Чи відповість сервітуйована падчерка Мамая за підробку документів?
Оскарживши постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 8 травня 2014 року про визнання її винною у вчиненні корупційного діяння, Ірина Климко надала апеляційній інстанції кілька документів, які мали підтвердити, що вона повідомила депутатів Полтавської міської ради про конфлікт інтересів. Отже, є чистою перед законом.
Адже саме за це й притягали до відповідальності саму підприємницю-депутатку та її вітчима-мера.
Виникає запитання, чому, маючи на руках такий козир, який нібито неспростовно доводить його невинуватість, Мамай продовжує уникати зустрічі з правосуддям? Потрапивши ж до суду примусово чи під загрозою приводу, посилається не на ці документальні свідчення, а ставить під сумнів свій родинний зв’язок із падчеркою, вимагає перевірити повноваження співробітника УБОЗу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, чи наводить якісь інші, не менш дивні, аргументи?
Відповідь на це запитання – проста, як двері. Документи, надані Іриною Климко Апеляційному суду Полтавської області, підроблені.
14 травня 2013 року Климко І.Г., як фізична особа – підприємець, її депутатство при цьому не вказувалось, звернулася до Полтавської міської ради із проханням оформити з нею договори особистого строкового сервітуту на низку земельних ділянок. Написана від руки заява тоді ж була зареєстрована у виконкомі міськради (вх. № 02/02-27/1/4653). При цьому клопотання депутатки не містило й натяків на будь-який конфлікт інтересів.
Допитана Октябрським райсудом падчерка градоначальника визнала, що не повідомляла сесії Полтавської міської ради про конфлікт інтересів.
Депутати міської ради О.Козуб, Л.Шайдур та інші свідки, попереджені про відповідальність за неправдиві свідчення, показали, що перед сесією всім депутатам роздавалися проекти рішень разом із додатками (і ні в одному з цих документів про конфлікт інтересів не йшлося), одинадцяте питання порядку денного («Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності») на сесії міської ради голосувалося пакетом (і ніяких заперечень чи зауважень ніхто не висловлював).
Не фігурували жодні заяви про конфлікт інтересів й у протоколі тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 17.05.2013 року. Цей протокол, до речі, складався на підставі прослуховування звукозапису сесії, а тому є повним відображенням ходу розгляду всіх питань.
Як бачимо, провина депутатки Климко І.Г. в приховуванні конфлікту інтересів була доведена в суді повною мірою.
Але на час апеляційного розгляду дивовижним чином з’явилися документи, яких не було ні на момент складання протоколу, ні під час розгляду справи Октябрським районним судом.
Перший з них – заява Климко на ім’я … територіальної громади в особі Полтавської міської ради. Наведу кілька цитат із неї:
«З метою недопущення конфлікту інтересів та у відповідності до приписів ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» повідомляю, що мною подані заяви про надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресами: […]
Вказані правовідносини будуть винесені на розгляд тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання, що має відбутися 17.05.2013 року, під час розгляду проекту рішення «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».
Цікаво, що суть конфлікту інтересів у документі не розкривається, інакше формулюється зміст попереднього прохання, крім того заявниця наперед знає, коли буде розглянуте її клопотання, та як формулюватиметься назва рішення міської ради. На останній абзац прошу звернути особливу увагу – він нам іще трапиться (слово в слово), але вже у викладенні Мамая.
Заяву було нібито подано та зареєстровано 14.05.2013 року (штамп виконкому Полтавської міської ради – вх. № 02/02-67/1/4627). Тобто тоді ж, коли й заяву про договори сервітуту. Однак різниця між вхідними номерами обох документів – вражаюча.
Дивно також, якщо прийняти версію одночасного подання обох клопотань, що першу заяву, більшого обсягу, Климко писала власноруч, а другу набирала на комп’ютері й роздруковувала на принтері.
Другий папір – це доповідь Полтавського міського голови О.Мамая «щодо звернень депутатів Полтавської міської ради» (крім Климко там фігурували й інші особи).
Градоначальник начебто інформував депутатський корпус письмово:
«Доводжу до відома депутатів Полтавської міської ради наступну інформацію.
До органів місцевого самоврядування звернулася ФО-П Климко Ірина Григорівна щодо надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресами: […]
Депутати Полтавської міської ради Климко І.Г., […] звернулися із відповідними заявами на ім’я територіальної громади в Полтавської міської ради згідно з якими повідомляють про вказані обставини у відповідності до приписів ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Вказані правовідносини будуть винесені на розгляд тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання, що має відбутися 17.05.2013 року, під час розгляду проекту рішення «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».
Також повідомляю, що чинним законодавством України не визначено хто є безпосереднім керівником депутатів Полтавської міської ради, оскільки я, як Полтавський міський голова, згідно з статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» очолюю виконавчий комітет Полтавської міської ради, а також виключно та лише головую на пленарних засіданнях сесії Полтавської міської ради.
Хочу зазначити, що окремий проект рішення стосовно надання дозволу на розміщення торговельних павільйонів окремо щодо ФО-П Климко І.Г., […] не виноситься на розгляд сесії Полтавської міської ради».
Звернули увагу на чисельні помилки – явна ознака, що дане «свідчення» невинуватості виготовлялося нашвидкуруч. Абзац, який перекочував із заяви Климко, теж доволі показовий.
Доповідь Мамая О.Ф. датована 17 травня 2013 року, тобто днем сесії.
Документ мав підтвердити виконання міським головою норм Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зокрема ч. 1 ст. 12-1, котра зобов’язує посадових осіб місцевого самоврядування у разі виникнення конфлікту інтересів негайно доповісти про це відповідній раді.
Нарешті довести апеляційному суду, що саме так і було, мав третій папір.
Писала його група депутатів Полтавської міської ради шостого скликання.
Адресували вони своє послання в Апеляційний суд Полтавської області, а крім того Полтавському міському голові Мамаю Олександру Федоровичу та депутату Полтавської міської ради Климко Ірині Григорівні.
Ось його текст (із незначними купюрами). Оцініть самі, як безпорадно, плутано та з багатьма повторами автори (чи автор?) дивовижного документу намагалися вибілити Мамая та Климко:
«З огляду на зміст поширюваних засобами масової інформації відомостей стосовно подій, що відбулися під час проведення тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання стосовно Полтавського міського голови Мамая О.Ф. та депутата Полтавської міської ради шостого скликання Климко І.Г. вважаємо за необхідне повідомити наступне.
На розгляд депутатів Полтавської міської ради шостого скликання під час проведення 17.05.2013 року тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання питання правовідносин стосовно Полтавського міського голови Мамая О.Ф., зокрема, під час прийняття рішення тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» від 17.05.2013 року не виносилось та відповідно жодних рішень Полтавською міською радою не приймалось.
При тому повідомляємо про власну обізнаність, що на розгляд тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання, що відбулася 17.05.2013 року, виносилося питання щодо надання дозволу на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФО-П Климко Ірині Григорівні під час розгляду проекту рішення «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».
[…]
Вказане рішення тридцять першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» від 17.05.2013 року розглядалося в цілому, зокрема, питання правовідносин щодо конкретних суб’єктів вказаного рішення окремо на розгляд сесії не виносилось, окремо рішення Полтавської міської ради по кожному конкретному суб’єкту вказаного рішення не приймалось тому вважаю (тут чомусь група депутатів збилась із множини на однину – І.Г.), що конфлікт інтересів у вказаних правовідносинах відсутній.
Про наявність вказаних обставин нам стало відомо з доповіді Полтавського міського голови Мамая Олександра Федоровича, яку нами отримано станом на 17.05.2013 року».
Документ позначений 30 травня 2014 року (тим самим числом, що й клопотання Климко на ім’я судді Апеляційного суду Полтавської області з проханням залучити усі ці докази до матеріалів справи – «на підтвердження доводів щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення»).
Далі йшли вписані від руки прізвища, ініціали та підписи депутатів Полтавської міської ради – усього 13 осіб (загальний склад ради – 50 членів).
Хто ж ці достойники? Наведу повний перелік – у послідовності документа, із доданням деякої інформації про цих депутатів, запозиченої з сайту міської ради:
Хоменко Володимир Олександрович – приватний підприємець;
Левченко Юрій Анатолійович (у зверненні на захист Климко він значився депутатом, хоча насправді людина з таким ім’ям та по батькові є заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, керуючим справами виконавчого комітету Полтавської міської ради, а депутата з прізвищем Левченко звати Володимир Сергійович, він працює директором ПП «Сирена Ойл»);
Савчук Євген Вікторович – начальник КП «ЦДС МПП» ПМР;
Третяков Дмитро Валентинович – директор КАТП-1628;
Тімошенко Надія Анатоліївна – заступник директора Благодійної асоціації «Світло надії»;
Лисенко Людмила Ігорівна – директор Міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів;
Брінцов Володимир Олексійович – директор модуля ТОВ «Кернел Трейд»;
Бєлашова Ліліана Іванівна – голова правління ВАТ «Полтаваголовпостач»;
Ісаєв Юрій Федорович – приватний підприємець, директор ТОВ «Рекламно-креативне бюро «Просто»;
Климко Ірина Григорівна – голова кредитної спілки «Полтавщина» (високі моральні якості совістливої пані Климко не завадили їй самій підписати цидулу на свій порятунок та ще й самій собі її адресувати);
Шрамко Євгеній Валерійович – заступник директора ТОВ «Агріка-Полтава»;
Голдиш Максим Анатолійович – рід занять не вказаний;
Сахно Григорій Михайлович – генеральний директор ТОВ «Нове відродження».
Ще одна пікантна обставина: всі підписанти були висунуті в депутати від Полтавської міської партійної організації політичної партії «Совість України», при цьому 11 із 13 – члени цієї ж партії (якщо рахувати й Левченка), двоє інших – безпартійні.
Кримінальний кодекс України дозволяє тлумачити всі ці «документи» через призму статті 366. Називається вона «Службове підроблення». Зацікавленим особам – фігурантам справи – варто познайомитися зі змістом даної статті:
1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів –
караються штрафом до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Схоже, полтавський градоначальник і сам зрозумів, у яку халепу його підштовхнули деякі порадники, фабрикуючи «докази» невинуватості. Отож і доводиться Мамаєві заявляти, що він «нічого не знав» про намір падчерки отримати в порядку сервітуту земельні ділянки, як це зробив наш мер 8 липня 2015 року в Решетилівському районному суді.
