«Пропала [в інтересах Сікалова] грамота»

Геннадій Сікалов – не чули про такого?

Запевняю, на виборах (ними діяч давно марить) він про себе нагадає. Подаватиме себе як мецената, підприємця, редактора сайту. Видаватиме й за активіста, патріота, учасника війни.

Переконати в щирості «вишивано-героїчного» образу складно. І не тільки через «пістряве» минуле. Або те, що належний Сікалову інтернет-ресурс «останній бастіон» / bastion.tv заборонений за прокремлівську риторику до кінця війни.

До громадських діячів та журналістів Сікалов причислив себе після перемоги Революції Гідності. Раніше ж цілком комфортно почувався …

у таборі регіоналів

У 2006-му його взяв у помічники нардеп від партії регіонів Микола Лісін, бізнес-партнер небайдужого до надр України Миколи Злочевського, майбутнього міністра та олігарха.

Незабаром потужний регіональний струмінь виніс Сікалова на посаду генерального директора «Полтавнафтогазгеологія», дочірнього підприємства НАК «Надра України».

Кілька разів новоявленого очільника геологів звільняли. З’ясувалося, що при працевлаштуванні він скористався підробленим дипломом про вищу освіту.

Суди, котрі практично завжди виявляють максимальну лояльність до нашого «героя», поновлювали того на керівній посаді.

Знов і знов. Аж поки цілеспрямовані дії керманича не завершилися для підприємства банкрутством і багатомільйонними боргами.

Під час одного зі звільнень сікалові покровителі влаштували тимчасово відлученого від годівниці діяча …заступником начальника облуправління МНС. Із протиправним присвоєнням звання майора внутрішньої служби (невдовзі він був звільнений зі складанням адмінпротоколу про корупцію).

Обіймав бутафорний патріот і посаду радника міністра в уряді Миколи Азарова.

московський шлейф

Підробляти «корочки» та міняти прізвище (доточивши до батьківського Сікало москальське в) змусила буйна молодість.

Під Полтавою, в Божковській виправній колонії № 16, пройшов діяч свої «університети» (у медіа згадуються дипломи – список вражає: 1) Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу, 2) Московського університету міжнародного права, 3) Харківського та 4) Запорізького університетів внутрішніх справ, 5) Полтавського інституту економіки і права).

Крім «відсидки» за рекет буремні 90-ті відзначилися для Сікалова підозрою у вбивстві іншого кримінальника. Під час перестрілки, вчиненої у Полтаві посеред біла дня.

А тоді – втечею до рф. Лікуванням власних ран у госпіталі в Ростові.

Попрацювавши згодом кілька років у Москві, він повертається додому (подейкують – при грошах), закриває кримінальні справи стосовно себе.

Звичне вимагання коштів з фермерів, таксистів і валютників доповнює крадіжками в особливо великих розмірах газового конденсату і нафтової сировини.

Певно, саме цей інтерес до надр, вкупі з навичками рекетира й утаємниченим для загалу російським бекграундом, й оцінили регіонали (соратники іншого колишнього зека – Віктора Януковича, котрий з великою імовірністю з молодості перебував під контролем кгб, трансформованого в путінське фсб).

Що трапилося далі, ви вже знаєте.

«учасник війни»

На запит журналістів військова частина відповіла: Сікалов перебував на службі з 1 квітня 2022 року по 16 листопада 2023-го. Тобто, лише півтора роки з хвостиком.

В/ч має постійне базування на території Миргородської громади.

Сікалов «воював» удома. Зводив рахунки з конкурентами за видобутком піску та іншими «кривдниками». Писав на них заяви про злочини. Подавав позови.

Так, із ненависною для нього суддею-викривачем Ларисою Гольник, Сікалов надумав судитися, через її пост у Фейсбук, написаний ще в березні 2019 року. Аби отримати …«30 шекелей» (у цю суму він оцінив свої честь, гідність, ділову репутацію). Нарікав ще й на завдану дописом «моральну шкоду сім’ї Позивача, зокрема, його дружині, яка тепер постійно скаржиться на негативне відношення до неї оточуючих».

З кінця травня 2022 року Сікалов раз у раз штурмував Premium Fitness Club Vitamin. Що в Полтаві.

Візитеру нагадували про необхідність оплатити новий абонемент. А він «неповажно ставився до персоналу клубу, що виражалось в зухвалому та галасливому поводженні».

Коли надто буйного відвідувача виставили із закладу остаточно, він заходився викликати наряди поліції та продукувати надумані повідомлення про злочини. Використовував для дискредитації власників «Вітаміну» свій віртуальний «бастіон».

Потім, уже через суди, вимагав надання йому повного пакету спа-послуг. Включно з груповими заняттями з аквааеробіки, саунами трьох видів, залом настільного тенісу, сейфами для цінних речей. Плюс 10 персональних тренувань з кваліфікованим інструктором. Упродовж 12 місяців.

У травні 2023 року відлучений від оздоровчих процедур «воїн» придбав престижний і дорогий позашляховик. За 5 тижнів Jeep Wrangler зазнав ушкоджень. Не при виконанні бойового завдання.

ДТП сталася теж у Полтаві.

Тоді Сікалов почав знову ж через суди діставати іншу учасницю зіткнення. Добиваючись накладення арештів на її авто та дві квартири, одна з яких – в історичному центрі Харкова…

«втеча»

Хатнього «тероборонця» не влаштовувало навіть таке житіє. Насичене приватними тяжбами, але не тяготами служби в війську (про реальні бойові дії, взагалі, говорити не доводиться).

Він вирішив звільнитися. Схема – відома: «за сімейними обставинами».

«Герой» завалив Октябрський райсуд Полтави заявами про встановлення факту, що має юридичне значення. Протилежною стороною зазначав Світлану Манжос.

[На переконання ЗМІ, див., зокрема: тут, тут і ось тут, вона – дружина Сікалова. Регулярно це стверджував і «бастіон». Із 2014 року і до 30 серпня 2023-го включно. Витлумачуючи кримінальні провадження та господарські судові спори щодо діяльності ТОВ «НВП «Яциново-Слобідський кар’єр піску» та інших сімейних бізнесів, а також знищення майна, належного дружині Сікалова та самому «редактору», як помсту за «публікацію критичних матеріалів на сторінках його видання».] 

Забігаючи наперед, скажу: Сікалов прохав суд «встановити факт перебування неповнолітньої дитини […] на самостійному вихованні та утриманні її батька». Що «необхідне заявнику для захисту життя та здоров’я доньки та позбавлення можливості її вивезення за межі України».

Перші двоє суддів «бійця» не влаштували. Тож він відкликав заяви (див.: тут і тут).

Персона третьої судді, схоже, задовольнила.

4 серпня 2023  року Наталія Тімошенко ухвалила: провадження відкрити, засідання суду провести за участю заявника та заінтересованої особи через 20 днів.

Проте 24 серпня суддя Тімошенко «раптом» усвідомила, що справа стосується не юридичного факту, а спору про право. Відтак розпорядилася залишити заяву Сікалова без розгляду.

А він як знав! Завбачливо, днем раніше, подав до суду вже позов.

І не простий, а дуже-дуже секретний! Настільки секретний, що інформацію про учасників спору і предмет позову при автоматизованому розподілі справи утаємничили.

Цим дива не завершилися. Розглядати нову ініційовану Сікаловим справу теж випало судді Тімошенко.

В один день «служителька Феміди», закривши провадження за заявою Сікалова, відкрила інше – за його позовом до тієї ж Світлани Манжос.

У справі пані Тімошенко винесла 3 проміжні ухвали і кінцеве рішення – 21 вересня. Жоден із документів неможливо побачити в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Щоразу з’являється застереження:

Поки суддя Тімошенко завершувала процес у справі Сікалов V Манжос, інша сумлінна «октябристка», Ганна Андрієнко, 19 вересня видала судовий наказ.

Ним за заявою Сікалова з боржниці Манжос стягувалися на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Ще й на користь держави – судовий збір.

Чи варто казати, що рішення суду жіночка оскаржувати не стала?

Показовий і такий аспект. Отримавши сікалові заяви, судді, як вимагає Закон, залучали до справ орган опіки та піклування. Тімошенко – також.

Але, розглядаючи позов у справі, де фігурували ті самі учасники, з фактично тотожною причиною спору (точніше – вигаданої суперечки), пані суддя надумала чомусь Закон ігнорувати.

Авжеж, якби Служба у справах дітей подала суду «письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи» (так вимагає Сімейний кодекс України), приховати статус батька (військовослужбовець) було б складно.

І стало б очевидним: перебувати в місцях дислокації свого батальйону територіальної оборони і самостійно виховувати дитину він не міг. Від слова «ніяк»!

Громадянка ж Манжос, яка так завзято «прагнула» вивезти доньку на чужину, покірливо змирилася не тільки зі сплатою аліментів (колишньому?) чоловікові, а й з необхідністю віддати йому дитину.

Апеляційних скарг не подавала.

Рішення судді Тімошенко набрало законної сили 23 жовтня 2023 року.

Вже 16 листопада Сікалов був звільнений зі служби в ЗСУ. Хутко впорався…

дива, між тим, тривали

Нещодавно Вища рада правосуддя вирішила покласти край тій ганьбі, коли судді (траплялося, й цілі суди) масово «обілечували» ухилянтів від військової служби. Наразі за рішенням ВРП, яке можна тільки вітати, систематизують і вивчають усі справи, у яких під час війни матері були позбавлені батьківських прав, визначено місце проживання дитини разом з батьком або встановлено факт самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

З доробку полтавської «Феміди» зацікавила ВРП і справа, розглянута суддею Тімошенко у закритому режимі – за позовом про визначення місця проживання дитини.

Та коли справу витребували на запит члена ВРП, з’ясувалося: вона «втрачена і у суду немає жодної електронної копії з матеріалів, які були подані сторонами».

«це ж було вже!»

Доречно згадати, як у 2017 році Сікалову оголосили підозру в злочині за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України. А саме: у намаганні шахрайським шляхом заволодіти коштами страхової компанії в розмірі 8 мільйонів гривень, для чого використовувалися підроблені медичні документи.

Тоді деякі судді Октябрського райсуду Полтави теж «чудили».

Далі за інших пішла Наталія Тімошенко. Зокрема, винесла ухвалу щодо виключення відомостей про оголошення Сікалову підозри з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Цим вона дуже спантеличила Прокуратуру Полтавської області, котра звернулася до суду з проханням роз’яснити: як можна виконати подібне повеління? Суддя відповіла відмовою.

Знайти ті ухвали Тімошенко в реєстрі судових рішень також було неможливо. Зате підозрюваний публікував на власному сайті їхні фотокопії з величезною радістю.

За скаргою Національної поліції Тімошенко, котра фактично блокувала в інтересах Сікалова досудове розслідування, була навіть притягнута до дисциплінарної відповідальності. Щоправда, тоді до неї ВРП застосувала тільки попередження.

Недавно суддя Тімошенко займалася справою Сікалова / Манжос знову. Відновлювала «втрачене судове провадження».

У фінальній ухвалі від 30 вересня відображені доволі цікаві обставини.

Представник позивача, адвокат Денис Бондарець, стверджує: всі наявні матеріали віддав клієнту – «після набрання законної сили рішенням суду».

Позивач же, тобто Сікалов, повідомив: «Документи, які надавалися в суді при розгляді даної справи в нього відсутні, є лише рішення суду».

Відповідачка поінформувала: для вирішення спору про визначення місця проживання дитини до неї позивався «колишній чоловік». «Про розгляд даної справи їй було відомо, оскільки отримувала судові повістки та рішення суду, яке вона не оскаржувала в апеляційному порядку».

[Дивна поведінка матері. Якщо дійшло до суду, значить була проти проживання дитини з її батьком, навіть з України малолітню доньку нібито прагнула вивезти. Але до наслідків тяжби виявила абсолютну байдужість. То в чому спір полягав?]

Крім того, Сікалов стверджував: засідання в закритому режимі проводили на його прохання. Позаяк «стосувалися питань особистого життя його малолітньої дитини ОСОБА_4 , та особистих сторін його життя та життя його колишньої дружини».

Та з переліку документів, які суд зумів «витягнути» зі службового комп’ютера, слідує, що відкрила провадження у справі суддя Тімошенко 24 серпня. 7 вересня винесла ухвалу про витребування доказів у Державної прикордонної служби України. І тільки 8 вересня сотворила ухвалу «про проведення розгляду цивільної справи у закритому судовому засіданні».

Чому ж усі попередні дії суду відбувались у режимі абсолютної конспірації?

«Розсинхрон» проявився і в іншому.

Сікалов, його адвокат Бондарець (до речі, колишній прокурор) і Манжос усі свої резони виклали у клопотаннях і заявах, що були надіслані на електронну пошту суду 30 вересня.

А «відкрити провадження про відновлення втраченого судового провадження» суддя Тімошенко вирішила ще 3 вересня. У винесеній того дня ухвалі передбачила: засідання провести 10 вересня; учасникам процесу подати всі наявні у них документи і матеріали; копію ухвали направити сторонам у справі.

Чому ж ті троє не відгукнулися вчасно? Що вичікували 20 днів? А тоді раптом «спохватилися», причому одночасно, й виконали ухвалу суду?

Пояснення просте.

Якраз 10 вересня Дисциплінарна палата ВРП підбила попередні висновки щодо поблажливої до ухилянтів судді Тімошенко та кількох її колег. Однак ухвалу палати з аналізом імовірних «гріхів» оприлюднили значно пізніше.

Тож наші «фігуранти» дожидалися публікації цього документу, аби свої пояснення вибудувати відповідно до його змісту. І звісно ж, із суддею їхні дії не узгоджувались. Ага)

Наостанок – кілька штрихів – з подальших походеньок парочки «колишніх».

Восени 2024 року стало відомо про продаж одним із власників концерт-холу «Villa Крокодила» земельної ділянки поблизу кам’янки (вул. Небесної Сотні) у Полтаві за 50 тисяч доларів «Світлані Манжос, дружині підприємця та головного редактора видання «Останній бастіон» Геннадія Сікалова».

Під кінець минулого року на ім’я пані Манжос було оформлено партію «Дія». Невдовзі Сікалов у фейсбуці пафосно сповістив: «Послідую зі справжніми». І тепер розкручує, як уміє, свій комерційно-політичний родинний проєкт.

Гадаю, всі ці фальшиві «справжні» назавжди мають зостатися колишніми.