Як «військовослужбовець» Сікалов воював …за спа-послуги

У попередньому блозі я розповів, як у розпал широкомасштабної війни «військовослужбовець» Сікалов воював – судовим позовом заради 30 шекелей – проти судді Лариса Гольник:

На черзі – розповідь про другу «битву»: з «Вітаміном» за інфрачервону сауну

Готуючись до наскоку на Гольник і переймаючись тим, що його здоров’я «може погіршитися до невиправного стану», «військовик» із батальйону з дислокацією в Миргороді невтомно поліпшував свій фізичний стан. Відвідуючи «Premium Fitness Club Vitamin». У Полтаві.

Дія попередньої клубної карти завершувалась. Із 20 травня 2022 року персонал закладу був змушений «майже щодня» (цитую з рішення суду) нагадувати клієнту про необхідність оплати фітнес-послуг.

Нарешті, 8 червня він придбав за майже 12 тис. грн повну клубну карту. Строком на 12 місяців (80 відвідувань). 13 червня доплатив ще 3,5 тис. грн за 10 персональних тренувань.

Риторичне запитання: чи багато дійсних військовослужбовців у перший рік масштабної війни могли отримувати відпустки додому бодай на кілька днів?

Утім, щось не заладилось із фітнесом у примхливого «бійця». Наскільки можна зрозуміти з Реєстру судових рішень (у зіставленні з публікаціями сікалового сайту), візитер «неповажно ставився до персоналу клубу, що виражалось в зухвалому та галасливому поводженні».

Адміністрація закладу вирішила розірвати відносини з надто буйним гостем. Кошти повернули поштовим переказом.

Та Сікалов продовжував ломитися до клубу (в рішенні суду фігурують дати: 20 травня – 8 червня, 13, 15 червня, 15–18 липня). Вдавав, що не розуміє, від кого надійшов переказ на понад 15 тис. грн. Викликав до закладу поліцію.

Робив заяви про злочини. Викривав «стійке злочинне угрупування, діяльність якого спрямована на підрив економічної безпеки держави, поселення недовіри до органів державної влади».

Публікував на «останньому бастіоні» (назва належного Сікалову сайту) неоковирні «журналістські розслідування», в яких фітнес-клуб перетворювався на бізнес-імперію (застосовувався саме такий термін – і зовсім не фігурально).

Під покровом парламентарів «імперія» попутно незаконно видобувала пісок на 100 млн грн, постачала в 2015-му до рф столярні вироби на 10–15 млн грн, фінансувала тероризм «відмитими» готівковими коштами, не сплачувала податки на 156 млн грн.

А ще підкуповувала правоохоронців. Плата – «безкоштовний білет у майбутній бордель чи готель». Вкупі з рестораном той мав розміститися на добудованих до клубу зверху поверхах і обслуговувати «високопосадовців з НАБУ, ДБР та прокуратури Полтавської області» (злет хворобливої уяви вражає).

Водночас, усупереч неймовірній могутності, клуб дозволяв собі «перетворювати «спа» у свинарник», не ремонтував пошкоджений інвентар, експлуатував несправні тренажери, що загрожувало відвідувачам травмами чи й погибеллю (закономірне запитання: чого ж ти туди настирливо ліз, чоловіче?).

Попутно «бастіон» цькував «Vitamin» як місце тренувань іллі киви (сором’язливо замовчуючи, що таким само завсідником закладу понад 10 років поспіль був і «головний редактор» сайту).

Медіа-атаки супроводжували вірогідні наміри рейдерства. 15 липня на відданого Сікалову «літературного раба» Дениса Перетяку оформили …Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум фітнес-клуб «Вітамін», код ЄДРПОУ 44775146.

На довіру до Перетяки свідчить такий, зокрема, факт: його ж Сікалов як засновник та бенефіціар призначив директором ТОВ «Геоатомексперт». Ця «контора» заснована ще 2004 року, але досі «прописана» у сікаловій квартирі.

За відомою схемою – через рішення слідчих суддів – Сікалов добився внесення до ЄРДР за його «заявами про злочин» завідомо беззмістовних кримінальних проваджень проти власників та персоналу клубу:

• за ч. 4 ст. 190 КК України (заволодіння шляхом обману та зловживання довірою коштами Сікалова та інших клієнтів) – ухвала Октябрського райсуду Полтави від 23 червня;
• за ч. 1 ст. 272, ч. 1 ст. 366 КК України (порушення правил безпеки, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, та службового підроблення документів) – ухвала від 28 жовтня.

На рівні Києва подібні феєричні заяви Сікалов намагався підкріпити «журналістським розслідуваннями». Та на слідчих суддів столиці шизоїдні конструкції злочинів враження не справили.

Ухвалою від 12 жовтня Шевченківський райсуд Києва визначив, що БЕБ цілком правомірно відмовилося розслідувати маячню про ухилення від сплати податків у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 212 КК України).

11 листопада Вищий антикорупційний суд ухвалив, що НАБУ небезпідставно ігнорувало припущення представника ТОВ «Останній Бастіон» про легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великому розмірі організованою групою, до складу якої входили особи, причетні до діяльності клубу «Вітамін» (ч. 3 ст. 209 КК України). А їх нібито покривали шляхом зловживання владою чи службовим становищем колишній нардеп (не Кива) та керівник теруправління НАБУ, раніше – прокурор (ч. 2 ст. 364).

Тоді ж «військовослужбовець» вирішив позиватися до двох ФОПів і ТОВ «Ауріта-Полтава», що забезпечували роботу клубу, ще й у порядку цивільного судочинства. Аби зобов’язати не чинити перешкоди його візитам та стягнути моральну шкоду.

Платити судовий збір діяч не хотів.

1 листопада одна з суддів Октябрського райсуду Полтави ухвалила вважати позовну заяву неподаною та повернула її позивачу.

В іншої судді позов відкликала представниця Сікалова. Матеріали позовної заяви повернуті ухвалою від 27 грудня.

Коли й третя суддя залишила позов без руху та надала час на сплату судового збору, Сікалов змирився. І виклав 10 тис. грн.

23 січня 2023 року провадження в справі було відкрите.

Великий розмір судового збору зумовили претензії позивача.

Сікалов вимагав забезпечити йому 80 відвідувань клубу впродовж року і повний спектр оздоровчих послуг. Включно з басейном, груповими заняттями з аквааеробіки, фінською, римською та інфрачервоною саунами, залом настільного тенісу, сейфами для зберігання цінних речей. Плюс 10 персональних тренувань з кваліфікованим інструктором.

При тому відповідачі сукупно мусили сплатити Сікалову 1 мільйон грн! Чому?

Оцініть нахабство: позивачу завдано моральні страждання, бо «він не міг проводити реабілітаційні заходи, що були ним заплановані … у зв’язку з цим погіршився стан здоров’я, фізичні болі, його емоційний стан … також значно погіршувався … внаслідок того, що упродовж червня-вересня 2022 року він не міг належним чином проводити фізичні реабілітаційні заходи (тренування під наглядом професійного тренера, масажі, термічні процедури та ін.) йому наразі необхідне проведення складної операції, вартість якої кілька десятків тисяч євро».

Як бачимо, і в цьому випадку не тяжкі умови солдатчини підривали здоров’я «бійця». Йому забракло масажів і термічних процедур.

Розгляд справи відбувався за участю позивача, увінчався винесенням рішення – 4 жовтня 2023 року (Сікалов усе ще числився військовослужбовцем). Суд постановив: визнати недійсним повідомлення ФОПом клієнта про припинення договірних відносин. У задоволенні інших вимог – відмовити.

Додатковим рішенням 29 грудня суд розподілив між сторонами витрати. Сікалов мав доплатити державі ще близько 2150 грн судового збору, а ФОП – 1070 грн.

Такий оборот справи не задовольнив уже звільненого з тероборони «учасника війни».

Він пішов до Полтавського апеляційного суду, де на той час на посаді голови «рулив» Сергій Гальонкін (12 вересня 2024 року Вища рада правосуддя вижене продажного мантієносця з суддівських лав за втручання в діяльність інших суддів та позапроцесуальне спілкування зі сторонами процесів – попри безпорадні та вкрай примітивні волання на його захист сікалового «бастіону»).

Подання апеляційної скарги коштувало Сікалову ще 15 тис. грн. Ризикувати цими коштами він не боявся.

Постановою від 10 квітня 2024 року колегія суддів апеляційної інстанції зобов’язала відповідачів виконувати всі договірні зобов’язання перед Сікаловим і не чинити перешкод у вільному доступі до приміщення фітнес-клубу.

Утім, цілковитого тріумфу не сталося. Ділок так і не здобув омріяного мільйона. Лише 5 тис. грн, які відповідачі мали сплатити за моральну шкоду солідарно.

Переглянуте було й рішення щодо судових розходів. Кожен із 3-х відповідачів мусив відшкодувати Сікалову (округлено) по 42 грн, а державі – по 1250 грн. Інші витрати зі сплати судового збору суд відніс за рахунок …держави.

Потім Сікалов забажав, аби з протилежної сторони стягнули його розходи на правничу допомогу – 10 тис. грн. Суд обмежився двома тисячами з кожного «обидника» (сумарно 6 тис. грн).

Наразі відповідачі просять перегляду постанови «апеляційників» у Касаційному цивільному суді, що в складі Верховного Суду.

Наступна розповідь – про «бойового коня» нашого «героя».

Підбитого, та не в битві.

Й проданого – невдовзі після купівлі.