Бідний Трихна, якого, насправді, нікому не жаль

У 2005–2010 роках він працював юрисконсультом у ТОВ «Інтер-Агро» (власником і керівником цього крупного сільгосппідприємства був Олександр Мамай). Ставши мером, останній забрав Трихну, якому не виповнилося ще й 30 років, до себе – заступником, з присвоєнням 5 рангу посадової особи місцевого самоврядування у межах 3 категорії посад.

Кар’єра стрімка, як для сільського хлопця, котрий не мав до того жодного досвіду державної служби, а вищу юридичну освіту здобував у далеко не найкращих, для цього фаху, ВНЗ: спершу у Відкритому міжнародному  університеті розвитку людини «Україна», потім 2 роки довчався у Київському університеті туризму, економіки і права, де й отримав диплом спеціаліста.

Пропрацювавши заступником міського голови без кількох днів 3 роки, Трихна був звільнений – за угодою сторін. Останнім часом обіймав посаду директора приватного підприємства «Рента-сервіс».

Судитимуть Трихну за двома статтями Кримінального кодексу України: ст. 369, ч. 3, тобто за намагання дати хабара судді Ларисі Гольник заради винесення нею потрібної міському голові, обвинуваченому в корупційному діянні, постанови (закриття справи за строками давності без встановлення факту винуватості Олександра Мамая), а також за ст. 376, ч. 1, що означає втручанні в будь-якій формі в діяльність судді з метою добитися винесення неправосудного рішення.

За перший злочин передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років з можливістю конфіскації майна. За другий – штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років, або до 6 місяців арешту.

Так, по-людськи Трихну жаль. Боявся він «вляпатися» – те й трапилося.

Однак вибір у Дмитра невеликий.

Він може, як і на досудовому слідстві, відмовлятися давати свідчення і все заперечувати. Цілком імовірно, що до цього його підштовхують подільники, Мамай та Ковжога. Трихні, певно, обіцяли, що допоможуть із захистом, що отримає він умовне покарання, або мінімальний термін ув’язнення, що про його родину, поки він сидітиме, подбають і підтримають фінансово.

Або ж Дмитро збагне, нарешті, що став розмінною фігурою. І ним, неначе пішаком на шаховій дошці, з легкістю пожертвують такі цинічні діячі, як Мамай та Ковжога. Не випадково тільки він один, із трьох фігурантів кримінального провадження, опинився зараз на лаві підсудних – обласна прокуратура, вигороджуючи градоначальника та фахівця з розвалювання справ Ковжогу, повинна була хоча б когось притягнути до відповідальності. Інакше її ангажованість стала б надто очевидною.

Не настільки важливим, як з’ясувалося, є Трихна для Мамая, тим більше після проваленої місії щодо підкупу судді. А після відсидки значення Трихни як спритника з виконання специфічних доручень узагалі зійде нанівець. Кому він, «спалений», буде потрібен?

Дмитрові варто задуматися про власну долю. Мамай виявився не всесильним, та й гроші, на щастя, далеко не все вирішують у цьому світі. Не вдалося ж мерові на досудовому слідстві, попри всі зусилля, закрити справу навіть щодо себе.

Перебіг подій у міській раді засвідчує, що у Федоровича кількість власних проблем тільки зростатиме – у геометричній прогресії.

То чи варто Трихні сидіти заради Мамая? Викреслювати зі свого молодого життя кілька років, проведених у місцях, як то кажуть, не настільки віддалених?

Чи він спроможеться-таки стати господарем власної долі й зуміє самостійно подбати про себе, дружину, дітей? Тим, що залишиться з ними. Дітям потрібен батько, надто – малолітнім.

У ході слідства Дмитра Трихну офіційно інформували, що на всіх стадіях кримінального провадження підозрюваний має право примиритися з потерпілим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та КПК України випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Цей шанс іще не втрачено.

Достатньо тільки щиро розповісти суду, як все було. Чиї вказівки він виконував.

А інакше Дмитро повинен чітко розуміти – навіть, якщо вдасться «порішати» на місцевому рівні, його чекатиме і апеляційний суд, і касаційна інстанція. Прокуратура може виявитися поблажливою, як у корупційній справі Мамая, прикритій Решетилівським судом, однак позицію потерпілої нікому не вдасться змінити.

Лариса Гольник, вочевидь, змушена буде домагатися для безталанного Трихни найсуворішого покарання. Не допоможуть і хитрощі Дмитра з квартирою. Побоюючись конфіскації, наступного дня після повідомлення йому підозри у злочині він подарував свою оселю дружині.

Вина Мамая теж доводиться – Трихна це знає, бо наговорив під час зустрічей із суддею більш ніж достатньо. Його зізнання дозволять підштовхнути обласну прокуратуру, керовану Сергієм Поповим, до активніших дій.

Осудження Трихни за пропозицію судді хабара окреслить перспективи ще одного кримінального провадження, за ч. 2 ст. 383 КК – завідомо неправдиве повідомлення прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину.

Певно ж Дмитро не забув, як, діючи в інтересах Мамая, він оббріхував на допиті Ларису Гольник. Між тим, зазначені дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, караються обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

Бідолашний Трихна у суді дуже нервує, свідченням чого є його безглузда поведінка під час останнього засідання.

***

Лариса Гольник не збирається підігрувати прокуратурі й приховувати роль Олександра Мамая у вчиненому проти неї злочині. Вона неодмінно зверне увагу суду на ті неспростовні докази участі полтавського градоначальника у намаганні підкупу судді, котрі прокурор області Попов воліє не помічати. Бо всупереч вимогам Закону ніяк не наважиться висунути Мамаєві обвинувачення!

Наступне засідання відбудеться 5 січня о 14:00, в Київському районному суді м. Полтави. Якщо суд вирішить розпочати слухання з показань потерпілої, представникам ЗМІ та громадськості буде цікаво.