ятний віршик:
Я маленькая девочка,
Я в школу не хожу.
Удовіченка я не відела,
Но я его люблю.
Василь Коряк
