Кобищани й Очертянка

1-й Трубний пров. Колишнє передмістя Курилівка, під Кобищанською горою (на її південно-східному схилі). 

2-й Трубний пров. Від колишнього передмістя Курилівка, підніжжя Кобищанської гори – через яр і річечку Чорненька, – до Очеретянської гори.

Антона Цедіка вул. (з 2024 р.). Макаренка вул. (1951-2024). Підмогильного вул. (від кінця 1920-х до 1951 р.); Темно-Єлизаветинський пров. (на картах поч. ХХ ст.). Роз­починався від нині зниклої вулиці Єлизаветинської (Єлизаветовської). Ді­лянка вул. Антона Цедіка від вул. Миколи Дмитрієва до повороту з півдня на схід і є час­тиною вулиці Єлизаветинської. Решта цієї вулиці забудована під медичні за­клади.
Цедік Антон Ігорович (31.07.1987 – 29.10.2014), громадський активіст, захисник України в складі добровольчого батальйону «Донбас» (позивний «Еней»), убитий російськими терористами під час виходу із Іловайського котла.
Макаренко Антон Семенович (1888-1939) – соціальний педагог і письмен­ник, визнаний Інститутом національної пам'яті України працівником ЧК - НКВС - КДБ (за Законом України 2016 року  увіковічення пам'яті співробітників цих органів заборонено, без будь-яких винятків).
Підмогильний Валеріан Петрович (1901-1937),  талановитий український прозаїк доби Розстріляного відродження, перекладач.

Вербовий пров. – на Очеретянці, між вул. Полтавського Полку і Енеїди.

Верхній пров. –  назва з 1946 р., як нового провулку, паралельно (нижче) вул. Патріарха Мстислава (на Кобищанській горі, в бік Середнього Кобищанського яру).

Весняний пров. На планах 1930-х ... початку 1940-х років пров. 1-й Весняний.Поруч показані 4-й, 2-й, 3-й Весняні пров. (тепер Всеволода Нестайка, Івана Миколайчука і Назарія Яремчука провулки). Веде від вул. Патріарха Мстислава на південь, униз, до Середнього Кобищанського яру, в якому зливаються струмки Чорненька й Очеретянка. Обмежує із заходу колишнє передмістя Курилівка.

Володимира В'язуна вул. – Кагамлика вул. (1962-2024), Щемилівська вул. або (від  1920-х до 1962 р.);  на поч. ХХ ст.  – Чайкинська вул.; у кінці ХІХ ст. Кирияківська вул.
Володимир Юрійович В’язун (1994 - 2024) – полеглий у бою захисник України.
Григорій Сергійович Кагамли́к (1923 - 1943), Герой Радянського Союзу.
Чайка – представник козацького роду, який буцімто тут мав корчму.
Кир’якови (Киріякови) — козацько-старшинський, згодом дворянський рід із Полтав­щини. Тут була земля протоієрея Іоанна Кириловича Кир’якова (1800 р.н., із дворян), законовчителя й учителя грецької мови Полтавської губернської гімназії.

Вулиця є продовженням вул. Сінної у бік Харківського шосе. Велика вулиця, яку слід віднести до історичних Кобищанів. На початку ХХ ст. вела до кар’єрів і цегельних заводів у передмістях Щемилівка і Мала Рудка, та до міського звалища. Але з другої пол. ХХ ст. вона відділяє Кобищани від нового промислового району.

Всеволода Нестайка пров. – У 1962-2023 рр. провулок Собінова. На планах Полтави 1930-1940-х років –  4-й Весняний пров. Розташований у кутку Курилівка.
Нестайко Всеволод Зіновійович (1930-2014) – український дитячий письменник.
Собінов Леонід Віталійович (1872-1934) – російський співак, ліричний тенор.

Геращенка вул.; назва з 1944 р. (на плато, між теперішніми вул. Володимира В’язуна  і Михайлівський яр, - від вул. Панаса Мирного до вул. Лесі Українки, біля пн. верхів’я яру Кузнецова) – на честь старшого лейтенанта Геращенка Михайла Мойсейовича (1906-1972), Героя Радянського Союзу (з 1943 р.), уродженця Полтави.

Глибокий пров. – є на плані 1930-х рр.; має велику протяжність із півночі на південь, - від Очеретянської гори, паралельно до течії струмка Очеретянка – майже до річки Чорненька.
У документі міської ради від 1948 р. названий провулком Глибокий Яр.

Гостомельська вул.  – з 1951 до 2023 р. вул. Матросова; до 1951 р. пров. Цегельний.  У довідникові 1934 р. вказані 1-й, 2-й, 3-й Цегляний провулки. 
Сучасна назва – результат деімперіалізації геонімів (на честь міста-героя Гостомеля).
Олександр Матросов – міфологізований радянською пропагандою полеглий у 1943 р. солдат штрафного батальйону. 
Куток Щемилівка (розташовувалися цегельні заводи й кар’єри з видобутку сировини). Походження назви точно невідоме.

Гребінки вул. (з 1946 р.) – початок цієї вулиці на Кобищанах (до №№13 і 16).
Від останньої четверті ХІХ століття до 1946 р. – Гайдарівський провулок.
Назва провулку походить від прізвища купців Гайдарових (Гайдаревих), одне із домоволодінь яких було на ньому (під цією назвою згадується ще з 1880-х років).  
Гребінка Євген Павлович (1812-1848) – письменник, видавець та педагог.

Дачний пров. Назва є в архівних джерелах 1920-х років. Від вул. Кобищанської.

Депутатський пров. Є на планах із 1930-х років, північна частина Очеретянки (між вул. Довженка і Очеретянським пров.; у Південному Кобищанському яру).

Джерельний пров. – від вул. Тобілевича до струмка на днищі Кузнецького яру.

Дмитра Луценка пров. (до 2016 р. Луценка пров. – більшовика). Перейменовано на честь Дмитра Омеляновича Луценка (1921-1989), українського поета-пісняра.

Довженка вул. – назва з 1962 р. Велика вулиця, більша частина якої проходить в межах Південного Кобищанського яру. Зв’язує вулиці Володимира В’язуна і Патріарха Мстислава. У 1951…1962 рр. – вул. Жертв Революції (середня частина), яка нетривалий час носила ім’я вул. Хвильового. До 1951 р. пров. Володимирський (вулиця Володимирська є ще в проекті 1885 р.).
Ділянка від вул. Щемилівської (Володимира В’язуна) в 1930-ті роки називалася пров. Клінкерний.  Ділянка до вул. Карла Лібкнехта (Патріарха Мстислава) відповідає місцевості «Парниковий яр» біля неї на планах  1930-х/1940-х років. 
Довженко ОлександрПетрович (1894-1956) – режисер, кінодраматург, письменник.

Енеїди вул. Від 1957до 2024 р.вул. Софії Ковалевської. Від 1930-х до 1957 р. – вул. Пасіонарії. — Вулиця на Очеретянці, між вул. Сосюри і Довженка.
«Енеїда» – це поема І.П. Котляревського (1769-1838), видана у 1798 році, перший твір нової української літератури, написаний живою народною мовою;  бурлескно-травестійна поема, що базується на сюжеті Вергілія, але переносить Енея у вир українського побуту та козацтва. Вважається «енциклопедією українського життя» XVIII століття.
Ковалевська Софія Василівна (1850-1891) – математик, російська письменниця.
Пасіонарія (La Pasionaria):  псевдонім Долорес Ібаррурі Ґомес (1895–1989) — комуністки, лідерки іспанських республіканців під час Громадянської війни 1930-х.

Європейська вулиця (назва з 2016 року). В 1929-2016 роках – вулиця Фрунзе; в 1923-1929 роках – вулиця Троцького; до 1923 р. – вулиця Кобеляцька.
Кобеляцька – від напряму торгової й поштової дороги, яка вела до переправи через Ворсклу біля міста Кобеляки. Від неї відходили основні вулиці Кобищанів.
Троцький Лев Давидович(прізвище при народженні: Бронштейн, 1879-1940) – ро­сійський революціонер єврейського походження, державний  та військово-політич­ний діяч, один із фундаторів більшовицького режиму в 1917-1925 роках, теоретик однієї з течій марксизму – «троцькізм»; програв групі Сталіна у внутрішньопартій­ній боротьбі й висланий із СРСР; убитий в Мексиці за наказом Сталіна. 
Фрунзе Михайло Васильович (1885-1925) — російський революціонер, радянський державний і військовий діяч, один із провідних воєначальни­ків Червоної армії під час громадянської війни в Росії та радянсько-української війни.
Вулиця Європейська – результат декомунізації в 2016 р. Є західною межею історич­них Кобищанів (між вул. Патріарха Мстислава і Панаса Мирного – сучасних Кобища­нів).

Івана Миколайчука пров. – до 2016 р. Ярослава Галана пров. (у 1962-2016 рр.);  2-й Весняний провулок (на планах  із 1930-х рр. до 1962 р.). Куток Курилівка.
 Васильович Миколайчу́к (1941-1987) кіноактор, кінорежисер, сценарист, письменник.
Ярослав Олександрович Гала́н(1902-1949)  радянський письменник-пропагандист.

Заньковецької пров. – назва з 1962 р. короткого провулку по правому схилу яру, між вул. Довженка і Тобілевича, на Очеретянці. 
Марія Заньковецька (1854–1934) – видатна українська акторка і театральна діячка.
У 1956-1962 р. – 1-й провулок Жертв Революції (ново-запроектований).

Зелений яр пров. є на плані 1930-х років (між пров. Марка Вовчка і Паскаля).

Калинова вул. – назва з 1957 р. (до того – вул. Лижна); у 1930-х, ймовірно, провулок Веселий Яр (за прізвищем родини Веселих).

Кам’яний пров. – назва з 1957 р., маленький провулок нижче Верхнього пров.

Карпенка-Карого пров. Позначений  на карті Полтави 1932 р.. 
Попередня назва: Запорізький пров. (до кінця 1920-х років).
Бендюковський пров. у довіднику 1897 р. (за прізвищем мешканця Бендюк чи Біндюк).
«Четвертий провулок вправо від Дальньої Кобищанської вулиці» (1887).
І.К. Карпенко-Карий (1845-1907) – режисер, драматург, актор, один із братів Тобілевичів. 

Каштанова вулиця – коротка вулиця на Очеретянці.

Кленовий пров. – до 1957 р.  пров. Короткий. Відходить вправо від вул. Кобищанської. 

Кобищанська вул.  Від другої половини 1920-х років до 2023 р. – Марата вул.; Різницька вул. – у довідниках за 1887 і 1896 р., й на карті 1925 р., 
2-га Кобищанська вул.  на карті 1910-х, на за проектом 1885 р. 
Жан-Поль Марат (1743-1793) — лікар, публіцист, революціонер під час Великої французької революції, голова Якобінського клубу. Шанований більшовиками.
У 2023 р. ми запропонували хоч одній вулиці кутка повернути назву – Кобищанська.

Колісниківський пров. – від 1951 до 2016 р. пров. Карла Лібкнехта. До 1951 р. – Колесниківський пров. (у 2016 р. надали йому майже історичну назву). Назва від прізвища козака Колесникова (його садиба тут за довідником 1897 р.). За довідником 1880-х рр. – третій провулок від Великої Кобищанської вулиці.

Короленка вул. –  до початку 1920-х років  Мало-Садова вул.
Короленко Володимир Галактіонович(1853-1921) – правозахисник і письменник.

Левадна вул., Левадний пров. – з обох сторін струмка Очеретянка.

Лесі Українки вул. Початок від вул. Володимира В’язуна - на рівному місці, а далі на схід простягається паралельно північного верхів’я яру Кузнецова (Кузнецького), поруч із колишніми кар’єрами й цегельними заводами*, а в кінці спускаються до річечки Чорненька, що тече попід городами. Назва від 1930-х років – на честь української письменниці й перекладачки Лариси Петрівни Косач (1871-1913), відомої під псевдонімом Леся Українка.
Назва  від 1880-х до 1930-х  – Атамановський (Атаманський) пров. Походження цієї назви, ймовірно, від слова «отаман» (з якої причини – встановити не вдалося). Не можна виключати також походження назви від прізвища землевласника.
*Власники цегельних заводів на Атаманівському провулку в 1896 р.: Ландо Сімха   Абрамович; Шапаринский Сімха Єремеєвич, Радунський Мордух Киввович.

Лижний пров. – назва з 1948 р., як новопроективного на Очеретянці.

Лозівський пров. – на Очеретянці, між вулицями Полтавського Полку і Енеїди.

Магдебурзького права вул. – Леваневського вул. (в 1934-2023 рр.);
Леваневський Сигізмунд (1902-1937), полярний льотчик; у 1931-33 рр. жив у Полтаві.
Кам’яна (Каменная) вул. (до 1934 р.) – мощена бруківкою в бік Кобищанського яру.

Марії Примаченко вул. – до 2023 р. вул. Добролюбова (вул.  з 1957 р.; провулок        з 1955 р., хоч як проектний є на плані кінця 1940-х років). Простягається, переважно, біля південного підніжжя Кобищанської гори, паралельно до річечки Чорненька.
Марія Оксентіївна  Примаче́нко (1909-1997)  — визнана українська народна художниця в жанрі «наївного мистецтва».
Добролюбов Микола (1836-1861) – російський літературний критик, публіцист.

Марка Вовчка пров. –назваз 1970р.; у 1951-1970 рр.  пров. Маркевича;
Січовий пров. (за архівними матеріалами, від 1920-х, до 1951 р.).
Марко Вовчок – псевдо української й російської  письменниці та перекладачки (до заміжжя Марії Олександрівни Вілінської, 1833-1907), у першому шлюбі – з етнографом  Опанасом Васильовичем Маркевичем (1822-1867). Але не факт, що провулок був на честь нього...

Миколи Дмитрієва вул. – від 1920-х до 2016 р. вул. Володарського, до 1920-х – вул. Познанська / Познанська гребля; у кінці ХІХ ст. – Познанський пров.
Назва від власника крайньої садиби на провулку – Познанського  Миколи Ігнатовича (1810-?), підполковника, управителя державних конюшень.
Володарський: ймовірно, Володарський (справжнє Гольдштейн) Мойсей Маркович, 1891-1918  - революційний діяч, більшовик, убитий у Петрограді.
Дмитрієв Микола Андрійович (1867-1908) — адвокат, громадсько-культурний діяч, публіцист, видавець, діяч полтавської «Просвіти» та Братства тарасівців.

Михайлівський яр вул. – від 1920-х до 2016 р. вул. Воровського.
У довідникові 1934 р. згадується ще провулок і тупик Воровського.
У довіднику 1897 р.  – Михайлівський пров. 
У довіднику 1887 р. – Другий провулок вправо від Дальньої Кобищанської вулиці.
Воровський Вацлав(1871-1923), більшовик, радянський дипломат, літературний критик.
Назва «…яр» (з 2016 р.) є некоректною, бо вулиця проходить рівною місцевістю.

Монтажний пров. – короткий, між вул. Володимира В’язуна і Михайлівський яр.

Назарія Яремчука пров. – від 1962 до 2024 р. Пашенної пров. До 1962 р. – провулок 3-й Весняний (на планах від 1930-х років). Колишній куток Курилівка.
 Пашенна Віра Миколаївна(1887-1962) – російська й радянська актриса, педагог.
Яремчук Назарій Назарович (1951-1995) – український естрадний співак (тенор). Народний артист УРСР (1987). Герой України (2021). 

Народного Руху України пров. – пролягає упоперек Середнього Кобищанського яру, між вул. Панаса Мирного і пров. Високим на Кобищанській горі.
Із 1948 до 2023 р. – пров. Добролюбова (російського літературного критика). 
Народний Рух України за перебудову – створений у 1989 р., в часи горбачовської перебудови; з 1993 р.  політична партія націонал-демократичного спрямування.

Нестора Городовенка пров. До 2023 р. – Чайковського пров. На карті 1932 р. – Чайкинський пров., в довіднику 1934 р. Чайковського пров.  У кінці ХІХ століття, ймовірно, Кирияковський пров. (див. довідку про вул. Володимира В’язуна).
Городове́нко Нестор Феофанович (1885-1964) – хоровий диригент, художній керівник капели «Думка»; з 1944р. в еміграції (Німеччина, Канада).

Нижній пров. – назва з 1946 р. нового провулку на Кобищанах.

Нижньомлинська вул. – від вул. Стрітенської, по днищу Кобищанського яру – продовжується як вул. Південна в пониззі цього яру, в напрямку с. Нижні Млини. У 1933 р. вказана в довідникові як вул. Млинарська.

Оксани Мешко вул. (з 2016 р.). Попередні назви: За довідником 1887 р. – Зубковський пров. (за прізвищем власникапершої садиби міщанина П.К. Зубко).  Від нього в 1880-х відокремлювали ще з малих провулки. За довідником 1897 р. – Козачий пров. (мешканці малих провулків вказані на основному провулкові).
На плані 1910-х років і в плані-проекті Полтави 1885 р.  – Велика Козача вул.
У 1920-х рр. – 2-й Козачий пров. На плані Полтави 1932 р. – 2-й Робітничий пров. Від другої половини 1930-х рр.(?)  до 2016 р. – вул. Клари Цеткін. 
Клара Це́ткін (1857-1933) – німецька комуністка, феміністка. За її пропозицією учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток в Копенгагені (1910 р.) вирішили щороку у березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.
Оксана Яківна Мешко(1905, с. Старі Санжари біля Полтави – 1991) — громад­ська діячка, фактична голова Української Гельсінської групи в кінці 1970-х років.
Простягається від вул. Короленка – до вул. Патріарха Мстислава, перпендику-ля­рно їм. Серед колишніх «Козачих провулків» цей дійсно є великим (найдовшим).

Олександра Несвіцького вул. – З кінця 1930-х до 2024 р. вул. Герцена; до 1940-х – частина урочища  «по Репалівському яру» (1897) / Репалівський пров. (1934 р.).
За довідниками 1880-х років «Підгір’я Великої Кобищанської вулиці».
Герцен Олександр Іванович (1812-1870) – російський письменник, публіцист, літературний критик, філософ, революціонер-демократ.
Несвіцький Олександр Олександрович (1855-1942) – лікар, громадський діяч, автор щоденника-хроніки подій у Полтаві в 1917-1922 роках. 

Олени Пчілки вул. (з 2016); Луценка вул. (з 1930-х); Гетьманська вул. (у 1920-ті); Глухий пров. (1897); Христофоровський пров.(1887) – за прізвищем мешканця. 
Олена Пчілка (Олена Петрівна Косач, до заміжжя Драгоманова; 1849-1930) –  письменниця, перекладачка, громадська діячка, фольклористка, етнограф.
Луценко Степан Кузьмович, більшовицький і радянський діяч (1898-1928); 

Очеретянський пров. – у пониззі струмка Очеретянка, перед злиттям зі струмком Чорненьким. Виділений із пров. Глибокого в окремий у 1957 р.

Панаса Мирного вул. (з 1925 року). 3-тя Кобищанська вул. (початок ХХ ст.); Дальня Кобищанська вул. (кінець ХІХ ст.). Центральна вулиця «Панасової гори». Панас Мирний (Панас Якович Ру́дченко; 1849-1920) - український прозаїк і драма­тург реалістичного напрямку, громадський діяч, статський радник (начальник пер­шого відділу Полтавської казенної палати). Жив тут на садибі з 1903 по 1920 рік. 

Парниковий пров. – на картах 1930-х  місцевість Парниковий яр (назва нового провулку в 1948-1951 рр.); сучасна назва з 1951 року.

Пасічний пров. – назва (абстрактна) з 1957 р., як нового запроектованого.

Паскаля пров. – Мазепинський (Мазеповський) пров. (у довідниках першої поло­вини 1930-х, та виборчих списках 1920-х рр.). Можливо, з часів визвольних змагань кінця 1910-х рр., на честь гетьмана Мазепи. Круто спускається від вул. Панаса Ми­рного («Панасової гори») — до Середнього Кобищанського яру (річечки Чорненька).
Блез Паска́ль (1623-1662) – французький математик, фізик, письменник, філософ.

Паторжинського пров. – назва з 1962 р. короткого провулку по лівому схилу Кузнецького яру, між вул. Довженка і Тобілевича, на Очеретянці. 
У 1956-1962 р. – 2-й провулок Жертв Революції (ново-запроектований).
Паторжи́нський Іван Сергійович (1896-1960),  оперний співак (бас-профундо), педагог, народний артист СРСР (1944), представник українського вокального мистецтва.

Патріарха Мстислава вул. (з 2016 р.). Велика Кобищанська вул. (1880-ті роки). Перша Кобищанська вул. (довідник 1896 р.).  Трегубівська вул. (1902-1923) – на честь міського голови Полтави в  1889-1906 роках Віктора Павловича Трегубова (1842-1909), почесного громадянина міста.
Вул. Карла Лібкнехта (з 1923 до 2016), на честь  одного із керівників німецьких лівих К. Лібкнехта (1871-1919), який спробував встановити там радянську владу. 
У 1951 р. до неї приєднана вул. Курилівська, як продовження в кутку Курилівка (за довідником 1897 р. – Заводська вул.).
Мстисла́в - Патріарх Київський і всієї України з 1990 р., Предстоятель Української авто­кефа­льної православної церкви  (у миру Степан Іванович Скри́пник; 1898, Полтава – 1993).

Полтавського полку вул. – Вулиця в історичному кутку Очеретянка.
Гончарова вул. до 2023 р. (невідомо з якого року). Гончаров  Іван Олександрович (1812-1891),  російський письменник та літературний критик. Полтавський полк — це козацька військова та адміністративно-територіальна одиниця Гетьманщини (1648–1775 рр.)

Профспілкова вул. – ново-проектована вулиця, назва з 1957 р.

Репалівський яр пров. (до 2023 р. Грибоєдова пров.). До 1940-х років – частина урочища і провулку Репалівський яр. Назва за прізвищем родин козаків Репало, трапляється в архівних документів мінімум із 1880-х років. За довідниками 1880-х років «Підгір’я Великої Кобищанської вулиці».

Робітничий провулок  з’єднує вулиці Патріарха Мстислава й Нижньомлинську, паралельно до вул. Оксани Мешко і вул. Стрітенською (між ними), на північному схилі Кобищанської гори. Назва в 1910-х/1920-х  – 1-й Козачий пров. (на карті 1934 р. – 1-й Робітничий пров.). Нинішня назва (Робітничий пров.) - від 1940-х років (?).

Родини Чижевських пров. (з 2023 р.). Крилова пров. (1951-2023).  Гордіївський пров. (до 1951 р., є довідникові ще за 1896 р.). За довідником 1887 р. Передеріївський провулок. Обидві назви, ймовірно, від прізвищ  місцевих мешканців.
Родина Чижевських: Павло Чижевський був одним з небагатьох, хто представляв Україну на засіданнях Ліги Націй. В еміграції заснував Український клуб у Женеві та розробив спеціальну модель вітряної турбіни – прообраз сучасних вітряків-генераторів вітрової енергії. Мав синів: Григорія – міністра внутрішніх справ УНР та Миколу  –  підполковника Артилерії Армії Української Народної Республіки.
Крилов Іван Андрійович (1769-1844) — російський байкар-перекладач.

Ромський пров. (2023 р. – повернення назви-аналогу історичній; із 1880-х до 1962 р. пров. Циганський; тут жило кілька родин ромів).  Пров. Нежданової в 1962-2023 р.Нежданова Антоніна Василівна (1873-1950)– російська оперна співачка.

Руслана Оникієнка вул. (з 2024 р.).    Доходить від вул. Патріарха Мстислав, по пд. схилу  – до днища Середнього Кобищанського яру (русла річечки Чорненька).
У 2009-2024 рр. – вул. 8-го Березня, від 1920-х …  до 2009 р - пров. 8-го Березня.
У 1920-х роках – Єлизаветинський провулок. 
Задовідником 1897 р.відповідає Єлизаветинському Другому провулку.
У довідникові 1887 р. Пінчукський пров. (за прізви­щем козаків Пінчук, – домовласників  що жили на цьому провулку). У 1882 р. – Перший пров. направо від Великої Кобищанської вулиці (тепер Патріарха Мстислава вулиця). 
Оникієнко Руслан Сергійович (1993-2023) полеглий у війні з російськими загарбниками майор Національної Гвардії України, психолог. 

Садовавул. (до 1920-х – Велика Садова). Сполучає вул. Шевченка і Патріарха Мстислава через Пн. Кобищанський яр (західніше парку Перемоги і скверу Панаса Мирного).

Садовий пров. Ця назва є на плані 1926 року.

Санаторний пров. Ця назва є на плані другої половини 1930-х років.

Склодувів пров. – Стекольний пров. (1958-2023), пров. Карла  Лібкнехта (до 1958). Поруч після Другої світової війни розташовувався завод медичного скла.

Смарагдовий пров. (перейменовано в 2023 р.). Назва до 2023 р. - Скобелєва пров. (у джерелах 1910-х/1930 р. – Скобелевський пров.). У 1887 р. – «Четвертий провулок вправо від Дальньої Кобищанської вулиці».
Смарагдовий – яскраво-зелений, – від зелені тут улітку. Спускається від Панасової гори до днища Північного Кузнецького яру (від вул. Панаса Мирного – до вул. Лесі Українки). 
Ймовірно, Скобелєв Михайло Дмитрович (1843-1882) - російський воєначальник.

Сосюри вул. – у1968 р. названа на честь українського поета й письменника СосюриВолодимира Миколайовича (1898-1965). Розташована на Очеретянці.

 Попередні назви пов’язані із близькістю  села Щербані. Із 1948 до 1968 р.  вул.  Щербанівський (Щербанський)  шлях. На карті 1934 р. позначено як Щербанський пров. У 1897 р. – Щербанська вул.; у 1887 р. -  Клітнянський пров. (за прізвищем Клітний). 

Ставковий пров. (до 2023 р. Ставочний пров. – граматично неправильне формулювання, виправлене на виконання Закону 2019 р. про застосування української мови). Короткий пров. від вул. Панаса Мирного – до Середнього Кобищанського яру. У довідникові 1934 р. записано Ставковий пров. (правильно).
Дорадянська назва – Дача  Бєлявського (ймовірно, інженера Михайла Юліановича Бєлявського, 1856-1924, який народився в Полтаві, але працював у інших місцях; учасник народницького руху з 1876 р.).

Степана Бандери пров. До 10.03.2023 р. – Родниковий провулок. Курилівка.

Стрітенська вул. – за назвою Стрітенської церкви. Спочатку ХІХ ст. назва вулиці в межах Кобищанів – Крайня. Від 1923 по 2016 рік – вул. Комсомольська. Історичну назву (Стрітенська) вулиці повернули в травні 2016 року. 

Тихий пров. – до 1957 р. вважався частиною пров. Карла  Лібкнехта; а в 1880-х роках, ймовірно, Моргульський пров. (за прізвищем мешканців Моргуль?)

Тобілевича пров. – до 1962 р. пров. 3-й Жертв Революції, з 1956 р. пров. ІІІ-й Жертв Революції (новий запроектований, на Очеретянці; паралельно вул. Довженка, перпендикулярно – до закінчення вул. Панаса Мирного).
Доцільно було б змінити назву на пров. Братів Тобілевичів (Івана, Миколи, Панаса).Тобілевич - справжнє прізвище І.К. Карпенко-Карого, тому виходить повтор вшанування.  

Трестівський пров. Є на планах 1930-х   років; на Очеретянці.

Трудовий пров. (з кінця 1930-х рр.?) – з’єднує вул. Патріарха Мстислава й Нижньо-млинську; паралельно вул. Оксани Мешко і вул. Садовій (між ними). У довіднику за 1887 р. – Котьковський пров. (за прізвищем мешканця Котька). У довідникові за 1896 р. – Мало-Козачий пров.;  на плані 1910-х років  – Мала Козача вул. У 1920-х – 3-й Козачий пров. На карті 1934 року – 3-й Робітничий пров.

Федора Лизогуба пров. До 2023 р. – Суворовський пров. (назва до і після 1930-х років; у 1934 р. вказано як Кравчинського пров. – очевидно, назва довго не існувала). 
Назва пров. Суворовський  походить не від полководця, а прізвища мешканця Полтави Суворова, садиба якого в кінці ХІХ ст. стояла першою на провулку.
Кравчи́нський Сергій Михайлович (літературний псевдонім Степняк, 1851-1895) — революціонер-народник, письменник, що писав різними мовами. 

Хімічна вул.   на Очеретянці, поруч із пров. Глибоким і вул. Енеїди.

Цегляний пров. – нова забудова, з 1993 р. Куток  Очеретянка.

Чайкинський пров. У 2013 -  2023 рр. – пров. Матросова.

Червоного Хреста пров. (нинішня назва з 1967 р.), пров. Чорний яр (до 1967 р.). 

Човновий провулок (нинішня назва з 2001 р.). До 2001 р. пров. Лодочний (позначено на картах початку ХХ ст., на плані  1925 р. – вул. Лодочна). У 1887 р.: «Передмістя Курилівка, під горою». Поруч із передмістям Кулики         (у 1920-х роках у виборчій документації провулок навіть віднесено до Куликів).

Чорний яр пров. До 2023 р. – Марата пров., у 1920-х вул. Мало-Різницька.

Шевченка вул. – з 1908 р. вул. Шевченківська, з кінця 1940-х – вул. Шевченка.
До 1908 р. – вул. Ново-Полтавська. У XVIII ст. – межа передмість «Південного Передграддя» і Кобищанів. У другій половині ХІХ століття поширювалася на захід, у кутки нової забудови: Новоселівка (до нинішньої вул. Сінна) і «Новоє Строєніє».

Шестидесятників вул. – Серафимовича вул. (1962-2023),  імені російського радянського письменника О.С. Серафимовича (1863-1949).  – Щемилівський тупик (до 1962). Неподалік від Харківського шосе.

Щемилівська вул. (1993),  з 1951 р. — Ново-Щемилівська вул.

Щербанівський пров. (нова забудова, назва з 1993 р.)