Лікар Микола Скліфосовський і вигадки щодо нього

- Маєток "Яківці" М.В. Скліфосовський купив 1884 року у поміщика й чиновника Василя Васильовича ЧАРНИША (1826-1891) - потомка знатного козацько-старшинського роду з Полтавщини, який успадкував чималі родинні маєтності, але на відміну від батька (друга родини Гоголів-Яновських), не любив господарювати в помісті, а тяжів до чиновницької роботи. Між іншим у 1858-1861 роках він очолював губернську комісію зі звільнення селян-кріпаків. Ще перед продажею доглянутої батьківської садиби із великим парком, Василь Чарниш переїхав до Києва, де служив податковим інспектором, жив на Андріївському узвозі, похоронений із почестями на Аскольдовій Могилі.
- Микола Скліфосовський купив маєток за зароблені кваліфікованою лікарською справою гроші. Він повчав зятя - свого учня лікаря Яковлєва, що гроші потрібно вкладати в землю й нерухомість. І майже до кінця життя скупав землі біля Полтави (майже 700 гектарів); купив у німців Трепке й цегельний завод біля Єврейського кладовища тощо.

- Скліфосовський був одружений двічі, обидва рази - щасливо, й обидва - на жінках із свого найближчого оточення (зайнятий справою, тому не міг шукати на стороні). І обидві його дружини були етнічні німкені - із родин, які давно осіли в російській імперії.
Перша дружина Єлизавета (1846–1870), – його велике кохання, - 17-річна донька колеги по роботі в міській лікарні Одеси – штатного ординатора Густава Моргена (1810-1875), та його дружини Генрієтти, лютеранської віри. Шлюб укладений біля 1864 р. Дружина була поруч під час європейського стажування (у 1866 р. в Берліні народила сина Миколу). Всього Єлизавета народила четверо дітей. Її життєвий шлях закінчився в Києві, де спочатку чоловік, а потім і вона захворіли на тиф. Чоловік, за яким вона до­глядала під час хвороби, ви­дужав, а 24-річна Єлизавета, яка тільки-но народила четверту дитину й була слабкою, померла навесні 1870 р., майже відразу після переїзду родини з Одеси до Києва.

Після цієї трагедії, лікар залишив трьох дітей на гувернантку (найменшенька померла після смерті матері), - й поїхав хірургом на пруську-французьку війну, бо не хотів жити, картаючи себе за смерть дружини ...
Війна якось трішки залікувала рани хірурга. Повернувшись додому, він кидає Київ, з яким у нього пов'язані важкі спогади у зв'язку зі смертю дружини, і переїжджає до Москви.
А діти, за якими на час його відсутності доглядала німкеня-гувернантка? Ну не розлучати ж їх із нею! На знак подяки, вдівець одружується на цій гуверантці. І вона йому ще народить шестеро дітей.

Отже, другою дружиною хірурга стала 18-річна Софія Августа Фредеріка Шільдер-фон-Шульднер, (*1852-†1919), донька статського рад­ника, ви­кладача училища правознавства в Санкт-Петербурзі Олександра Шільдер-фон-Шульднера (1813-1879). Ця лю­теранська за ві­росповіданням родина балтійських нім­ців відома в Російській імперії з ХVIII сто­ліття. Родина відома, але небагата. Після одруження Софії з М.В. Скліфосовським його діти від пер­шого шлюбу були вивезені на піклу­вання роди­чів мачухи в невелике помістя Підлісся в Вітеб­ській губернії (тепер – на території Лат­вії, біля міста Rēzekne, колись Режица).

Як згадує його найстарша донька Ольга Миколаївна Скіфосовська-Яковлєва (1865-1960), помістя було маленьким, у глухій болотистій місцевості. Але там їй і двом братам довелося прожити довгих 13 (!) років. Як же вона і брати зраділи, коли батько купив маєток у сонячній Полтавщині! Та й сам Микола Васильович був цим щасливим, назвавши маєток "Відрада". Приїждаючи до нього за будь-якої нагоди, одягав вишиванку, бриля і... працював - працював - працював на землі. А коли втомлювався - відпочивав, приймаючи в збудованій ним же амбулаторії селян. Безкоштовно. Ще й часто даючи їм гроші на ліки. Хоч у веденні господарства був досить прижимистим - не любив давати гроші навіть на богоугодні справи. До речі, весь теплий період у Яківцях жила Софія Олександрівна, яка по німецьки акуратно й жорстко керувала чималим помістям.
- Звідки ж інформація про те, що Яківці - то помістя другої дружини? У 1898 році у лікаря стався перший інсульт; у 1900 - другий, у 1902 - третій; помер у грудні 1904 року від четвертого... Після другого інсульту він переписав все майно в Яківцях на ім'я дружини. А дружина, після його смерті, половину землі подарувала на весілля наймолодшій доньці - Тамарі, в заміжжі Терській (1888-1919), яка теж, як і мати, рано вийшла заміж, - навіть не дочекавшись закінчення навчання в Полтавському інституті шляхетних дівчат. Але це вже - інша історія...