Прошу уточнити історію Щемилівського цегельного заводу ("Керамік")
У південній частині Полтави в ХХ столітті діяли цегельні зводи в кутках: 1) Кулики й Курилівка; 2) Очеретянка: біля пров. Трубних, Депутатського, вул. Сосюри, Калинової; 3) Щемилівка (на ділянці вул. Кагамлика №31....37); 4) На Малій Рудці (по полтавськи - "на Боженка", ділянка вул. Фрунзе №146). Хто пам'ятає про них - прошу відгукнутися.
У 1962 році був створений Полтавський комбінат будматеріалів, який станом на 1964 р. складався із 5-ти окремих підприємств, а з 1966 р. – із 3-х. Дирекція комбінату була за адресою: вул. Кагамлика №37-а.
У 1964 р. цегельний завод №1 (ймовірно, на Очеретянці, колишній завод Є.О. Фон-Беллі) був закритий через зношеність обладнання), а в 1966 р. із комбінату виділений в окреме підприємство Мало-Будищанський цегельний завод (про його історію - окрема мова).
Станом на кінець 1960-х років до складу комбінату входили:
1) Щемилівський завод, 2) цегельний завод №2
які випускали цеглу М-75 (≥90% загального обсягу), та М-100 (≈10%),
та 3) завод «Керамік», який випускав, крім цегли марок М-75 і М-100, керамзит марок М-550 і М-600, керамічні плитки фасадні облицювальні (глазуровані й гладкі) розміром 255х145 мм, блоки будівельні керамзитобетонні М-50 і М-75.
Цегла складала біля ¾ вартості випуску продукції комбінату.
Цегельний завод №2 розташовувався на вул. Фрунзе №146 (тепер – вул. Європейська), в колишньому передмісті Мала Рудка. Ймовірно, до 1920 року це був цегельних завод Н.І.Береки. Кар’єр заводу №2 (на Малій Рудці в просторіччя «на Боженка», або "на Крузі") у 1960-х роках вже був повністю вичерпаний, і на нього завозили суглинки із Щемилівського родовища. На заводі №2 застосовували технологію пластичного формування цегли-сирцю. За неперевіреними свідченням мешканців, цей завод працював ще на початку 2000-х років, а суглинки тоді завозили до нього із Супрунівського родовища. Чи це так? Прошу уточнити.
Зараз на місці заводу – житлові багатоповерхові будинки №146А…Е,
а на місці старого кар’єру – гаражі.
Як можна інтерпретувати наявні матеріали, Щемилівський завод діяв по у сучасному кварталі вул. Володимира В’язуна №31…33. Він славився випуском клінкерної (дзвінкої) цегли. Точно не встановлено, коли він припинив роботу. В 1971 році він ще був діючим.
На його місці житлову забудову почали з кінця 1970-х; середині 1990-х тут зведені 9-поверхові блочні будинки.
Завод «Керамік», що входив до цього комбінату, розташовувався за сучасною адресою вул. Володимира В’язуна №35…37 (з літерами). Його споруди, більшою мірою, збереглися до нашого часу.
З 1996 р. спадкоємцем цього заводу стало приватне акціонерне товариство «КЕРАМІК» (Полтава, вул. Володимира В’язуна, 37; фото нижче 2015 р.). Основна діяльність — виробництво керамічної цегли, а також випуск інших будівельних виробів із випаленої глини. Але колишні виробничі потужності заводу на Щемилівці не відновлені (у наш час – в руїнах).
Для виробництва цегли на Щемилівському заводі використовували два пласти лесоподібних суглинків їхнього Щемилівського родовища: із величезного кар’єру конвеєрами суглинки подавали в сушильні цехи, для застосування технології напівсухого пресування цегли.
Для виробництва керамзитового гравію використовували суміш суглинків пласта №1 + «шоколадні» (червоно-бурі) верхньо-неогенові глини пласта №3, що залягає під суглинками. Для випалювання використовували низькоякісне газове кам’яне вугілля й буре вугілля.
Для виробництва фасадно-облицювальної плитки застосовували білі глини, які завозили із західної частини Донбасу (Дружківського, Часів-Ярського й Артемівського родовищ). Пісок завозили з кар’єру в урочищі «Триби».
Для виробництва глазурі використовували скло й барвники.
Для керамзитобетонних блоків застосовували цемент заводу в Балаклеї.
Аерофотознімок, 1973 рік.
