Та історія, яка відбулася у дитячій міській лікарні Полтави, є принципово неприйнятною.
Нещодавно, за моєю ініціативою, депутати Полтавської міської ради виправили історичну несправедливість — наш видатний земляк, автор музики до гімнів Полтави та Полтавщини, композитор Олексій Іванович Чухрай отримав звання «Почесний громадянин міста Полтави».
До кінця грудня Полтавська міська рада має ухвалити бюджет на 2025 рік. Цей документ є ключовим для майбутнього міста, адже він визначає функціонування головних сфер: інфраструктури, освіти, охорони здоров'я, комунального господарства тощо. Однак у громади виникає справедливе питання: чи можна довіряти владі, яка вже не раз демонструвала невпевненість у вирішенні найнагальніших викликів міста?
Ще кілька місяців тому аварійні відключення електроенергії стали справжнім викликом для багатьох мешканців Полтави. Проблема була подвійною: зникало не лише світло, а й вода. Особливо гостро це відчували мешканці багатоповерхівок вище третього поверху, де водопостачання залежить від роботи насосних станцій.
Календарна зима вже настала, а разом із нею й традиційні проблеми, які кожного року турбують полтавців: ожеледиця, мокрий сніг і бурульки на дахах.
Ще влітку, коли почалися тривалі відключення електроенергії, ми всі мали змогу побачити слабкі місця системи. Це був своєрідний "тренувальний сигнал" для влади. Я тоді наголошував, що підготовка до осінньо-зимового періоду — це складний процес, який треба починати завчасно. Однак влада проігнорувала цей виклик і знову обмежилася обіцянками.
Чотири місяці тому, я звертався до міської влади з важливою проблемою — необхідністю очищення ливневої каналізації, щоб уникнути підтоплення Полтави під час дощів. Проблема здається очевидною, однак, осінь пройшла, а міська влада так і не почала діяти. Як результат — знову затоплені вулиці.
Полтава дедалі більше потопає у смітті. Нерегулярне вивезення відходів, переповнені контейнери, брудні вулиці — це лише частина проблем, з якими стикаються мешканці. А коли випадає сніг, ситуація стає справжньою катастрофою.
До мене звертаються батьки й діти. Їх дивує, що в полтавських школах досі не можна розплатитися карткою. Скажімо, за куплену булочку. Тільки готівкою.
Кажуть, обіцяного три роки ждуть. Ремонту серпантину на Червоний Шлях люди чекають уже майже рік. Кінця не видно.